Рішення № 78281413, 30.11.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1273/18

Провадження № 2/165/488/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —

встановив:

22 травня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н від 04 серпня 2006 року, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач, власним підписом, підтвердив те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі Умови), «Правилами користування платіжною карткою» (далі Правила) та «Тарифами Банку» складає між ним і банком договір. За вищевказаним договором відповідач зобов’язувався щомісячно повертати заборгованість по кредиту, яка складалася із заборгованості по тілу кредиту, відсотками, а також інших витрат згідно Умов. Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, однак ОСОБА_1, користуючись кредитними коштами, не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. Оскільки добровільно повертати кошти відповідач не бажає, просить стягнути з ОСОБА_1 в свою користь загальну суму заборгованості, що станом на 23 квітня 2018 року становить 12810,59 грн., а також судові витрати по справі.

У судове засідання представник позивача не з’явився, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву в якій просила справу розглядати за відсутності представника банку та просила позов задоволити, не заперечила щодо заочного розгляду справи. У відповіді на відзив представником банку зазначено, що з наданої виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитним договором, тобто він знав про умови кредитування та визнавав свої зобов’язання перед банком за договором. Відповідач дійсно сплачував заборгованість за кредитним договором, однак цих коштів було недостатньо для повного погашення заборгованості, внаслідок чого, відповідно до Умов та Правил нараховувалися відсотки і пеня за порушення зобов’язань. Вважає, що заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу з посиланням на ст.61 Конституції України, є помилковим твердженням, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а не окремим чи то самостійними видами юридичної відповідальності. Заборона у застосуванні одночасно пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин між сторонами, мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах: штраф застосовується за порушення виконання зобов’язання, а пеня – за несвоєчасність виконання грошового зобов’язання за кожен день його прострочення. Оскільки, характер правопорушень у даному випадку є різним, штраф та пеня є окремими видами неустойки і не є подвійним притягненням до відповідальності, просить суд задоволити повністю позовні вимоги банку (а.с. 34, 56-61).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити. У відзиві зазначив, що не згідний з розміром заявлених вимог, вважає, що заборгованість по відсотках, пені та штрафів нараховуватися не може, оскільки відсутнє тіло кредиту. На підтвердження своїх позовних вимог банк надав до суду два розрахунки, один за період з 15 серпня 2006 року по 31 серпня 2015 року про наявну заборгованість по кредиту у розмірі 5229,85 грн., а іншу станом на 23 квітня 2018 року з нарахованими відсотками у розмірі 7449,43 грн. і пені 4272,96 грн., при цьому банк зазначає, що заборгованість по тілу кредиту складає 1,98 грн. Вказує, що на підставі п.2.1.4.4.9 Умов, при сплаті ним коштів по кредиту, банк повинен був першочергово направляти кошти на погашення відсотків, а вже потім на погашення тіла кредиту. Крім того, вважає, що банком до нього застосовано подвійну цивільно-правову відповідальність, що на підставі положень ст.61 Конституції України неправомірно, а тому є достатньо правових підстав для задоволення позову (а.с. 47-49, 99).

Суд, дослідивши матеріали позову в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 червня 2018 року повне та скорочене найменування юридичної особи Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») змінилося на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що 04 серпня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом подання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту у розмірі 10 000 грн зі сплатою 3% на місяць на залишок заборгованості.

Указаний договір укладено відповідно до положень частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Після укладення договору відповідач користувався кредитними коштами, отриманими ним за договором.

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та Правил передбачено, що позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а п.2.1.1.5.6 Умов та Правил передбачено, що у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та Правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 Умов та Правил клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Згідно наданих банком розрахунків (а.с.4-9, 62-66), заборгованість за кредитним договором, станом на 23 квітня 2018 року, становить 12810,59 грн, з яких: 1,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7449,43 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 4272,96 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - фіксована частина штрафу та 586,22 грн процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Згідно копії договору та вищезазначеним розрахункам процентна ставка за договором становила 3,6% річних. Підвищення в два рази процентної ставки на прострочену заборгованість було здійснено позивачем, відповідно до умов договору, а саме п.2.1.1.12.2.1 Умов та Правил.

Судом встановлено, що заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору та розрахована за умовами договору за підвищеною відсотковою ставкою. І оскільки вимог по призначенню у справі судової економічної експертизи з визначення правильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами чи списання коштів банком, позивач не заявляв, а тому суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього за умовами договору коштів по тілу кредиту та відсотків, згідно наданого банком розрахунку.

У відзиві відповідач вказав на неправомірність дій позивача щодо нарахування пені та штрафів, з огляду на те, що на його думку це є подвійною цивільно-правовою відповідальністю, з чим суд не може погодитися. Однак, згідно правового висновку, який в силу ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів України, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства (зокрема - справедливість, добросовісність та розумність) та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі №6-100цс14).

Таким чином, враховуючи ті обставини, що заборгованість по тілу кредиту на час розгляду справи в суді є незначною та становить лише 1,98 грн., а розмір неустойки (пені) та штрафів в рази перевищує розмір тіла кредиту, а також беручи до уваги те, що відповідач є людиною похилого віку (пенсіонером), тобто не працездатною особою, суд вважає за необхідне на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до розміру заборгованості по тілу кредиту.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотків за користування ним, тобто істотно порушив вимоги договору, суд позов задоволює частково та стягує з ОСОБА_1 суму кредитного боргу всього в розмірі 7453,39 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» 1020,80 грн. судового збору, що був сплачений при подачі позову до суду (а.с.1).

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.272, ст.273 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ч.1 ст.1054 ЦК України, — суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д. м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 серпня 2006 року, в розмірі 7453 (сім тисяч чотириста п’ятдесят три) грн. 39 коп., з яких: 1 (одна) грн. 98 коп. заборгованість по тілу кредиту; 7449 (сім тисяч чотириста сорок дев’ять) грн. 43 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 (одна) грн. 98 коп. заборгованість за пенею та штрафами (неустойка).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д. м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 серпня 2006 року судовий збір, сплачений при подачі позову до суду у розмірі 1020 (однієї тисячі двадцять) грн. 80 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк