Рішення № 78284357, 26.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 р. Справа№0540/8939/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, викладене у листі №Б-9799/0-7072/0/95-18, яким було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 0,12 га, що розташована на території Пісочинської сільської ради Харківського району Харківської області для індивідуального садівництва, та зобов'язання у встановлені законом строки переглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 0,12 га, що розташована на території Пісочинської сільської ради Харківського району Харківської області для індивідуального садівництва від 31.07.2018 року, а також винести інше рішення з огляду на норми чинного законодавства, про що письмово повідомити ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,12 га для індивідуального садівництва, проте ГУ Держгеокадастру листом від 28.08.2018 року №Б-9799/0-7072/0/95-18 відмовило йому з огляду на те, що вказана земельна ділянка не включена до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, який розміщений на офіційному веб-сайті ГУ Держгеокадастру. Позивач вважає дану відмову незаконною, а тому у судовому порядку просить визнати таке рішення про відмову незаконним та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 0540/8939/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

24 жовтня 2018 року відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що Головним управлінням був створений альбом-атлас з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, затверджений наказом Головною управління від 09.02.2016 № 17 «Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління від 05.07.2018 року №144), який розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління за електронною адресою http://kharkivska.land.gov.ua/. Головним управлінням детально перевірено заяву позивача разом із додатками та встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, доданих до заяви, не включена до вказаного альбому-атласу з резервування земельних ділянок. Враховуючи вищезазначене, Головне управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва. Також, відповідач зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, оскільки Головне управління користується незалежним дискреційним правом щодо рішень, коли воно може або надати земельні ділянки, або надати вмотивовану відмову в їх наданні. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

25 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, що розташована на території Пісочинської сільської ради Харківського району Харківської області (а.с. 12).

До клопотання позивачем додано: копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ, що підтверджує участь в антитерористичній операції та графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (а.с. 10-11, 24-26).

Як слідує з відповіді ГУ Держгеокадастру на наведене вище клопотання від 25.06.2018 року № Б-8164/0-6072/0/95-18, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки доданий до заяви графічний матеріал не дає можливості встановити місце розташування земельної ділянки і, відповідно, встановити її правовий статус, що суттєво впливає на розгляд питання по суті (а.с. 14).

Не погодившись з відмовою, позивач направив скаргу до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, на яку отримав відповідь від 28.08.2018 року №Б-2402/0-0.13-4660/6-18, в якій зазначено, що Держгеокадастром доручено Головному управлінню вжити відповідних заходів реагування та у разі повторного надходження клопотання позивача щодо відведення земельної ділянки у власність розглянути його відповідно до вимог законодавства (а.с. 15-19).

31.07.2018 року позивач повторно звернувся до Головного управління з клопотанням про відведення зазначеної земельної ділянки з ідентичним пакетом документів, на що 28.08.2018 року отримав відповідь №Б-9799/0-7072/0/95-18, якою позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка обґрунтована тим, що на виконання положень Земельного кодексу України. Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», а саме з метою раціонального, економічно обґрунтованого та доцільного використання та охорони земель, Головним управлінням був створений альбом-атлас з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, затверджений наказом Головною управління від 09.02.2016 № 17 «Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління від 05.07.2018 року №144), який розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління за електронною адресою http://kharkivska.land.gov.ua/. Головним управлінням перевірено заяву позивача разом із додатками та встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, доданих до заяви, не включена до вказаного альбому-атласу з резервування земельних ділянок. Враховуючи вищезазначене, Головне управління відмовляє позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва з урахуванням вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а також одночасно пропонуємо обрати іншу земельну ділянку з альбому-атласу з резервування земельних ділянок (а.с. 19-20).

Таким чином, предметом позову у даній адміністративній справі є визначення законності (або незаконності) відмови позивачу у безоплатному отриманні у власність земельної ділянки, за умови її невключення до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників АТО.

При вирішенні даного спор, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з приписами абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Одночасно, на законодавчому рівні відсутня така підстава для відмови, як невключення земельної ділянки, зазначеної у поданих громадянином графічних матеріалах, до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, що затверджений відповідним наказом органу Держгеокадастру.

Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, і у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.08.2018 № Б-9799/0-7070/0/95-18, фактично є протиправним рішенням про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з цим суд зазначає, що посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», яке було прийнято задля додаткового гарантування прав учасників Антитерористичної операції, свідчить про те, що його приписи використовуються відповідачем всупереч вказаним правам, а також для створення непередбачених законом перешкод в отриманні земельних ділянок учасниками АТО.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до приписів ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, обираючи спосіб захисту порушеного права суд зазначає, що задоволення позовних вимог у спосіб, який обрано позивачем - зобов'язання повторно розглянути клопотання, не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не приймає рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а лише зобов'язує повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 0,12 га, що розташована на території Пісочинської сільської ради Харківського району Харківської області для індивідуального садівництва від 31.07.2018 року

Наведена позиція підтверджується судовою практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справі: №805/3998/18-а (постанова від 26 лютого 2018 року, колегія суддів: Ястребова Л.В, Гайдар А.В., Компанієць І.Д).

А отже суд вважає, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач перевищив межі повноважень, визначених ЗК України, діяв необґрунтовано та непропорційно, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

З урахуванням наведеного, на думку суду спірне рішення ГУ Держгеокадастру про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу, викладене в листі від 28.08.2018 № Б-9799/0-7070/0/95-18, є незаконним, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

На підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладене у листі від 28.08.2018 № Б-9799/0-7070/0/95-18 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею до 0,12 га, що розташована на території Пісочинської сільської ради Харківського району Харківської області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею до 0,12 га, що розташована на території Пісочинської сільської ради Харківського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.

Судове рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.