Ухвала суду № 78279049, 28.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.11.2018 р. Справа № 914/863/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант», м.Київ,

до відповідача: Концерну «Містшляхбуд», Львівська область, м.Львів,

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 315140,33грн.

Представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018р. на розгляд до Господарського суду Львівської області звернулося із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» до Концерну «Містшляхбуд» про стягнення 163483,02грн. суми основного боргу, 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат; ціна позову 315140,33грн.

Підставами позовних вимог Позивач визначає порушення Відповідачем укладеного 14.08.2017р. Договору поставки №6119617ХМП в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2018р. суд постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» від 23.04.2018р. №276 (вх.№910) залишити без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.07.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 07.08.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.08.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 28.08.2018р.

Підготовче засідання відкладалось до 10.09.2018р. з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 28.08.2018р. у даній справі.

В судовому засіданні 10.09.2018р. оголошувалась перерва в межах робочого дня до 15:45 год. 10.09.2018р., про що представник Відповідача повідомлявся в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2018р. суд постановив призначити судову експертизу; провадження у справі зупинити; доручити проведення судової експертизи кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54); об’єктами дослідження визначити наявні в матеріалах справи документи та Договір поставки від 14.08.2017р. №6119617ХМП; поставити на вирішення експерту наступні питання: чи виготовлені аркуші 2 та 4 Договору поставки від 14.08.2017р. №6119617ХМП на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?; чи виготовлено аркуш 2 Договору поставки від 14.08.2017р. №6119617ХМП в той час, яким датовано Договір поставки від 14.08.2017р. №6119617ХМП?; чи виготовлено аркуш 2 Договору поставки від 14.08.2017р. №6119617ХМП у той час чи в різні періоди часу, у який нанесено відтиск печатки Концерну «Містшляхбуд» та виконано підпис (нанесено рукописний текст) генеральним директором Концерну «Містшляхбуд» ОСОБА_1? Якщо в різні періоди часу, то в які саме?.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2018р. суд постановив Поновити провадження у справі №914/863/18 для вирішення питання про надання Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз оригіналу договору поставки від 14.08.2017р. № 6119617ХМП; призначити підготовче засідання на 23.10.18р.; зобов’язати Сторін на виконання клопотання експерта надати оригінал договору поставки від 14.08.2017р. № 6119617ХМП.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2018р. судом постановлено відкласти підготовче засідання на 30.10.2018р.; Позивачеві в строк до 30.10.2018р. надати оригінал договору поставки від 14.08.2017р. № 6119617ХМП.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2018р. суд постановив провадження у справі зупинити; матеріали справи №914/863/18 скерувати до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи призначеної Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2018р. у справі №914/863/18.

16.11.2018р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» від 06.11.2018р. №632 (вх.№43025/18) про поновлення та закриття (припинення) провадження по справі.

19.11.2018р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшло Повідомлення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.11.2018р. №4823 (вх.№1313).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2018р. провадження у даній справі поновлено, призначено підготовче засідання на 28.11.2018р.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України фіксування судового процесу не здійснюється з причин неявки в судове засідання представників Сторін.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, 30.10.2018р. подав клопотання (вх. №41418/18), у якому з підстав сплати Відповідачем суми основного боргу, стягнення якого є предметом спору у справі просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та повернути сплачений за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4727,10грн. Аналогічне клопотання надійшло від Позивача 02.11.2018р. за вх. №2887/18. Вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Окрім того, 08.11.2018р. від Позивача надійшло клопотання (вх. №43025/18), у якому просить суд поновити провадження у справі, закрити провадження у справі в частині суми основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, відмовляється від решти позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат і просить суд повернути сплачений за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4727,10грн. Аналогічне клопотання подано Позивачем 16.11.2018р. за вх. №43025/18. Вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, 30.10.2018р. подав клопотання (вх. №41415/18), у якому зазначає, що згідно Платіжного доручення від 29.10.2018р. №592 ним здійснено погашення суми основного боргу, стягнення якого є предметом спору у справі. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

14.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» (надалі – Позивач, Постачальник) та Концерном «Містшляхбуд» (надалі – Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №6119617ХМП (надалі – Договір), відповідно до якого (п.1.1. Договору) Постачальник зобов’язувався передати у встановлений Договором строк у власність Покупця металопродукцію (надалі – Товар), а Покупець зобов’язувався оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передоплати 100% вартості Товару в строки, які вказані у Рахунках-фактурах Постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника 100% оплати за поставлений Товар, або Товар що має бути поставлений, така ціна не підлягає зміні.

