Рішення № 782839, 09.07.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2007 Справа № 10/292

За позовом Державного підприємства „Енергоринок”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці.

про стягнення 9117754,27 грн. пені, 10389892,28 грн. інфляційних, 2587877,12 грн. –3% річних.

Суддя Л.М.ЯКИМЧУК

Представники:

від позивача: Бойко М.О., - представник, довіреність від 09.02.2007

від відповідача: Габор О.М. – пом. генерального директора з юридичних питань –начальник юридичного відділу, довіреність від 15.01.2007.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2003 року державне підприємство „Енергоринок”, м.Київ звернулось з позовом до суду до відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м.Ужгород-Оноківці про стягнення, з врахуванням уточнених позовних вимог, 40641488,07 грн. вартості, проданої з 01.07.2002 по 30.09.2003, електроенергії за договором № 1050/01 від 22.04.2002, 9117754,27 грн. пені, 10389892,28 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2587877,12 грн. три проценти річних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2005, позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 40641488,07 грн. заборгованості, а в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2006 рішення господарського суду та постанова Львівського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Отже, справа розглядається в частині стягнення з відповідача 9117754,27 грн. пені, 10389892,28 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 2587877,12 грн. трьох процентів річних.

Відповідач у судовому засіданні 05.12.2006 подав письмове заперечення на позов, де зазначає, що заборгованість населення перед компанією за відпущену електроенергію за спірний період складає 41493000 грн., підприємств житло-комунгоспу –10508000 грн., за надані пільги та субсидії –254000 грн.

Заборгованість вказаних категорій споживачів перевищує суму заборгованості компанії перед ДП „Енергоринок” за спірний період.

Вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки у Прикінцевих положеннях Закону України „Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” № 1136-ХІУ від 08.10.1999 передбачено, що він не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Статтею 1 Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР забороняється нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Не нараховуються штрафні санкції на заборгованість, що виникла внаслідок несвоєчасного фінансування з державного та місцевого бюджетів, наданих компанією пільг і субсидій населенню.

Відповідач також вказує на те, що позивачем нарахування пені проведено в порушення ст. ст. 258, 624 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлена спеціальна позовна давність в один рік та нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем пеня нарахована за період з липня 2002 року по вересень 2003 року, що перебільшує спеціальний строк позовної давності для її стягнення (позов подано 14.10.2003).

Донарахована сума пені 6580580,67 грн. у квітні 2005 року не має правових підстав для стягнення, оскільки позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності для стягнення штрафних санкцій відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України. Період заборгованості становить липень 2002 року – вересень 2003 року, тому строк позовної давності для стягнення пені за прострочення оплати, купленої електроенергії у вересні 2003 року (останній місяць спірного періоду), минув у вересні 2004 року.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 07.08.06 до 21.09.06, до 24.10.06, з 20.11.06 до 05.12.06, 19.01.06, з 19.02.07 до 19.03.07, 17.04.07, 11.05.07, 07.06.07 та до 12 годин 25.06.07.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005 року у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача 40641488,07 грн. основного боргу і в цій частині рішення набрало законної сили.

Позивач, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, тобто несплати боргу, який виник за період липень 2002 року –вересень 2003 року, нарахував відповідачу, згідно з умовами договору від 22.04.2002 № 1050/01 (п. 5.4 та п.п. 6.3.2), пеню, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ст. 72 Цивільного кодексу УРСР, за період з 15.08.02 по 01.10.03 у сумі 2537173,60 грн., розмір якої збільшив, подавши додатковий розрахунок за період з 15.04.04 по 14.04.05, на 6580580,67 грн.

Загальна сума нарахованої пені складає 9117754,27 грн.

Також, на підставі ст. 214 Цивільного кодексу УРСР, позивач просить стягнути суму інфляційних нарахувань, яка за період з 15.08.02 по 01.10.03 складає 1074863,21 грн., а за період з 16.10.03 по 15.04.05 –9315029,07 грн. (заява про збільшення позовних вимог від 26.04.2005), всього 10389892,28 грн. та три проценти річних, які за період з 15.08.02 по 01.10.03 складають 760680,35 грн., а за період з 16.10.03 по 15.04.05 –1827196,77 грн. (згідно з заявою про збільшення позовних вимог), всього 2587877,12 грн.

