Рішення № 78281630, 22.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2328/18

Справа № 235/6599/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про стягнення суми одноразової допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (далі – ТОВ «Шахтобудівельна компанія») про стягнення суми одноразової допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 25 жовтня 2017 року по 21 травня 2018 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія», де працював прохідником підземним 4, 5 розряду гірничопрохідницької дільниці № 2 виробничого структурного підрозділу «Гірниче управління ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з повним робочим днем на підземних роботах.

На момент працевлаштування на підприємство 24 жовтня 2017 року він ще не був пенсіонером, оскаржував в судовому порядку рішення Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 11 серпня 2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за його заявою від 14 липня 2017 року.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року, що набрало законної сили 20 грудня 2017 року, його позов було задоволено, на підставі судового рішення рішенням Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в лютому 2018 року йому було вперше призначено пенсію за віком на підставі заяви від 14 липня 2017 року з моменту подачі заяви про призначення пенсії.

За вимогою Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в його трудовій книжці був проставлений штамп про призначення пенсії з 14 липня 2017 року.

Весь цей час він працював на підприємстві з повним робочим днем під землею і був впевнений, що з моменту призначення йому пенсії за віком вперше матиме право на отримання одноразової допомоги за довголітню працю у вугільній промисловості при звільненні з підприємства в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, так як мав стаж підземно роботи понад 20 років.

21 травня 2018 року його було звільнено з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком. В день звільнення відповідач видав йому трудову книжку, однак не повідомив про розмір належних йому на день звільнення сум, а на його вимогу про виплату цих сум, в тому числі й сум одноразової допомоги отримав відмову.

25 травня 2018 року на його картковий рахунок в ПАТ ПУМБ йому було перераховано відповідачем 9113,64 грн.

Він неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити йому одноразову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію, однак йому обіцяли, повідомляли про відсутність на даний час грошей на підприємстві.

24 вересня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому всіх сум, належних йому при звільненні, в тому числі й одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, виплати сум компенсації за затримку розрахунку в розмірі його середньомісячного заробітку та надання довідок для звернення до суду з позовом.

На його заяву він отримав відповідь відповідача від 27 вересня 2018 року № 09-12/2292, в якій його було повідомлено про відмову у виплаті одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію у зв’язку з відсутністю у підприємства засобів на ці цілі та можливості. При цьому відповідач йому порадив звернутись із заявою про виплату одноразової допомоги в ДП «Вугільна компанія «Красноалиманська».

Вперше він ознайомився з умовами колективного договору тільки 27 вересня 2018 року при отриманні відповіді на свою заяву і тільки з його п.8. Також він був ознайомлений з наказом про звільнення і отримав розрахунковий листок за травень 2018 року лише 27 вересня 2018 року. На підставі наведеного просив поновити встановлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Він має право на виплату йому одноразової допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в розмірі 48 378,36 грн. (16 126,12 грн. х 3), де 16 126,12 грн. – його середньомісячна заробітна плата, розрахована згідно довідки відповідача № 06-12/2291 від 27.09.2018р.

Також позивач просив стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України в сумі 84 957,12 грн. (786,64 грн. х 108 днів), де 786,64 грн, - його середньоденний заробіток, 108 днів – кількість днів затримки розрахунку.

Крім того, позивач вважав, що у зв’язку з несвоєчасним розрахунком відповідачем йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що йому було необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя, була порушена його нормальна життєдіяльність, звичайний уклад його життя, що спричинило йому моральні страждання. Він вимушений був неодноразово звертатись до відповідача з проханням виплатити належні йому суми при звільненні, за наданням правової допомоги, а також до суду за захистом своїх порушених прав. Він дуже сподівався, що відповідач сплатить йому одноразову допомогу за довголітню допомогу, втратив через те спокій. Спричинену йому моральну шкоду оцінив у 10000 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому послався на те, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» майже 7 місяців, наказом № 1814-к від 21.05.2018р. його було звільнено за власним бажанням з 21.05.2018р. згідно поданої ним заяви. В день звільнення, а саме 21 травня 2018 року позивач не працював на підприємстві і не пред’явив вимог про розрахунок, у зв’язку з чим виплата належних йому сум була проведена 25 травня 2018 року.

