Рішення № 78280003, 26.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/2200/2018

Справа № 243/5888/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання вимог законними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з позовною заявою про визнання вимог законними, зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Санаторно-курортному реабілітаційному центру «Слов'янський курорт» за договором від 21.02.2007 року було надано послугу у вигляді поставки реабілітаційного обладнання - приватним підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 294 767,04 грн. Вказав, що не маючи можливість сплатити послугу у повному обсязі ( 330 000,00 грн. за договором) через припинення бюджетного фінансування, не розірвавши договір, почав вести нечесну діяльність. Вважає, що увійшовши в змову з фірмою «Право плюс», заднім числом оформивши договір поруки, намагались пред'являти позови про повернення коштів за надані послуги на поставку обладнання, яке не співпадало переліку обладнання за договором, однак обладнання не повернуто.

Додав, що приватному підприємцю ОСОБА_1 надійшла вимога державного виконавця від 12.06.2017 року для виплати заборгованості у розмірі 288 253,22 грн. на підставі рішення суду від 02.11.2010 року за позовом Санаторно-курортного реабілітаційного центру «Слов'янський курорт». За рішенням суду була визнана поставка обладнання тільки на суму 119 653,00 грн., а відтак, на його думку, не визнане обладнання на суму 175 114,04 грн. - підлягає поверненню позивачу. Однак, відповідач не повертає обладнання, яке у суді зазначив як таке, що не відповідає умовам договору та не розірвав Договір.

Просив суд, визнати вимоги законними, зобов'язати вчинити певні дії, а саме: визнати законними вимоги щодо повернення обладнання на суму 175 114,04 грн. (з урахування інфляції 297 349,00 грн.), та зобов'язати відповідача погасити борг призначений вимогою виконавця за рахунок суми неповернутого обладнання постачальнику.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяви, вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 02.06.2016 року (а.с.8), у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт» ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 4 від 25.07.2018 року (а.с.29), у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

06.08.2018 року надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що 21.02.2007 року між ДП «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки спортивного медичного обладнання. За даним договором Постачальник зобов'язався виготовити, поставити, здійснити монтаж та передати у власність Замовника спортивно - медичне обладнання та надати на нього проектну документацію. Замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Зазначив, що від дати укладання договору до дати подання позову пройшло більше 11 років, отже строк позовної давності за договором сплинув. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.27-28 Том1).

30.08.2018 року позивачем надано заперечення в яких зазначено, що вимогою державного виконавця, пенсіонеру ОСОБА_1, який не є фізичною особою - підприємцем , призначено стягнути заборгованість у розмірі 288 253,32 грн., виставлено на продаж нерухоме майно, тому вважає, що з березня 2018 року стало відомо про порушення права на повернення обладнання, та перерахунку боргу. Вважає, що спірний договір є дійсним, оскільки його в повному обсязі не виконано та не розірвано. Додав, що він дізнався про порушення відповідачем підробки договору поруки, та за цим фактом розпочато кримінальне провадження. Тому, просив суд, провести перерахунок заборгованості обладнання - 175 114,04 грн. в цінах 2010 року на ціни 2018 року, та провести залік визначеної суми в рахунок заборгованості, який було призначено за рішенням суду від 03.06.2010 року, та вимогою виконавця у сумі 288 253,32 грн. (а.с.44-45 Том 1).

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 21.02.2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт» «Укрпрофоздоровниця» був укладений Договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язався виготовити, поставити, здійснити монтаж та передати у власність Замовника товар, а саме спортивно - медичне обладнання, та надати на нього проектну документацію, а замовник зобов'язався прийняти товар та сплатити на умовах, які встановлені за договором. Загальна вартість договору склала 339 018,00 грн. (а.с.30-32 Том 1).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.06.2010 року справа № 14/95, позовні вимоги Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", м.Словянськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград, Товариства з обмеженою відповідальністю „Право Плюс", м.Макіївка задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград на користь Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", м. Слов'янськ основний борг в сумі 163610 грн. 00 коп., пеню в сумі 14826 грн. 91 коп., три проценти річних в сумі 11905 грн. 25 коп., інфляцію в сумі 94914 грн. 12 коп., всього заборгованість в сумі 285256 грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2862 грн. 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 грн. 37 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Право Плюс", м.Макіївка на користь Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", м. Слов'янськ заборгованість в сумі 1000 грн. 00 коп. (а.с.2-4 Том1).

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року справа № 14/95, апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2010 року по справі № 14/95 - залишена без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2010 року по справі № 14/95 - залишено без змін (а.с.65-69 Том1).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010 року рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року по справі № 14/95 - залишено без змін (а.с.74-77 Том 1).

29.11.2010 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції надіслано заяву про відкриття провадження (а.с.58 Том 1).

16.12.2010 року на підставі наказу № 14/95 від 15.09.2010 було відкрито виконавче провадження ВП № 23406388 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» боргу у розмірі 288 253,32 грн. (а.с.79 Том 1).

12.06.2017 року на адресу позивача державним виконавцем Кіровоградського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області була надіслана вимога про сплату заборгованості, та роз'яснено, що у разі невиконання вимоги буде звернено стягнення на нерухоме майно (а.с.5).

Листом від 12.03.2018 року № 06/898 генеральний директор ДП «Санаторно - курортного реабілітаційного центру «Слов'янський курорт» повідомлено, що більша частина території Слов'янського курорту знаходиться під контролем Збройних Сил України і адміністрація курорту не має доступу до майна (а.с.6).

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Погодження між сторонами умов договорів відповідають положенням ч.1 ст. 628 ЦК України про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено у судовому засіданні, 21.02.2007 року між (постачальником) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та (замовником) ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт», укладено Договір поставки.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник зобов'язався виготовити, поставити, здійснити монтаж та передати у власність замовника товар, а саме спортивне - медичне обладнання, та надати на нього проектну документацію, а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах,встановлених Договором.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що загальна вартість договору складає 339 018,00 грн.

За умовами договору відповідач перерахував позивачу попередню оплату, а позивач відповідно до п.12.2 договору зобов'язався виконати взяті на себе зобов'язання в термін до 30.09.2007 року.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 були порушені умови договору, щодо поставки спортивно - медичного обладнання в строк до 30.09.2007 року у зв'язку з чим на підставі рішення господарського суду Донецької області від 03.06.22018 року, яке набуло законної сили, стягнуто з позивача суму попередньої оплати у розмірі 163 610,00 грн. Крім того, стягнуто пеню в сумі 14826 грн. 91 коп., три проценти річних в сумі 11905 грн. 25 коп., інфляцію в сумі 94914 грн. 12 коп.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В подальшому, ОСОБА_1 30.12.2016 року згідно власного рішення припинив підприємницьку діяльність (а.с.21-24).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання вимог законними, зобов'язання вчинити певні дії, а саме: визнати законними вимоги щодо повернення обладнання та зобов'язати відповідача погасити борг призначений вимогою виконавця за рахунок суми неповернутого обладнання постачальнику.

В той же час, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність це строк,у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Посилання позивача на те, що йому стало відомо про порушення його права з березня 2018 року, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 більше 7 років не звертався з пропозицією до відповідача про повернення обладнання за договором поставки від 21.02.2007 року. Крім того, у 2010 році позивач приймав участь у справі за позовом ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт» про стягнення бору, та ним не було поставлено відповідне питання.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувшись до суду 27.06.2018 року з вимогою про визнати законними вимоги щодо повернення обладнання та зобов'язати відповідача погасити борг пропустив строк позовної давності, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання вимог законними, зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 256,257,261 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 - 265, 273, 315 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання вимог законними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2018 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов