Рішення № 78282933, 03.12.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/848/18

Провадження № 2/172/488/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача-1 – ОСОБА_3

представника відповідача-3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа Державна нотаріальна контора м. Горищні плавні Полтавського нотаріального округу про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування та виділення земельної частки (паю) із земель запасу, –

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа Державна нотаріальна контора м. Горішні Плавні Полтавського нотаріального округу про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування та виділення земельної частки (паю) з земель запасу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 12 травня 1999 року. з 1946 по 1973 рік ОСОБА_5 працювала в колгоспі «Спільна праця», який в подальшому перейменовано в колгосп «Прогрес» та в КСП «Прогрес», що розташований в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області. Його мати була включена до списку громадян – членів сільськогосподарського підприємства «Прогрес» за № 343, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії 1-ДП № 000158, зареєстрованого 11.12.1995 року в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 15.

У зв’язку з похилим віком, тяжкою хворобою та віддаленістю проживання на час паювання земель, його мати фізично не в змозі була приймати участь в жеребкуванні при розподілі земель та отримати сертифікат на частку (пай).

У встановлений законом строк він прийняв спадщину за законом, подавши до нотаріальної контори заяву і оформивши належні правові документи лише на частину спадщини у вигляді будинку та присадибної земельної ділянки.

У 2017 році він звернувся до державного нотаріуса м. Горішні Плавні, постановою якого йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у зв’язку з відсутністю сертифікату на земельну частку (пай).

Оскільки його мати була членом КСП «Прогрес» і була включена до списку громадян – членів сільськогосподарського підприємства «Прогрес» за № 343, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, то він як спадкоємець за законом має право на спадщину в вигляді земельної частки (паю).

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали. Пояснили, що мати позивача проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім він забрав її до себе у м. Горішні Плавні де доглядав до смерті бо вона хворіла. Йому відомо, що мати була членом КСП та між ними розпайовувалась земля. Коли приїхав на зустріч однокласників у 2017 році то один із них повідомив, що мати мала право на пай і він як спадкоємець може отримати землю. На даний час у зв’язку з похилим віком він бажає зі своїм вином працювати на землі а тому вирішив отримати у власність земельну ділянку. Раніше не звертався бо йому це не було цікаво.

Представник відповідача-1 ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши відзив на позовну заяву. Вважає, що суд не може визнати право власності на пай тому що право власності може стосуватись лише речі як предмету цивільного обороту яким не є право на пай, визначений в умовних кадастрових гектарах. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності так як повинен був дізнатись про порушення своїх прав відразу після розпаювання земель, або ж смерті матері. Просить суд відмовити у позові у зв’язку з пропуском позовної давності.

Представник відповідача-3 ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Просила відмовити у позові у зв’язку зі спливом строків позовної давності.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, надавши до суду заперечення проти позову.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Письмових пояснень по суті позову не надала.

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

Матір’ю позивача ОСОБА_1 в свідоцтві про народження записана ОСОБА_6, яка 22.07.1946 року вступила в шлюб з ОСОБА_7 та її прізвище після шлюбу змінилося на «Шейка». 13 травня 1999 року ОСОБА_5 померла.

Спадкодавець ОСОБА_5 була членом сільськогосподарського підприємства «Прогрес» на момент розпаювання землі підприємства та за життя фактично набула право на земельну частку (пай), оскільки була включена до списку громадян-членів сільськогосподарського підприємства, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Прогрес» серії І-ДП № 000158 від 11.12.1995 року. Разом з тим вона не приймала участі в жеребкуванні та не отримала сертифіката на право на земельну частку (пай). Вказане підтверджується довідками ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.02.2018 року та Відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.07.2017 року, а також копією Державного акту на право колективної власності на землю серії 1-ДП № 000158 з додатком.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є її син ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 20.11.2001 року державним нотаріусом Комсомольської державної нотаріальної контори Полтавської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України 1990 року, Указу Президента від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1998 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов’язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Отже, з огляду на вищенаведені положення, право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено і не оспорюються сторонами, що спадкодавець – ОСОБА_5 мала право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Прогрес», але не отримала сертифікат встановленого зразка так як не подала заяву про участь у жеребкуванні.

При цьому сертифікат на право на земельну частку (пай) не посвідчує право власності на земельну ділянку, а лише дає право його володільцю на виділення земельної частки на місцевості. Право власності на таку земельну ділянку після визначення її меж на місцевості посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю і після цього вона починає існувати як предмет.

Тому позовні вимоги в частині визнання права власності не можуть бути задоволені. Доведеними у судовому засіданні є лише вимоги про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки (статті 256 та 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У судовому засіданні встановлено, що позивач достовірно знав, що його мати є членом КСП «Прогрес», а тому має право на земельну частку (пай). Процес розпаювання земель здійснювався відкрито з широким висвітленням у засобах масової інформації та роз’яснювальною роботою. При цьому приймаючи спадщину після смерті ОСОБА_5 у 1999 році позивач повинен був дізнатись про існування порушення його прав як спадкоємця в частині успадкування права на земельну частку (пай), а тому саме з цього часу потрібно рахувати початок строку позовної давності. Не зважаючи на те, що до моменту подання позову пройшло майже 19 років, позивач не навів поважних причин його пропуску.

За правилами ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час судового розгляду представниками відповідачів заявлено вимогу про застосування строків позовної давності, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа Державна нотаріальна контора м. Горищні плавні Полтавського нотаріального округу про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування та виділення земельної частки (паю) із земель запасу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 4 грудня 2018 року.

Суддя І.Г. Битяк