Пунктом 8.1 Колективного договору, яка діяла на час звільнення позивача, передбачено, що гроші на соціальні потреби надаються виходячи з фінансових можливостей підприємства. Пунктом 8.8 Колективного договору, який було укладено на підприємстві між адміністрацією підприємства та трудовим колективом, передбачено, що, виходячи з фінансових можливостей підприємства працівникові, який має право на пенсію за віком при першому його звільненні підприємством виплачується одноразова допомога.

ТОВ «Шахтобудівельна компанія» згідно звіту про фінансовий стан на 30.06.2018р. (додаток до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») має збитки на кінець звітного періоду на час звільнення позивача у розмірі 14203 грн., і тому підприємство не має фінансових можливостей виконувати положення п.8.8 колективного договору.

Аналогічні умови містить в собі й Галузева угода, яка є чинною і розповсюджується в тому числі й на ДП «ВК «Краснолиманська», звідки позивач звільнився 19 жовтня 2017 року за ст.38 КЗпП України вже маючи право на пенсію за віком з 14 липня 2017 року, що підтверджується штампом управління Пенсійного фонду України в трудовій книжці про призначення пенсії з 14.07.2017р. та рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2017р. у справі № 235/3391/17, згідно яких позивач має право на пенсію за віком з 14.07.2017р.

Пунктом 4.15 Галузевої угоди передбачено, що джерелом фінансування положень цієї Угоди є кошти підприємств, отриманих внаслідок їх фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, які надаються з державного бюджету та позабюджетних джерел для цих цілей.

Згідно п.12.15 Галузевої угоди працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше при стажі роботи в галузі понад (років) при стажі роботи для чоловіків 20 років і більше у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Тобто, маючи право на пенсію за віком з 14.07.2017р. і звільняючись 19.10.2017р. з державного підприємства, органом управління якого є Міністерство вугільної промисловості України, позивач має право на отримання допомоги від державного підприємства, яке замовляє цільові кошти на ці цілі з державного бюджету. Приватне є підприємство відповідача не є підприємством, яке управляється Міністерством вугільної промисловості України і не має право замовляти виділення цільових коштів на ці цілі в міністерстві, до сфери управління якого входить.

Про умови колективного договору позивач був обізнаний, що підтверджується його особистим підписом в особистій картці.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги довголітньою працею у вугільній галузі, в той час як у відповідача він працював майже 7 місяці, з яких 4 повних.

На підставі наведеного просив відмовити в позові.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити в позові.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в позові необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 25 жовтня 2017 року по 21 травня 2018 року, працюючи прохідником 4 та 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України (а.с.9-14, 24-26).

Статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993р. № 3356-ХП з наступними змінами та доповненнями та ст.10 КЗпП України передбачено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього ж Закону та ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно п.12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р. зі змінами та доповненнями працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу і др.) незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на Підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад 20 років – трьох середньомісячних заробітків для чоловіків.

Відповідно до п.8.8 колективного договору ТОВ «Шахтобудівельна компанія» виходячи з фінансової можливості підприємства, працівнику, який має право на пенсію за віком або за інвалідністю незалежно від віку), при першому його звільненні з підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни або правил техніки безпеки) виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі (в тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середньомісячного заробітку, але не менше при стажі 20 років для чоловіків – трьох середньомісячних заробітків. Розрахунок середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснюється у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Ця допомога виплачується незалежно та без врахування вихідної допомоги або інших компенсаційних виплат, на які має паво працівник у відповідності з діючим законодавством.

Надана копія особової картки працівника містить в собі підпис позивача про ознайомлення його з колективним договором, тому його посилання на необізнаність з його положеннями суд знаходить безпідставним.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року залишена без змін, визнано неправомірними дії Красноармійського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1; скасовано рішення Красноармійського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 грудня 2016 року та від 11 серпня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах; зобов’язано Красноармійське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в повному обсязі періоди роботи в ДВАТ «Вуглебуд», раніше Димитрівське шахтобудівельне управління № 1, з 20 серпня 1993 року по 13 березня 1998 року, в ТОВ «Донуглепоставка» з 22 березня 2008 року по 12 квітня 2010 року, з 6 жовтня 2010 року по 18 травня 2011 року; зобов’язано Красноармійське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2016р. про призначення пенсії незалежно від віку та прийняти нові рішення з урахуванням до пільгового підземного стажу зарахованих в повному обсязі періодів роботи в ДВАТ «Вуглебуд», раніше Димитрівське шахтобудівельне управління № 1, з 20 серпня 1993 року по 13 березня 1998 року, в ТОВ «Донуглепоставка» з 22 березня 2008 року по 12 квітня 2010 року, з 6 жовтня 2010 року по 18 травня 2011 року (а.с.31-36).