Відповідно до Прикінцевих положень Господарського кодексу України цей кодекс набирає чинності з січня 2004 року. Пунктом 4 цих Положень встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань (пункт 5 цих Положень), застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчиненні після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункту 1 цього розділу строку. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Відповідно до пунктів 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Виходячи з вимог позивача, які стосуються періоду нарахування пені, інфляційних та річних на борг, що виник з липня 2002 року по вересень 2003 року, суд застосовує норми Цивільного кодексу УРСР щодо нарахувань, проведених до 1 січня 2004 року, а щодо нарахувань, проведених з 1 січня 2004 року застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

При вирішенні питання про стягнення пені суд проаналізував протоколи-погодження за період з липня 2002 року по жовтень 2003 року і прийшов до висновку, що фінансування по пільгах та субсидіях з державного бюджету проводилось з порушенням строків. Разом з тим, відповідач не зміг подати суду докази про надіслання позивачу актів звірки розрахунків, які підтверджують неотримання відповідачем в установленому порядку належних йому коштів для компенсації пільг та субсидій, що відповідно до п. 6.3.2 договору від 22.04.2002 № 1050/01, яким передбачена сплата неустойки за порушення строків оплати за отриману електроенергію відповідно до ст. 5 цього договору, дає підстави не нараховувати неустойку на заборгованість по пільгах і субсидіях, якщо відповідач до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, надішле до позивача зазначений акт звірки, тому у суда немає підстав не стягувати пеню.

Однак, суд вважає, що до стягнення підлягає лише пеня, нарахована за період з 15.08.02 по 01.10.03 у сумі 2537173,60 грн., оскільки в даному випадку необхідно застосовувати норми законодавства передбачені Цивільним кодексом УРСР, зокрема ст. 72 ЦК УРСР. Норми Цивільного і Господарського кодексу України у даному випадку не застосовуються, оскільки борг виник у період липень 2002 - вересень 2003 року, тобто до 01.04.2004.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що основними споживачами електроенергії є населення, житлово-комунальні господарства, які є основними боржниками і в загальній сумі заборгованості за вказаний період борг житлово-комунальних підприємств складає 18895860,51 грн., населення –19794153 грн., а разом –38690013,51 грн. та вважає за можливе, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити суму пені, яка підлягає стягненню, до п’яти відсотків, що складає 126859 грн.

Стосовно стягнення інфляційних та річних, то до нарахувань, проведених за період до 01.01.2004 суд застосовує ст. 214 ЦК УРСР, а після 01.01.2004 ст. 625 ЦК України.

Зокрема, Прикінцевими положеннями Закону України „Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 8 жовтня 1999 року № 1136-ХГУ, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закону не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання пов’язано з оплатою населенням комунальних послуг.

Судом встановлено, що заборгованість населення у загальній сумі боргу 40641688,07 грн. складає 19794153 грн. Тому інфляційні і 3% річних належало б нараховувати за період з 15.08.02 по 01.01.04 на суму боргу 20847535 грн. (за виключенням заборгованості населення). Однак, позивач, вимоги ухвали суду від 24.10.2006, щодо надання детального розрахунку суми інфляційних, трьох процентів річних та пені, з урахуванням, наданих відповідачем звітів форми 1-16-енерго ( в послідуючому в кожному судовому засіданні ставилась така вимога), не виконав, а з тих даних і розрахунків, що є в матеріалах справи, суд не може провести перерахунок, тому позовні вимоги в цій частині належить залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних за період з 01.01.2004 по 15.04.2005, то вони підлягають стягненню на підставі ст.625 ЦК України, однак суд не може провести перерахунок, оскільки позивач подав їх розрахунок за період з 15.08.2002 по 01.10.2003, а потім додатково за період з 16.10.2003 по 15.04.2005, тому в цій частині позов також слід залишити без розгляду.

З огляду на викладене, суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних залишає без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго” (м.Ужгород-Оноківці, вул..Головна,57; код:20131529) на користь Державного підприємства „Енергоринок” (м.Київ, вул. Комінтерну, 27; код: 21515381, п/р: 26004308241486 в Київському міському відділенні Промінвестбанку у м. Києві) 126859 грн. пені.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовити.

4. В частині стягнення інфляційних та 3% річних позов залишити без розгляду.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Л.М.Якимчук