Ухвала суду № 78279625, 03.12.2018, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/465/15-ц

Провадження №4-с/157/5/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гордійчука В.М.,

за участю секретаря Вавдіюк Т.О.,

прокурора Камінь-Каширського відділу Маневицької місцевої

прокуратури Багнюк Олесі Володимирівни,

начальника Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої

служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському скаргу заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Баса Вадима Володимировича на дії та рішення державного виконавця,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури Бас В.В. звернувся до суду з даною скаргою в які зазначає, що рішенням Камінь-Каширського районного суду у справі № 157/465/15-ц задоволено позов прокурора Камінь-Каширського району Волинської області в інтересах держави в особі Новочервищанської сільської ради Камінь-Каширського району до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», про відшкодування шкоди заподіяної незаконною порубкою лісу в сумі 4234,07 грн.

На виконання вказаного рішення Камінь-Каширським районним судом був виданий виконавчий лист, з метою примусового виконання якого заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури 22 жовтня 2018 року звернувся до Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі Камінь-Каширський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області).

15 листопада 2018 року начальником вказаного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 цей виконавчий лист повернуто без прийняття до виконання через відсутність документа про сплату стягувачем авансового внеску.

Вважає такі дії неправомірними.

На обґрунтування цього зазначив, що відповідно до Конституції України та чинного законодавства судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими на всій території. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку прокурора сплачувати авансовий внесок при зверненні до органів державної виконавчої служби у разі представництва інтересів держави в суді. Такий обов'язок покладено лише на стягувача у разі його звернення з виконавчим документом.

Прокурор не є представником стягувача, а є самостійним учасником виконавчого провадження.

Статтею 26 ч. 2 абз. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що від сплати авансового внеску звільняються державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

В даному випадку стягувач, яким є Новочервищанська сільська рада, підпадає під поняття державного органу, оскільки виконує функції держави на місцевому рівні, а тому звільняється від сплати авансового внеску.

Враховуючи наведене, посилаючись на окремі норми законодавства та судову практику, просить визнати неправомірними дії та скасувати рішення начальника Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 у формі повідомлення від 09 листопада 2018 року без номера про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язати державного виконавця усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження» та відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 157/465/15-ц від 30 червня 2015 року.

Прокурор Камінь-Каширського відділу Маневицької місцевої прокуратури Багнюк О.В. скаргу підтримала повністю із підстав, зазначених у ній та пояснила, що начальник Камінь-Каширського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 неправомірно відмовила у відкритті виконавчого провадження, а тому просить скаргу задовольнити.

Начальник Камінь-Каширського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області скаргу не визнала та пояснив, що при зверненні рішення до виконання стягувачу необхідно сплатити авансовий внесок, чого зроблено не було, а тому виконавчий документ повернуто без виконання.

Сільським головою Новочервищанської сільської ради Камінь-Каширського району подано до суду клопотання про розгляд скарги у відсутності представника сільської ради.

Заслухавши пояснення прокурора, начальника Камінь-Каширського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення скарги немає.

Судом установлено, що рішенням Камінь-Каширського районного суду від 18 травня 2015 року у справі № 157/465/15-ц задоволено позов прокурора Камінь-Каширського району Волинської області в інтересах держави в особі Новочервищанської сільської ради Камінь-Каширського району до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», про відшкодування шкоди заподіяної незаконною порубкою лісу.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в користь спеціального фонду місцевого бюджету Новочервищанської сільської ради Камінь-Каширського району 4234,07 грн. завданої шкоди незаконною порубкою лісу.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

На виконання вказаного рішення 30 червня 2015 року був виданий виконавчий лист, який заступником керівника Маневицької місцевої прокуратури Басом В.В. надіслано до Камінь-Каширського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області для виконання, що вбачається із заяви про відкриття виконавчого провадження від 22 жовтня 2018 року № 36/1-927вих-18.

Згідно із повідомленням начальника вказаного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 від 09 листопада 2018 року, виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки Новочервищанська сільська рада не є державним органом та не звільнена від сплати авансового внеску відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження прокурор повинен був до такої заяви долучити документ про сплату стягувачем авансового внеску.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Стаття 4 Закону встановлює вимоги до виконавчого документу, частиною 4 даної статті визначено виключний перелік підстав повернення без прийняття виконавчого документа до виконання, серед яких у пункті 8 зазначено, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» покладено на стягувача обов'язок сплати авансового внеску, крім виключних випадків звільнення від сплати авансового внеску.

Статтями 14 та 15 Закону врегульовано питання учасників виконавчого провадження та сторін. Зокрема стаття 14 Закону визначає, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 15 встановлює, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Статтею 19 Закону визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Частиною 2 статті 26 вказаного Закону визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 26 Закону від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, громадяни, віднесені до категорії 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Отже, від сплати авансового внеску звільнені визначені у статті 26 Закону категорії стягувачів, в тому числі державні органи, але за умови, що вони діють саме як стягувачі.

Згідно з пунктом 8 частини 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, в тому числі, брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Статтями 30, 44 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що Закон чітко розмежовує процесуальний статус сторін виконавчого провадження та учасників виконавчого провадження, і прокурор користується лише статусом учасника виконавчого провадження, з усіма наданими правами та встановленими обов'язками і не може вважатись стороною виконавчого провадження у випадку представництва інтересів громадянина або держави в суді.

У цивільній справі №157/465/15-ц, в якій був виданий зазначений виконавчий документ, прокурор мав процесуальний статус позивача, однак стягувачем за цим виконавчим листом є Новочервищанська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області, яка не є державним органом, а тому на неї не поширюється норма частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звільнення від сплати авансового внеску.

Оскаржуючи дії державного виконавця, прокурор помилково намагається ототожнити статус прокурора як позивача у цивільній справі та державного органу, який звільняється від сплати авансового внеску у виконавчому провадженні, зі статусом стягувача, яким в даному випадку є вищевказана сільська рада, що відноситься до органу місцевого самоврядування, а тому на неї не поширюються положення частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звільнення від сплати авансового внеску.

Таким чином, позивач Новочервищанська сільська рада Камінь-Каширського району не є державним органом, і відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» не звільнений від сплати авансового внеску.

Прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснювалось представництво інтересів Новочервищанської сільської ради Камінь-Каширського району, і рішенням суду заборгованість стягнуто на користь останньої.

Отже в даному випадку у виконавчому провадженні прокуратура наділена статусом представника стягувача, яким є Новочервищанська сільська рада Камінь-Каширського району, і не може вважатися тим державним органом, який, в силу вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», звільняється від сплати авансового внеску при зверненні із заявою про примусове виконання виконавчого документа.

З огляду на встановлені обставина справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що при прийняті в даному випадку рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що стягувачем не долучено квитанцію про сплату авансового внеску, начальник відділу державної виконавчої служби діяла в межах наданих йому чинним законодавством повноважень, а тому законних підстав визнавати такі дії начальника неправомірними немає.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень закону у діях начальника відділу державної виконавчої служби при прийнятті рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, тому в задоволенні вимог даної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 260, 450, 451 ЦПК України, ст. ст. 1, 4, 13, 14, 15, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» суд -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Баса Вадима Володимировича на дії та рішення начальника Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційних скарг безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 15-ти денний строк з дня її проголошення

У відповідності до підпункту 15.5) п. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: В. М. Гордійчук