Ухвала суду № 78283440, 27.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13884/18 2-о/335/202/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження у справі

27 листопада 2018 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соляник А.В. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недійсності реєстрації права власності на нерухомість,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту недійсності реєстрації права власності на нерухомість.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї матеріалами вважаю за необхідне відмовити у відкриті провадження у справі з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Разом із цим, ч. 2 цієї статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Водночас, за ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зміст вимог заяви ОСОБА_1 становить вимога про встановлення факту недійсності реєстрації його права власності на нерухомість, зареєстрованої у 1998 р., а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто заявник просить встановити факт, віднесений, на його думку, ч. 2 ст. 315 ЦПК України до інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз'яснень, що надані у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Як зазначає заявник у своїй заяві, встановлення факту недійсності реєстрації права власності йому необхідно для внесення даних про право власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна.

Проте, порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно регламентується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до цього Закону державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у даному випадку зміст вимог заяви посвідчує наявність спору про право - а саме спору про визнання недійсною державної реєстрації права власності заявника на нерухоме майно.

Як передбачено ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення слід відмовити.

Крім того, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 вже неодноразово звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із аналогічними заявами, поданими як до набрання законної сили 15 грудня 2017 р. новою редакцією ЦПК України, так і в порядку, встановленому чинною редакцією ЦПК України. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 ухвалами суду від 08.09.2017 (справа ЄУН 335/10617/17, суддя Рибалко Н.І.), від 06.10.2017 (справа ЄУН 335/11857/17, суддя Соболєва І.П.), від 25.10.2017 (справа ЄУН 335/12828/17, суддя Шалагінова А.В.), від 09.11.2017 (справа ЄУН 335/13670/17, суддя Рибалко Н.І.), від 24.11.2017 (справа ЄУН 335/14281/17, суддя Воробйов А.В.), від 07.12.2017 (справа ЄУН 335/14975/17, суддя Рибалко Н.І.), від 12.01.2018 (справа ЄУН 335/235/18, суддя Воробйов А.В.), від 06.02.2018 (справа ЄУН 335/1063/18, суддя Калюжна В.В.), вже було відмовлено у відкритті провадження за цими вимогами.

Вважаю за необхідне роз'яснити заявникові його право на звернення до Державної реєстраційної служби із заявою в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а у випадку відмови - оскаржити відповідне рішення державного реєстратора у позовному провадженні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 293, 315 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недійсності реєстрації права власності на нерухомість.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Соляник