Ухвала суду № 78280526, 04.12.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5853/17

2-сз/264/25/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Собакінських С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі заяву представника комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про повернення судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

09.10.2018 року на адрес суду надійшла заява представника комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про повернення сплаченого судового збору у розмірі 1352,76 грн.

Позиція заявника, з урахуванням пояснень наданих його представником, полягала у тому, що після набрання законної сили рішенням суду у справі №264/5853/17 ККП «Маріупольтепломережа» має право отримати компенсацію сплаченого ним судового збору у розмірі у розмірі 1352,76 грн. за рахунок держави, як вказано в рішенні суду - у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, просить винести ухвалу про відшкодування ККП «Маріупольтепломережа» витрат по сплаті судового збору у розмірі 1352,76 грн. на р/р 26006962486738 ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279 з посиланням на платіжні доручення №662 від 01.03.2017 року та №1984 від 09.11.2017 року, зазначивши суб’єкта владних повноважень відповідального за повернення суми і вказавши за рахунок якого бюджету повинна здійснюватись компенсація судового збору.

Позиція відповідача суду не відома, оскільки у судове засідання він не з’явився, але був повідомлений належним чином.

Дослідивши вимоги заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про повернення судового збору, з огляду на таке.

05.05.2017 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя за заявою ККП «Маріупольтепломережа» було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за користування тепловою енергією у розмірі 6570,09 грн., 3-х % річних у розмірі 409,04 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 2669,30 грн., та витрат по сплаті судового збору у розмірі 800 грн. (судовий збір сплачено у розмірі 800 грн., платіжне доручення № 662 від 01.03.2017 року). (а.с. 2).

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 14.09.2017 року судовий наказ від 05.05.2017 року було скасовано за заявою боржника ОСОБА_1 (а.с.5).

У зв’язку із чим, 17.11.2017 року ККП «Маріупольтепломережа» було вимушено звернутись до суду із позовною заявою. (а.с. 3).

На момент звернення сума судового збору за подання позовної заяви у 2017 році становила 1600 грн., тому підприємством на підставі ст.164 п.2 ЦПК України було доплачено 800 грн. (платіжне доручення № 1984 від 09.11.2017 року).(а.с.1).

Рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 19.06.2018 року позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за користування тепловою енергією у розмірі 6208,56 грн., 3-х % річних у розмірі 368,80 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 2039,87 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1352,76 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. (а.с.58-60).

Постановою Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року рішення Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 19.06.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 1352,76 грн. скасовано. Компенсувати ККП «Маріупольтепломережа» суму судового збору у розмірі 1352,76 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому законом. В решті рішення залишити без змін. (а.с.105-111).

Отже, постанова Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року набрала законної сили 21.08.2018 року та підлягає виконанню.

З огляду на зміст постанови Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року, присуджуючи на користь ККП «Маріупольтепломережа» компенсацію судового збору у розмірі 1352,76 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд виходив з положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,2,6 ст. 141 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, резолютивна частина постанови Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року є чіткою та зрозумілою.

Разом з тим, суд звертає увагу, що застосовуючи вказані норми процесуального права, суд врахував роз’яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 35 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати». Зокрема в тій частині, що вказані положення застосовуються й у тих випадках, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Тобто, суд при прийнятті рішення виходив із того, що частина 6 статті 141 ЦПК України врегульовує не тільки випадок компенсації судових витрат за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, коли обидві сторони звільнені від їх сплати, а й випадок коли одна сторона сплатила судовий збір і виграла справу, а друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з частиною першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, задля безперешкодного виконання рішення суду, останнє повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Проаналізувавши зміст резолютивної частини постанови Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року, в системному зв’язку з його мотивувальною частиною, суд дійшов висновку, що як резолютивна, так і мотивувальна частина постанови Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року у справі №264/5853/17, в тому числі й у частині розподілу судових витрат, є проста, доступна, зрозуміла і така що не допускає іншого тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суду викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Приймаючи до уваги положення статті 271 ЦПК України роз'яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих фрагментів рішення, які здебільше знаходяться у його резолютивній частині. Роз'яснення судового рішення настає тоді, коли його зміст викладено нечітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого реалізація такого рішення викликає труднощі чи стає неможливою. Роз'яснення рішення можливе без зміни його змісту у межах вирішеної судом правової вимоги.

Суть роз’яснення судового рішення полягає в тому, що суд має пояснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, або є незрозумілим для зацікавлених осіб, що позбавляє його можливості реалізації або оскарження.

Отже, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, а також (або) для державного виконавця, приватного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Як уже зазначено вище та слідує з мотивувальної частини заяви про повернення судового збору, представник позивача просить винести ухвалу про відшкодування ККП «Маріупольтепломережа» витрат по сплаті судового збору у розмірі 1352,76 грн. на р/р 26006962486738 ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279 з посиланням на платіжні доручення №662 від 01.03.2017 року та №1984 від 09.11.2017 року, зазначивши суб’єкта владних повноважень відповідального за повернення суми і вказавши за рахунок якого бюджету повинна здійснюватись компенсація судового збору.

Тобто по суті, представник ККП «Маріупольтепломережа» просить викласти резолютивну частину рішення в нових формулюваннях і змінюючи текст та зміст резолютивної частини рішення, що є недопустимим і порушує вимоги ч. 1 ст. 271 ЦПК України.

З огляду на вказане, суд звертає увагу на те, постанова Донецького апеляційного суду від 21.08.2018 року відповідає вимогам статті 265 ЦПК України, зокрема в резолютивній частині зазначено про розподіл судових витрат. При цьому, чинним законодавством України не передбачено необхідності зазначення в рішенні суду яким чином (послідовність дій) та яким саме органом державної влади має виконуватись рішення суду та за рахунок якого бюджету повинна здійснюватись компенсація судового збору.

Крім того, представником позивача до суду не надано жодного доказу на підтвердження неможливості реалізації свого права на компенсацію судових витрат за рахунок держави, його подальшого виконання, не викладено обставин, що стверджують про утруднення чи неможливість виконання рішення суду.

З огляду на наведене, у задоволенні заяви представника ККП «Маріупольтепломережа» про відшкодування витрат по сплаті судового збору слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 141, 265, 271 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про повернення сплаченого судового збору відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_2