Рішення № 78285702, 29.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Житомир

справа № 240/5025/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 7023,04 грн,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 7023,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працював в органах Національної поліції України, відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області №142 о/с від 10.07.2018 його 10 липня 2018 року його було звільнено зі служби в поліції. Разом з тим, позивач вказує, що на момент звільнення зі служби відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Зазначає, що одноразова грошова допомога була виплачена йому лише 27 липня 2018 року.

Посилаючись на приписи ст.ст. 117, 118 Кодексу законів про працю України, позивач вважає, що затримка розрахунку при звільненні на його користь підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 01.11.2018, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№22446/18, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що позивач має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та не заперечує, що зазначена одноразова грошова допомога була нарахована відповідачем та сплачена позивачу в повному обсязі 27.07.2018.

Однак зазначає, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988 одноразова грошова допомога не входить до переліку одноразових додаткових видів грошового забезпечення працівника поліції, а тому не є складовою грошового забезпечення поліцейських і її виплата здійснюється безпосередньо Національною поліцією України за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для цих цілей. Натомість, правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ не передбачено жодних строків для виплати такої одноразової допомоги. Крім того, на думку відповідача, проходження служби в поліції врегульовано спеціальним законодавством, яким не передбачена виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в поліції, а тому дія норм Кодексу законів про працю України на таких осіб не поширюється, що повністю узгоджується із роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму від 24.12.1999 № 13. У звязку із зазначеним, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України - не більше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирські області від 10.07.2018 №142 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, заступника командира взводу №2 роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Житомирські області, з 10.07.2018 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Надмірно використана частина відпустки за 2018 рік складає 22 доби. При цьому вказано, що вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 18 років 05 місяців 07 днів; у пільговому обчисленні - 24 роки 08 місяців 16 днів (а.с.8).

Сторонами не заперечується, що на підставі ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) і п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні.

Сторонами не заперечується, що одноразова грошова допомога виплачена ОСОБА_1 27 липня 2018 року (а.с.10).

У зв"язку з цим позивач вважає, що на момент звільнення зі служби з ним не було проведено остаточного розрахунку, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсації за затримку розрахунку при звільненні, оскільки на його думку має право на зазначену компенсацію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015

№ 580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію») обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 6 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Разом з тим, ні Законом України «Про Національну поліцію», ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15.

У зв"язку з чим, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що норми Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані.

Суд погоджується з доводами відповідача, що при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів поліції та у випадку виникнення спорів з цього приводу пріоритетними є норми спеціального законодавства, проте у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, то застосуванню підлягають саме загальні норми законодавства про працю.

Таким чином, хоч позивач і проходив службу в органах поліції на нього поширюються загальні норми законодавства про працю в разі відсутності їх у спеціальному законодавстві, що регулювали проходження ним служби.

З огляду на викладене, оскільки нормами Закону України "Про Національну поліцію", Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 та від 11.11.2015 №988 не врегульовано порядок проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції та питання щодо пропуску строку здійснення виплат при звільненні з поліції, то суд, згідно зі положеннями ч.6 ст. 7 КАС України, вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача - 10.07.2018, належна йому сума одноразової грошової допомоги при звільненні виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем Головним управлінням Національної поліції в Житомирські області проведено 27 липня 2018 року.

Отже, відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Такий висновок відповідає змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 за №669/28799 (надалі - Порядок).

Водночас суд звертає увагу на те, що Порядок не містить правил розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі затримки розрахунку з поліцейським, але містить положення щодо розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, яка проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абз. 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку).

Судом установлено, що одноразова грошова допомога перерахована позивачу 27 липня 2018 року, відтак період затримки визначається з 11 липня 2018 року до 26 липня 2018 року та складає 16 календарних днів.

Позивач у позовній заяві обраховує визначає 17 календарних днів затримки розрахунку при звільненні, однак суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до положень абз.3 та абз.4 п.23 розділу І Порядку днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. У зв"язку з чим першим днем затримки розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції є 11 липня 2018 року.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18.07.2018 №1045/29/02-2018, загальна сума доходу ОСОБА_1 за два останні місяці роботи (травень-червень 2018 року) становить 25200,38 грн, розмір середньоденного грошового забезпечення складає 413,12грн.

Отож, середній заробіток за весь час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги, який підлягає стягненню з відповідача, становить 6609,92 грн (16 к.д. х 413,12 грн), а не 7023,04 грн, як розраховано позивачем у позовній заяві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за період затримки, з 11.07.2018 до 26.07.2018, виплати належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 6609,92 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул.Старий Бульвар, буд.5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про стягнення 7023,04 грн,- задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки, з 11.07.2018 до 26.07.2018, виплати належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 6609,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко