Рішення № 78283399, 26.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2018 р. Справа № 0240/3705/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Товпига С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась в суд з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - управління, Держпраці, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 06.07.2018 по 07.09.2018 посадовою особою відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача щодо дотримання законодавства про працю, за результатами якого складено акт № ВН-1450/196/АВ.

Перевіркою встановлено порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допущені до виконання робіт без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

26.09.2018 на підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято постанову №ВН 1450/196/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 223 380,00 грн.

Позивач вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята всупереч норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 22.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

13.11.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вказав, що управлінням з метою перевірки інформації викладеної у листі Управління соціальної політики Барської РДА №1269 від 28.08.2018, на підставі наказу начальника управління від 04.09.2018 №1005, 06.09-07.09.2018 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, за місцем її діяльності. За результатами якого встановлено, що позивач використовує працю найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без відповідного їх оформлення, про що складено відповідний акт перевірки ВН 1450/196/АВ від 07.09.2018.

Під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надала пояснення, що здійснює підприємницьку діяльність самостійно, а саме в торгових місцях с.Супівка та с. Верхівка, при цьому не зазначила, що здійснює діяльність ще у двох торговельних точках.

З такими твердженнями позивачки погодитись не можна, оскільки згідно наданих довідок виконавчим комітетом Верхівської сільської ради Барського району Вінницької області, вбачається. що ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю двох працівників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, вказали, що позивачкою виконано вимоги припису. а саме укладено трудові договори з 5 працівниками , серед яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Враховуючи викладене, наголосили на правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення та просили відмовити у задоволенні заявленого позову у повному обсязі.

В судовому засіданні позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, пояснення свідків дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі листа управління соціальної політики Барської РДА Вінницької області 28.08.2018 №1269, проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 магазину, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, на території Верхівської сільської ради с. Верхівка, с. Примощаниця Володіївецької сільської ради с. Марянівка, Супівської сільської ради с. Супівка з 06.09.2018 по 07.09.2018, за результатами якого складено Акт №ВН-1450/196/АВ від 07.09.2018.

Перевіркою встановлено порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: при фактичному існуванні трудових відносин з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1 не уклала з ними трудові договори в письмовій формі, допустила працівників до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без здійснення повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Процес відвідування зафіксовано засобами відеотехніки.

07.09.2018 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень ВН 1450/196/АВ/П, яким зобов'язано усунути виявлені порушення шляхом укладення трудових договорів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Листом від 18.09.2018 №3862/04-04 Управління Держпраці у Вінницькій області повідомили позивача про розгляд справи у приміщенні управління 26.09.2018 о 11:00 год.

21.09.2018 ФОП ОСОБА_1 направлено скаргу на прийняті рішення інспектора праці ОСОБА_5 та скасування вимог припису №ВН 1450/196/АВ/П від 07.09.2018.

26.09.2018 на підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято постанову ВН 1450/196/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на позивача в розмірі 223 380 грн.

У винесеній постанові вказали, що управлінням встановлено порушення позивачем ч.1 ст.21 КЗпПУ, ч.1,3 ст.24 КЗпПУ, постанови КМУ №413 при існуванні трудових відносин допустила до роботи двох найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладання письмового трудового договору та без повідомлення ДФС. При відвідуванні магазину продовольчих товарів в АДРЕСА_2 навпроти школи 06.09.2018 о 11:00 год. засобами відеотехніки за торговим прилавком особа жіночої статті виконувала функції притаманні продавцю продовольчих товарів. Повідомила, що її звати ОСОБА_3 та що приблизно місяць працює у ОСОБА_1. Від пропозиції надати пояснення відмовилась.

В магазині продовольчих товарів за адресою с. Супівка, Барського району 06.09.2018 о 11 год. 50 хв. реалізацію продуктів харчування та інших продовольчих товарів здійснювала безпосередньо ФОП ОСОБА_1 яка під час розмови (зафіксованої засобами відеотехніки) підтвердила виконання громадянською ОСОБА_3 роботи в інтересах підприємця, зазначила, що остання декілька годин на тиждень реалізує в магазині (с. Верхівка) продукти харчування. Будь-яких документів, що підтверджують факт укладення трудового договору з ОСОБА_3 , здійснення повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу під час інспекційного відвідування надані не були.

У вказаній постанові зазначено, що на розгляд справи ФОП ОСОБА_1 прибула особисто та порушення не визнала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням управління Держпраці, позивач звернулась до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Вінницькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Як встановлено у судовому засіданні, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновок Управління Держпраці у Вінницькій області, що позивачем допущено до виконання робіт працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У судовому засіданні позивач пояснила суду, що працює як фізична особа-підприємець та здійснює торгівельну діяльність одночасно у декількох магазинах по 3-4 години на день у кожному з них. Найманих працівників не має. Щодо висновків акту перевірки, вказала, що ОСОБА_3 не працює на неї як на фізичну особу-підприємця, а лише допомагає деколи як родичка приймати хліб. Зокрема ОСОБА_3 у день проведення перевірки приймала хліб за її проханням, торгівлю не вела. Крім того, пояснила суду, що вона як ФОП проводить благодійну акцію відпускає та дозволяє відпускати до 5 буханок хліба безкоштовно.

Судом було заслухано пояснення свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що під час інспекційного відвідування була присутня в магазині продовольчих товарів в с. Верхівка, належного ОСОБА_1 Однак, не вела торгівлю, а приймала хліб за проханням своєї родички ОСОБА_1 Інспекторів, які зайшли до магазину запитала чого вони бажають, виключно лише для того щоб дізнатись чи потрібен їм безкоштовний хліб. На запитання головуючого судді пояснила, що торгівлю не веде, коштів за товар не отримувала. Займається сільським господарством, іншого заробітку немає. Їздила у Київ працювати.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що не працює на ФОП ОСОБА_1, а знаходиться з нею у дружніх стосунках, пару разів на місяць може допомогти прийняти хліб у одному з магазинів позивачки. У день проведення перевірки 06.09.2018-07.09.2018 взагалі не була присутня в магазині, оскільки їздила у Вінницю до свого сина, який навчається в місті. Стосовно довідки виконкому Верхівської сільської ради від 06.09.2018, що ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_1 протягом останніх трьох років, вказала, що це не відповідає дійсності, бо лише деколи допомагає приймати хліб.

Разом з тим, в судому засіданні досліджено відеозапис проведеного інспекційного відвідування двох магазинів ФОП ОСОБА_1

На першому дослідженому відео інспектори Держпраці, зайшли до магазину за прилавком якого стояла жінка, яка запитала їх: "чого вони бажають". Один з інспекторів повідомив, що вони є інспекторами управління Держпраці у Вінницькій області та показали направлення на перевірку, зазначив, що ведеться відеозйомка. Жінка пояснила, що звати її ОСОБА_3, вона є продавцем, на роботі недавно, працює близько місяця, заробітну плату ще не отримувала. Від написання пояснень з приводу того, що працює неофіційно відмовилась.

На другому відео інспектори зайшли до магазину, за прилавком стояла ОСОБА_3 Інспектор представився. ОСОБА_3 пояснила, що здійснює торгівлю по 2 години тут, дві години там. Решту часу просить куму щоб поторгувала. Вказала, що ОСОБА_3 у неї не працює, а торгує за проханням. Інспектор повідомив, що здійснює відеозйомку. Позивач вказала, що найманих працівників не має та просила пояснити їй як бути та як правильно оформити і скільки сплачувати за найманих працівників.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачем допущено до виконання робіт працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Щодо посилань відповідача, на обставини викладенні в акті перевірки про допущення ОСОБА_4 до виконання робіт продавця в магазині ФОП ОСОБА_1, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не доведено даного факту, як такого, що покладений в основу висновків акту інспекційного відвідування, та які ґрунтуються виключно на довідці виконкому Верхівської сільської ради Барського району Вінницької області і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи позивачем частково доведено відсутність в її діях порушення трудового законодавства щодо допуску до роботи ОСОБА_4 без укладення трудового договору, разом з тим, обставини, які викладені в акті перевірки щодо допуску до роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, здійснивши системний аналіз діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування штрафу за фактичний допуск працівника до роботи (ОСОБА_3) без оформлення трудового договору у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинно бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

Аналізуючи положення чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що постанова від 26.09.2018 № ВН 1450/196/АВ/П/ТД-ФС є протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн..

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області від 26.09.2018 року №ВН 1450/196/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)

Повний текст рішення суду складено 04.12.2018

Суддя Томчук Андрій Валерійович