Рішення № 78285395, 04.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. Справа№233/5142/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько – Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, треті особи – Донецький обласний центр профілактики та боротьби із СНІДом, ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Костянтинівсько – Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, треті особи – Донецький обласний центр профілактики та боротьби із СНІДом, ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії. Просив визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько – Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах без урахування довідок про заробітну плату від 22.07.2014 року б/н за період роботи в Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби із СНІДом у 1997-2001 роках та від 14.04.2014 № 64 на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» у 1996-1997 роках; зобов’язати Костянтинівсько – Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплатити раніше призначену пенсію згідно з довідками про заробітну плату від 22.07.2014 року б/н за період роботи в Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби із СНІДом у 1997-2001 роках та від 14.04.2014 № 64 на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» у 1996-1997 роках з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, управлінням ПФУ призначено пенсію, однак здійснено розрахунок пенсії без урахування довідки про заробітну плату від 22.07.2014 року б/н за період роботи в Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом у 1997-2001 роках та від 14.04.2014 року № 64 на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» у 1996-1997 роках, у зв’язку з відсутністю первинних документів та неможливістю перевірити факт достовірності нарахованих сум, зазначених у довідках про заробітну плату.

Отже, позивач не згоден із рішенням пенсійного фонду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року справу № 233/5142/18 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько – Дружківського управління Пенсійного фонду України Донецької області, треті особи: Донецький обласний центр профілактики та боротьби і СНІДом, ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» про визнання протиправним рішенням та зобов’язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

05 листопада 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідач та треті особи не скористались своїм правом та не надали відзив на позов.

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

12 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівсько – Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатами розгляд заяви про призначення пенсії ОСОБА_1, управлінням ПФУ призначено пенсію, однак здійснено розрахунок пенсії без урахування довідки про заробітну плату від 22.07.2014 року б/н за період роботи в Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом у 1997-2001 роках та від 14.04.2014 року № 64 на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» у 1996-1997 роках, у зв’язку з відсутністю первинних документів та неможливістю перевірити факт достовірності нарахованих сум, зазначених у довідках про заробітну плату.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до записів № 12 та № 13 трудової книжки БТ-ІІ № 0909025, яка належить ОСОБА_1, він з 09.01.1996 року по 12.07.1997 року працював на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля».

Відповідно до записів № 14 та № 15 трудової книжки БТ-ІІ № 0909025, яка належить ОСОБА_1, він з 23.07.1997 року по 31.05.2001 року працював Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.

Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальниками відділів кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Трудова книжка, відповідно до положення ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12.08.1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Довідкою № 64 від 14.04.2014 року, виданої ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля», підтверджується заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 1996 року по липень 1997 року, що була нарахована та виплачувалась в ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля».

Довідкою б/н від 22.07.2014 року, виданої Донецьким обласним центром з профілактики та боротьби зі СНІДом, підтверджується заробітна плата ОСОБА_1 за період з 23.07.1997 року по 02.06.2001 рік, що була нарахована та виплачувалась в Донецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Отже, відомості про заробітну плату позивача, викладені у довідці № 64 від 14.04.2014 року та б/н від 22.07.2014 року повністю узгоджуються із записами у трудовій книжці.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 41 Закону України № 1058 передбачено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Частинами 1-3 статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з тим суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;

Постановою Правління Пенсійного фонду України № 10-1 від 18.06.2014 року затверджене Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі Положення) з метою забезпечення ведення єдиного обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Згідно п. 1 розділу III Положення індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 (форма ОК-5) або додатком 2 (форма ОК-7) до цього Положення.

Суд критично сприймає причину по якій відповідач не врахував довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу, а саме: через те, що через проведення АТО (ООС) управління ПФУ позбавлене можливості провести перевірку відповідності вищевказаних довідок про заробітну плату первинним документам не повинно покладати надмірного тягаря на ОСОБА_1, оскільки така ситуація склалася поза його волею, а довідки про заробітну плату видані належними підприємствами та містять усі необхідні реквізити та відомості.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

Згідно п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

З дослідженої трудової книжки ОСОБА_1, копія якої знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що в ній мають місце записи, які підтверджуються правдивість інформації, які викладені у довідках про заробіток для обчислення пенсії.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 62/59) до Костянтинівсько – Дружківського управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25), треті особи: Донецький обласний центр профілактики та боротьби і СНІДом (місцезнаходження: 84100, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Ярослава Мудрого, 13), ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 00169845) про визнання протиправним рішенням та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько – Дружківського управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах без урахування довідок про заробітну плату від 22.07.2014 року б/н за період роботи в Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби із СНІДом у 1997-2001 роках та від 14.04.2014 року № 64 на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» у 1996-1997 роках.

Зобов’язати Костянтинівсько – Дружківського управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплатити раніше призначену пенсію згідно з довідками про заробітну плату від 22.07.2014 року б/н за період роботи в Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби із СНІДом у 1997-2001 роках та від 14.04.2014 року № 64 на ПАТ «ДТЕК-ПЕМ Енерговугілля» у 1996-1997 роках з врахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 62/59) за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько – Дружківського управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.