Ухвала суду № 78285628, 12.11.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8882/17

Провадження № 1-кп/206/361/18

У Х В А Л А

12.11.2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

суддів Кушнірчука Р.О., Поштаренко О.В.

за участю секретаря Нора І.С.

прокурора Манжилей В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника - адвоката Мелешко А.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12017040650001512 від 24.04.2017 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12017040650001512 від 24.04.2017 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строк застосування якого спливає 29.11.2018 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник, думку якого підтримав обвинувачений, заперечував проти продовження застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, просив змінити його на більш м'який, посилаючись при цьому на недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності міцних соціальних зв'язків.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додаткового дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали обвинувального акту, приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, колегія суддів у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 115 КК України - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Ризиками, які колегія суддів оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих та свідків, які ще не допитані судом.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв'язки обвинуваченого, вік та стан здоров'я обвинуваченого, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_1, а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

При цьому обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо можливості зміни останньому запобіжного заходу на більш м'який, посилаючись на наявність місця реєстрації в м. Жовті Води, наявності міцних соціальних зв'язків, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказані обставини не можуть свідчити про належну явку обвинуваченого в судові засідання, оскільки місце реєстрації знаходиться в іншому місті та на великій відстані від місця розгляду кримінального провадження.

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, на строк до шістдесяти днів, а саме до 10.01.2019 року включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 314-316, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 10 січяня 2019 року включно.

Копію ухвали надіслати до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" - до виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.М. Грицаюк

Суддів Р.О. Кушнірчук

О.В. Поштаренко