Рішення № 78283936, 19.11.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5311/18

Провадження № 2/210/2184/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" листопада 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працював на підприємстві відповідача майстром дільниці на дробарно-сортувальній фабриці дільниці №1 (крупного дроблення) шахтоуправління Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг». 24.10.2012 року позивач звільнився з ПАТ «АМКР» на підставі ст.38 КЗпП України за власною ініціативою, у зв’язку з суттєвим погіршенням стану його здоров’я викликаного шкідливими умовами роботи. 10.09.2013 року лікарською-експертною комісією виявлена у позивача наявність хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ступені. Згідно довідки МСЕК серія АБ № 0007578 від 04.11.2013 року було встановлено втрату 20% професійної працездатності.

У подальшому позивач дотримувався лікарських рекомендацій щодо уникнення роботи в шкідливих умовах, проте, у 2016-2017 роках стан здоров’я суттєво погіршився у зв’язку із наявним у мене хронічним захворюванням легень.

20.09.2016 року лікарською-експертною комісією спеціалізованого гірофпаталогічного лікувально-профілактичного закладу Українського науково-дослідного інституту промислової медицини видано медичний висновок №1227 про наявність хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої ступені.

Згідно довідки МСЕК серія 12 ААА № 046242 від 12.10.2017 року було встановлено втрату 60% професійної працездатності.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААА № 649667 від 12.10.2017 року встановлено третю групу інвалідності та протипоказано важку працю в умовах пилу.

Крім того позивач зазначив, що вимушений систематично отримувати медичну допомогу, фізичний біль та страждання супроводжують його та порушують звичайний ритм життя, чим заподіяно йому моральну шкоду та страждання. У зв’язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 148920 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, у відзиві, поданому представником відповідача, зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач отримував одноразову грошову компенсацію в розмірі 9 000 гривень, тобто вказаний позов є способом повторно отримати моральну компенсацію. Крім того, відповідач зазначає, що працівник несе повну відповідальність за свою працю та здоров’я, крім того, відсутній причинно-наслідковий зв’язок між винними діями підприємства із наслідками у вигляді захворювання позивача, крім того розмір моральної шкоди не обґрунтований, а позовні вимоги в цілому не обґрунтовані.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на дробарко-сортувальній фабриці дільниці №1 з 13.10.2005-13.06.2007 року дробильником, з 13.06.2007 року по 24.10.2012 року майстром дільниці на дробарно-сортувальній фабриці дільниці №1 (крупного дроблення) шахтоуправління Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (а.с. 8-10).

З акту розслідувань причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 07.10.2013 року (а.с. 13-14) встановлено, що позивач має загальний трудовий стаж 22 роки 6 місяців, з них в умовах шкідливого впливу – 12 років 7 місяців.

З п. 16, 17 Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи на підприємстві відповідача позивач підпадав під дію пилу, що перевищував нормативи через недосконалість робочих місць.

Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу) в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: 6,5-11,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, умови праці відносяться до 3 групи шкідливості.

Також, згідно п. 18 Акту, саме посадовим особам підприємства відповідача надано пропозицію щодо ліквідації та запобігання виникненню професійних захворювань.

10.09.2013 року лікарською-експертною комісією спеціалізованого профпаталогічного лікувально-профілактичного закладу Українського науково-дослідного інституту промислової медицини видано медичний висновок №1602 про наявність у мене хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ступені (а.с. 11).

Згідно довідки МСЕК позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності (а.с. 15).

20.09.2016 року лікарською-експертною комісією видано медичний висновок №1227 про наявність у позивача хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої ступені (а.с. 19).

Згідно довідки МСЕК від 12.10.2017 року позивачу встановлено втрату 60% професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково (а.с. 20).

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Отже, надані позивачем докази підтверджують, що ушкодження здоров’я у вигляді отримання професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов’язків на підприємстві відповідачів.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, що містяться в матеріалах справи.

При вирішенні спору в частині відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв’язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв’язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв’язку з загальною слабістю, втомою, болями.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв’язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов’язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов’язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Крім того, з письмових матеріалів справи вбачається, що позивач 22 листопада 2013 року отримав виплати за період з 28.10.2013 року по 31.10.2014 рік у вигляді компенсації по втраті частини заробітку, виплаченої ВВД ФССНВУ в м. Кривому Розі (а.с. 16). При цьому суд не погоджується з доводами відповідача, що вказані виплати є за своєю правовою природою ідентичними з компенсацією моральної шкоди. Крім того, вказані виплати здійснювались не відповідачем, а фондом соціального страхування та стосувались компенсації заробітної плати, що не позбавляє відповідача від обов’язку відшкодування моральної шкоди.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз'яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 40000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, ОСОБА_1 Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1, суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров’я у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, ОСОБА_1 Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко