Рішення № 78282599, 28.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1909/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості в особі Іваничівської районної філії про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Ф.) звернулася з позовом до Волинського обласного центру зайнятості в особі Іваничівської районної філії (далі – відповідач, Волинський ОЦЗ в особі Іваничівської районної філії) про визнання дій щодо відмови у проведенні перерахунку розміру допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III) протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 вказаного Закону з 05.10.2017 по 05.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.08.2017 позивач на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) була звільнена з ДП шахта «Бужанська».

28.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до Іваничівського районного центру зайнятості (правонаступником якого є Іваничівська районна філія Волинський ОЦЗ, далі – Іваничівський РЦЗ) за сприянням у працевлаштуванні, де їй було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, яка виплачувалася в період з 05.10.2017 по 05.09.2018.

На звернення позивача про проведення перерахунку допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III, Іваничівський РЦЗ листом від 03.04.2018 №С-1 повідомив, що допомога по безробіттю була призначена у мінімальному розмірі 544,00 грн. та відмовив позивачу у перерахунку зазначеної допомоги, оскільки страховий стаж позивача протягом 12 місяців, які передують реєстрації в центрі зайнятості, становить 0 місяців, у зв’язку з тим, що роботодавцем ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не сплачено страхові внески за позивача за період з липня 2016 року по серпень 2017 року включно.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вона є застрахованою особою на випадок безробіття, перебувала у трудових відносинах, має загальний страховий трудовий стаж на день звільнення більше 10 років. При цьому зазначає, що листом управління Держпраці у Волинській області підтверджено, що відповідно до особових рахунків на дату звільнення позивачу нараховано заробітну плату в сумі 10438,24 грн., яку виплачено 27.12.2017 та з якої нараховані та проплачені всі необхідні податки. З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (а.с.27-30) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що згідно даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача за останні 12 місяців, розрахунковий період липень 2016 – серпень 2017 року, що передували реєстрації в центрі зайнятості, становив 0 місяців, оскільки ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, тому наказом від 05.10.2017 №НТ 171005 на підставі частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III та пунктів 3 та 9 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613 (далі - Порядок №613), позивачу призначено допомогу у мінімальному розмірі - 544,00 грн. відповідно до постанови правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю» від 19.01.2017 №132 (далі - Постанова №132). При цьому, зазначає, що перерахунок допомоги по безробіттю буде здійснено після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру. З огляду на вказані підстави відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.09.2018 витребувано від Відокремленого підрозділу шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» (далі – ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля») та Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Нововолинсько-Іваничівське ОУПФУ) інформацію про суми нарахованої та виплаченої ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» заробітної плати ОСОБА_1 та здійснених з неї відрахувань за період липень 2016 року - серпень 2017 року, а також інформацію про нарахування, обчислення та сплату ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за вказаний період (а.с.18-19).

Крім того, ухвалою суду від 29.10.2018 витребувано у Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Володимир-Волинська ОДПІ) інформацію про те, чи була ОСОБА_1 протягом періоду з липня 2016 року по серпень 2017 року включена до поданої ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а також чи сплачені страхові внески ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» по ОСОБА_1 за вказаний період (а.с.68-69).

На виконання вимог вказаних ухвал від 26.09.2018 та від 29.10.2018 ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», Нововолинсько-Іваничівським ОУПФУ та Володимир-Волинською ОДПІ надано витребувані судом докази (а.с.56-63, 84-86).

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16.08.2017 ОСОБА_1 було звільнено з роботи з ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, що підтверджується записом №25 у трудовій книжці БТ-ІІ №1674333 (а.с.12).

28.09.2017 позивач звернулася до Іваничівського РЦЗ із заявами про надання статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати по безробіттю (а.с.31,47), на підставі яких ОСОБА_1 відповідно до наказу від 28.09.2017 №НТ170928 надано статус безробітного (а.с.33).

05.10.2017 Іваничівський РЦЗ наказом №НТ171005 призначив позивачу, як застрахованій особі без урахування страхового стажу, відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III допомогу по безробіттю протягом 360 календарних днів з 05.10.2017 по 29.09.2018 (а.с.34).

13.03.2018 позивач звернулася до Іваничівської районної філії Волинського ОЦЗ із заявою, в якій просила надати інформацію щодо підстави нарахування мінімального розміру допомоги по безробіттю (а.с.43), у відповідь на яку відповідач листом від 17.03.2018 №80/0-13 повідомив, що допомога по безробіттю призначена позивачу на підставі її заяви та відповідно до Закону №1533-III та Порядку №613, а її розрахунок проведено відповідно до вимог частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 №1266 (а.с.13).

20.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю з моменту призначення на підставі статті 23 Закону №1533-III, виходячи з того, що її страховий стаж становить понад 10 років, а середньомісячна заробітна плата 4200,00 грн. (а.с.42).

Листом від 03.04.2018 №С-1 Іваничівська районна філія Волинського ОЦЗ повідомила позивача про відсутність правових підстав для перерахунку розміру виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у позивача відсутній страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в центрі зайнятості. Крім того, згідно даних розрахунку, за період з липня 2016 року по серпень 2017 року роботодавцем з ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» страхові внески не сплачено (а.с.14).

Виплата допомоги про безробіттю ОСОБА_1 та її реєстрація як безробітної була припинена наказом Іваничівською районною філією Волинського ОЦЗ від 05.09.2018 №НТ180905 з 05.09.2018 (а.с.35) у зв’язку з поданням позивачем письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості (а.с.48).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із преамбулою Закону №1533-III цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Пунктами 1, 10 статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати )доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення №10-1 дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо відмови відповідача у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю у зв’язку із не зарахуванням до страхового стажу для перерахунку такої допомоги періоду роботи позивача з липня 2016 року по серпень 2017 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.

Разом з тим, позивачу за період роботи з липня 2016 року по серпень 2017 року була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідками ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 17.10.2018 №1275/7.2.5/01-19, №1276/7.2.5/01-19 (а.с.62-63), а ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по серпень 2017 року була включена до поданої ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у листі Нововолинського управління Володимир-Волинської ОДПІ (а.с.86).

При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» наявний борг по єдиному внеску, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв’язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що з липня 2016 року по серпень 2017 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, протягом періоду з липня 2016 року по серпень 2017 року ОСОБА_1 була включена до поданої ВП шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період її роботи з липня 2016 року по серпень 2017 року та не проводити перерахунок призначеної позивачу допомоги по безробіттю за період з 05.10.2017 по 05.09.2018 відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності призначення позивачу допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі - 544,00 грн.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов’язані позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 05.09.2018 №17 (а.с.2).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Волинського обласного центру зайнятості в особі Іваничівської районної філії щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку розміру допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 05 жовтня 2017 року по 05 вересня 2018 року.

Зобов’язати Волинський обласний центр зайнятості в особі Іваничівської районної філії (43025, Волинська область, місто Луцьк, вул.Б.Хмельницького, будинок 3а, ідентифікаційний код 05427482) провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 (45323, Волинська область, Іваничівський район, село Соснина, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 79, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 05 жовтня 2017 року по 05 вересня 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3а, ідентифікаційний код 05427482) на користь ОСОБА_1 (45323, Волинська область, Іваничівський район, село Соснина, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 79, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_4Плахтій

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.