7 лютого 2018 року на адресу ОСОБА_1 Красноармійським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області направлено повідомлення за № 4114/03/25 про призначення пенсії за віком з 14.07.2017р. згідно з його заявою від 14.07.2017р. в розмірі 11270 грн. (а.с.30).

Згідно штампу на титульному аркуші трудової книжки позивача АР № 185445 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком Красноармійським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з 14.07.2017р. (а.с.9).

Пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серія ААК № 333107 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком довічно видано Пенсійним фондом України 14.06.2018р. (а.с.29).

Отже, судом встановлено, що право на пенсію за віком у позивача виникло під час його роботи в ДП «ВК «Краснолиманська», звідки він звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (а.с.13).

Суд не може погодитись з думкою позивача про те, що він отримав право на виплату одноразової допомоги при звільненні лише після призначення йому пенсії за віком в лютому 2018 року, оскільки ним підміняються поняття «пенсія» та «право на пенсію», які не є тотжними. Так, якщо пенсія – це одноразова або регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування, то право на пенсію – це сукупність передбачених законом підстав, які дають особі право за наявності певних умов (досягнення певного віку, наявність визначеного страхового стажу і т.і.) звернутись до уповноважених органів Пенсійного фонду України з приводу призначення (перерахунку) певного виду пенсії.

Аналіз вказаних доказів дає підстави вважати, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» одноразової допомоги при виході на пенсію.

Наданий відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на 30 червня 2018 року судом не оцінювався з огляду на відсутність самого обов’язкову у виплаті одноразової допомоги при звільненні позивачу за обставин, приведених у позовній заяві.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки ТОВ «Шахтобудівельна компанія» від 05.11.2018р. № 07-11/2582 ОСОБА_1 згідно табелю обліку використання робочого часу працівників ВСП «Гірниче управління» 21 травня 2018 року не працював.

Згідно довідки ТОВ «Шахтобудівельна компанія» від 27.09.2018р. № 06-12/2291 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, розрахована згідно постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р., становить 786,64 грн. (а.с.21, 22).

З копії розрахункового листка за травень 2018 року ОСОБА_1 нараховано 11 609,73 грн., утримано 2 496,09 грн., до сплати 9 113,64 грн. (а.с.23).

Відповідно до виписці по картковому рахунку, відкритому в ПАТ ПУМБ на ім’я ОСОБА_1, за період з 01.01.2018р. – 08.10.2018р. 25 травня 2018 року на картковий рахунок ТОВ «Шахтобудівельна компанія» було зараховано 9 113,64 грн. (а.с.27, 28).

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» із заявою про виплату сум, належних йому при звільненні, у тому числі й одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, та видачу документів про трудову діяльність, заробіток позивача та витяг з колективного договору (а.с.15-18).

Листом ТОВ «Шахтобудівельна компанія» від 27.09.2018р. № 09-12/2292 позивачу надані документи, що він запитував в заяві та роз’яснено, що виплата одноразової допомоги можлива тільки за наявності коштів на підприємстві на ці цілі, рекомендовано звернутись за виплатою одноразової допомоги до ДП «ВК «Краснолиманська» (а.с.19).

Отже, відповідач виплатив позивачу всі належні йому суми при звільненні навіть раніше ніж від звернувся на підприємство із відповідною заявою. Отже, підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача відсутні.

Відповідно до положень ст.273-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно абз.10 п.2.3 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012) звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні не було встановлено порушення трудових прав позивача, - підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу за рахунок відповідача відсутні.

На підставі наведеного в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.ст.10, 18, 116, 117, 273-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про стягнення суми одноразової допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, м. Покровськ Донецької області, мікрорайон ЮжнийАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», м. Покровськ Донецької області, вулиця Залізнична, 82, код ЄДРПОУ 40162326.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2018 року. Повне рішення складене 3 грудня 2018 року.

Суддя Г.В. Назаренко