Рішення № 78285674, 28.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/4161/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кузьміна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №155-53 та №156-53 від 23.02.2018р., податкової вимоги №51144-53 від 07.06.2018р.,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №155-53 та №156-53 від 23.02.2018р. про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкової вимоги №51144-53 від 07.06.2018р. про визначення податкового боргу з цього податку.

Ухвалою суду від 27.08.2018року відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.09.2018року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що Відповідачем протиправно та безпідставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 6506,15грн. і, відповідно податкову вимогу про наявність такого податкового боргу. Як пояснив представник Позивача, Позивач згідно відомостей Державного реєстру речових прав дійсно був власником нерухомого майна у вигляді частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, відповідно площею 273,5кв.м та 234,8кв.м.

Разом з тим, Позивачем протягом 2012-2014років належна частина нежитлового приміщення (площею 273,5кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 була реконструйована під приміщення більярдної з кафетерієм (кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") площею 172,3 кв.м. та в торгово-офісне приміщення площею110кв.м. Належна частина нежитлового приміщення (площею 234,8кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2, була реконструйована шляхом добудови площі першого поверху під кафе-лазня "ІНФОРМАЦІЯ_2" із збільшенням її площі до 404,9 кв.м.

Крім того, в цьому приміщенні Позивачу належить приміщення виробничого цеху (другий поверх) площею 247,3кв.м. Вказані реконструйовані (добудовані) приміщення в установчому порядку були введені в експлуатацію, а права на них до Державного реєстру.

На думку представника Позивача, при проведенні державної реєстрації прав Позивача на реконструйовані та добудовані частини приміщення не були скасовані попередні реєстраційні дані, що призвело до дублювання об'єктів нерухомого майна. Не врахування цих обставин та відмова податкового органу на місці перевірити вказані дані призвели до протиправного прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень.

Представник Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечила і пояснила, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Позивач є власником, окрім іншого, нерухомого майна, а саме: трьох приміщень, відповідно площами 247,3кв.м., 234,8кв.м та 404,9кв. за адресою: АДРЕСА_2, та трьох приміщень відповідно площами 1189,1 кв.м., 172,3 кв.м. та 110,00кв.м. за адресою: м.ІНФОРМАЦІЯ_3, Соборний майдан,4, яке в розумінні вимог ст.266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Представник Відповідача зазначила, що відносно вказаних об'єктів нерухомості податковим органом правомірно та у відповідності до вимог податкового законодавства були визначені податкові зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо оподаткування об'єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Безспірно, платниками такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до досліджених судом Відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 03.04.2018року Позивач є власником, окрім іншого, нерухомого майна, а саме: трьох приміщень, відповідно площами 247,3кв.м., 234,8кв.м та 404,9кв. за адресою: АДРЕСА_2, та трьох приміщень відповідно площами 1189,1 кв.м., 172,3 кв.м. та 110,00кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.40-45).

Судом встановлено та визнається сторонами, що 23.02.2018року Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення, якими Позивачу визначено податок на всі ці об'єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки..

Сторони визнають право податкового органу на нарахування такого податку та арифметичне визначення його розміру. Суть спору між сторонами по даній справі зведено виключно до правомірності винесення:

- податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №155-53 від 23.02.2018р. про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3005,44грн., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 234,8кв.м;

- податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №156-53 від 23.02.2018р. про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3500,71грн., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 273,5кв.м;

- податкової вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області №51144-53 від 07.06.2018р. про визначення ОСОБА_3 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 6506,15грн.

На думку Позивача та його представника в судовому засіданні на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказане нерухоме майно (площею 234,8кв.м за адресою: АДРЕСА_2, та площею 273,5кв.м. за адресою: АДРЕСА_1) в результаті реконструкції та добудови перестали фізично існувати як окремі об'єкти нерухомості.

Такі доводи Позивача та його представника в судовому засіданні знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду з огляду на таке.

Так, 16.12.2008року Позивач дійсно набула права власності на 23/100 частини (відповідає 273,5кв.м.) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1189,1 кв.м. (будівля ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_3").

Разом з тим, в 2012році Позивачем частина вказаної будівлі була реконструйована під приміщення більярдної з кафетерієм площею 172,3 кв.м. (кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1"). Вказане приміщення було прийнято в експлуатацію, видано свідоцтво про право власності Позивача на нього і внесено до Державного реєстру речових прав.

Аналогічно в 2014році Позивачем інша частина вказаної будівлі була реконструйована під торгово-офісні приміщення площею 110 кв.м. Вказане приміщення також в установленому порядку було прийнято в експлуатацію, видано свідоцтво про право власності Позивача на нього і внесено до Державного реєстру речових прав.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в результаті дослідження інвентаризаційних справ, технічних паспортів, декларацій про готовність таких реконструйованих об'єктів до експлуатації.

Тобто, в результаті проведених протягом 2012-2014років реконструкцій нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, площею 273,5кв.м. фізично було перетворено у два окремі приміщення площею відповідно 172,3 кв.м. та 110 кв.м. На вказані два окремі приміщення Відповідачем 23.02.2018року також були визначені податкові зобов'язання, які Позивачем сплачено, та в межах даної справи не оспорюються.

Аналогічно, 14.04.2009року за договором купівлі-продажу Позивач набула право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, площею 234,8кв.м. (перший поверх колишньої швейної фабрики). В 2012році Позивачем була проведена добудова до вказаного приміщення, що призвело до збільшення його площі до 404,9кв.м. Вказане приміщення було прийнято в експлуатацію, видано свідоцтво про право власності Позивача на нього і внесено до Державного реєстру речових прав.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в результаті дослідження в судовому засіданні інвентаризаційної справи, технічного паспорту, декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Тобто, в результаті проведеної в 2014році добудови нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, площею 234,8кв.м. фізично було перетворено в нерухоме майно за цією ж адресою, але з більшою площею - 404,9кв.м. На вказане приміщення Відповідачем 23.02.2018року були визначені податкові зобов'язання, які Позивачем також сплачено, та в межах даної справи не оспорюються.

Проведення добудови та реконструкцій спірних приміщень підтверджено дослідженим в судовому засіданні повідомленням Виконавчого комітету Радомишльської міської ради (а.с.148).

Таким чином, на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, незважаючи на наявність відповідних записів в Державному реєстрі речових прав, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, площею 234,8кв.м. та за адресою: АДРЕСА_1, площею 273,5кв.м. як самостійні приміщення фізично не існували, а тому не могли бути об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від землі.

Одночасно, суд погоджується із доводами представника Відповідача, що на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковому органу не могло бути відомо про такі обставини, так як вони не були своєчасно відображені в Державному реєстрі речових прав шляхом внесення відповідних змін, а тому їх прийняття було правомірним.

За таких обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, а порушене право підлягає судовому захисту виключно шляхом скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Житомирській області від 23.02.2018р. №155-53 та №156-53, якими ОСОБА_3 визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно в розмірі 3005,44грн. та в розмірі 3500,71грн.

Відсутність у Позивача обов'язку сплачувати такі податкові зобов'язання виключають підстави для винесення податковим органом оскаржуваної вимоги про визначення ОСОБА_3 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 6506,15грн. (3005,44грн. + 3500,71грн.). Така податкова вимога також також підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задовленню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог Позивача, підстави для стягнення або відшкодування судових витрат в даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, скасувати:

- податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №155-53 від 23.02.2018р. про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3005,44грн.;

- податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №156-53 від 23.02.2018р. про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3500,71грн.;

- податку вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області №51144-53 від 07.06.2018р. про визначення ОСОБА_3 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 6506,15грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 04 грудня 2018 року