Рішення № 78284606, 14.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 р. Справа№0540/5490/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича

Маріупольської міської ради Донецької області

третя особа Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради

ОСОБА_3

про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення від 25 червня

2018 року № 7/32-2918

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича, Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення протягом місяця (від дати реєстрації заяви) на пленарне засідання сесії Маріупольської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2;

- визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року № 7/32-2918 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_3».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в лютому 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Терасній, 29 у Лівобережному районі міста Маріуполя.

17 березня 2017 року на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради оприлюднено проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Терасній, 29а в Лівобережному районі громадянці ОСОБА_1.». З проекту рішення вбачається, що міська рада вирішила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.

22 вересня 2017 року на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради оприлюднено проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_3». З проекту рішення вбачається, що міська рада вирішила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Терасній, 29а в Лівобережному районі громадянину ОСОБА_3.

Протягом року з дня звернення ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою проект рішення Маріупольської міської ради неодноразово проходив погодження з усіма необхідними установами, проте проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міським головою не виносився на розгляд сесії міської ради.

Питання щодо внесення на розгляд сесії міської ради заяви від ОСОБА_1 міським головою не виносилось на розгляд протягом більш ніж рік з дня звернення.

Відповідачами умисно затягувався розгляд земельного питання внаслідок протиправної бездіяльності, що призвело до конфліктної ситуації у зв'язку з тим, що на земельну ділянку на яку претендувала ОСОБА_1, було подано дві заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згодом Маріупольською міською радою прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом заявникам, громадянці ОСОБА_1 та громадянину ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідачів, у зв'язку з чим, звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича, Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення від 25 червня 2018 року № 7/32-2918 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року скасовано, а справу № 0540/5490/18-а направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Розпорядженням від 27 серпня 2018 року № 340 здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи № 0540/5490/18-а, який здійснювався у зв'язку з перебуванням судді Давиденко Т.В. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 0540/5490/18-а передано на розгляд судді Голубовій Л.Б.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року підготовче засідання відкладено на 14 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року залучено до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 185).

Міським головою Маріупольської міської ради відзив на позовну заяву не надано, однак представником позивача надано відзив на адміністративний позов, який надійшов на адресу представника позивача від представника міського голови Маріупольської міської ради (а.с. 136-139). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами Маріупольський міський голова Бойченко В.С. зазначає, що є неналежним відповідачем по справі.

08 лютого 2017 року до Маріупольської міської ради надійшла заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду для ведення городництва, площею 0,1800 га.

Маріупольською міською радою 17 березня 2017 року на офіційному сайті розміщено проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.».

Клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто та прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З зазначених причин Міський голова Маріупольської міської ради просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Маріупольською міською радою Донецької області відзив на позовну заяву не надано, однак представником позивача надано відзив на адміністративний позов, який надійшов на адресу представника позивача від представника Маріупольської міської ради (а.с. 158-164). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що Маріупольський міський голова Бойченко В.С. є неналежним відповідачем по справі.

Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до Маріупольської міської ради Донецької області з заявою на підставі якої Маріупольською міською радою було прийнято рішення від 25 червня 2018 року № 7/32-2917 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.». Відповідно до п. 1, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.

Таким чином Маріупольською міською радою розглянуто клопотання та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, що виключає порушення прав позивача.

З зазначених причин Маріупольська міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВК 645098, виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 17 вересня 2009 року (а.с. 86).

08 лютого 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до голови Маріупольської міської ради Донецької області через Центр надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наданням відповідних додатків до заяви, яка зареєстрована 08 лютого 2017 року за № 24-1-0225 (а.с. 169-170).

16 березня 2017 року складено проект рішення міської ради, відповідно до якого, затверджено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (а.с. 165).

Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради надало висновок від 18 травня 2017 року № 06-03-06/63-05 про погодження місця розташування об'єкта ОСОБА_1 (а.с. 168).

Рішенням Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року № 7/32-2917 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.», надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (а.с. 96).

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідачів, щодо невнесення протягом року в порядок денний пленарних засідань питання щодо розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим, звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частин другої та третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями пунктів 8 та 9 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави дійти висновку, що законодавством регламентований обов'язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.

При цьому, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов'язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

Судом встановлено, що питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 не внесено на пленарне засідання Маріупольської міської ради та відповідно не було розглянуто у місячний строк, визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, міським головою було допущено протиправну бездіяльність щодо незабезпечення контролю за виконанням діючого законодавства та дотриманням порядку і строку розгляду клопотань позивача протягом визначеного законодавством строку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 826/8107/16.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року № 7/32-2917 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1.», надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (а.с. 96).

Відповідачі посилаються на те, що рішення про надання дозволу прийнято. Таким чином, відсутнє порушення прав позивача. Однак суд не приймає зазначені посилання відповідачів щодо відсутності порушення прав позивача та відхиляє зазначені доводи, у зв'язку з тим, що рішення про надання дозволу було прийнято більш ніж через рік після звернення ОСОБА_1 з заявою від 08 лютого 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, суд зазначає, що Маріупольською міською радою протягом місяця, як передбачено Земельним кодексом України не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у разі неприйняття рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність (користування) земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, суд зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. А відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 814/741/16 та у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 804/3703/16.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року № 7/32-2918 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_3», суд зазначає наступне.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

07 вересня 2017 року, ОСОБА_3 звернувся до голови Маріупольської міської ради Донецької області через Центр надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наданням відповідних додатків до заяви, яка зареєстрована 07 вересня 2017 року за № 22-05-332/2508 (а.с. 149-150).

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року № 7/32-2918 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_3», надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_3 (а.с. 95).

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Водночас згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у спосіб, що визначений цією статтею.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

З врахуванням викладеного, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

При вирішенні справи суд враховує правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 у справі № 463/3375/15-а (адміністративне провадження № К/9901/15205/18).

У даному випадку, як ОСОБА_1 (позивач), так і ОСОБА_3 (третя особа) мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача. Таким чином доводи позивача у цій частині є безпідставними.

Разом з тим, жодною нормою чинного земельного законодавства чи інших нормативно-правових актів не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як то інше рішення про надання дозволу щодо однієї і тієї ж земельної ділянки (в даному випадку земельної ділянки по АДРЕСА_2). Тому суд вважає, що сам факт прийнятого рішення від 25 червня 2018 року № 7/32-2918 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 не є підставою для відмови іншим особам в наданні такого дозволу щодо цієї ж земельної ділянки та не позбавляє права звернутися до міської ради іншим особам з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо даної земельної ділянки.

Суд звертає уваги, що статтею 118 ЗК України визначенні чіткі підстави у зв'язку з якими органи місцевого самоврядування можуть надати вмотивовану відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте така підстава як - прийняте алогічне рішення щодо тієї ж земельної ділянки відсутня. Таким чином, суд вважає, що прийнятим рішенням не порушено права та інтереси позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича (місцеперебування: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 39), Маріупольської міської ради Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448), третя особа: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 42014230), ОСОБА_3 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 65036, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення від 25 червня 2018 року № 7/32-2918 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича, яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації заяви) на пленарне засідання сесії Маріупольської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 33852448) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.