Пунктом 4.1. Договору Сторонами погоджено, що Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки залізничним транспортом – з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами «Інкотермс», по яки поставляється конкретна партія Товару, з врахуванням особливостей, встановлених Договором.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за прострочення строків оплати Товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Якщо заборгованість за поставлений Товар становить більше 15 календарних днів, Покупець, крім сплати пені за той самий період , сплачує Постачальникові штраф в розмірі 10 відсотків від суми неоплаченого Товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2017р., а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між Сторонами (п. 9.1. Договору).

Специфікаціями від 20.10.2017р. №3107, від 01.11.2017р. №3259 та від 13.11.2017р. №3389, які є додатками до Договору, Сторонами погоджено кількісні та якісні характеристики Товару, який поставляється за Договором.

Вказаний Договір та додатки до нього підписано уповноваженими представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач покликався на порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати поставленого за Договором Товару, внаслідок чого утворився борг в розмірі 163483,02грн.

Окрім того, за порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати поставленого за Договором Товару Позивачем Відповідачу нараховано 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат.

30.10.2018р. Позивачем подано до суду клопотання (вх. №41418/18), у якому з підстав сплати Відповідачем суми основного боргу, стягнення якого є предметом спору у справі просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та повернути сплачений за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4727,10грн. Аналогічне клопотання надійшло від Позивача 02.11.2018р. за вх. №2887/18.

Окрім того, 08.11.2018р. від Позивача надійшло клопотання (вх. №43025/18), у якому просить суд поновити провадження у справі, закрити провадження у справі в частині суми основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, відмовляється від решти позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат і просить суд повернути сплачений за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4727,10грн. Аналогічне клопотання подано Позивачем 16.11.2018р. за вх. №43025/18.

30.10.2018р. Відповідачем подано до суду клопотання (вх. №41415/18), у якому зазначає, що згідно Платіжного доручення від 29.10.2018р. №592 ним здійснено погашення суми основного боргу, стягнення якого є предметом спору у справі.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.1 ст.46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.1 ч.2 вказаної статті крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до приписів ч.7 ст.46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 183 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Приписами ч.1 ст.192 ГПК України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до ч.2 вказаної статті сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в пункті 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції», що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані докази, суд дійшов висновків про те, що предмет спору у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу припинив існування після відкриття провадження у справі, а відтак, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 163483,02грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Окрім того, Позивач відмовляється від позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача сум штрафних і фінансових санкцій, нарахованих за порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати поставленого за Договором Товару, така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, в тому числі держави, а відтак, відмову Позивача від позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат слід прийняти, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв’язку із відмовою позивача від позову.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не подані належні, достатні та допустимі докази того, що відмова Позивача від позову порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, в тому числі держави.

Щодо судових витрат суд зазначає.

Позивачем у поданому 16.11.2018р. до суду клопотанні (вх. №43025/18) заявлено клопотання про повернення сплаченого за подання до господарського суду судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжне доручення від 24.04.2018р. №2274 на суму 4727,10грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №10 до позовної заяви.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 4727,10грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Приписами частини третьої вказаної статті передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4727,10грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, подане Позивачем клопотання про повернення судового збору суд дійшов висновків про те, вказане клопотання підлягає задоволенню частково шляхом повернення Позивачу з Державного Бюджету України 2452,25грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу в розмірі 163483,02грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору та 1137,43грн 50 відсотків сплаченого судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відмовою Позивача від позову і прийняттям такої відмови судом до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, загальна сума судового збору, яку слід повернути Позивачу з Державного Бюджету України у зв'язку із закриттям провадження у справі становить 3589,68грн., в решті судові витрати слід залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про судовий збір», суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» від позову в частині позовних вимог про стягнення з Концерну «Містшляхбуд» (79044, Львівська область, м.Львів, вул.Мельника, буд.8; ідентифікаційний код 35047482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» (01033, м.Київ, вул.Антоновича(Горького), буд.33-В, літ.А, нежиле приміщення №1 по №5 Г/П №17; ідентифікаційний код 24942675) 124247,84грн пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, 16348,30грн. штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару, 2042,42грн. трьох відсотків річних та 9018,75грн. інфляційних втрат.

2. Провадження у справі закрити.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» (01033, м.Київ, вул.Антоновича (Горького), буд.33-В, літ.А, нежиле приміщення №1 по №5 Г/П №17; ідентифікаційний код 24942675) з Державного бюджету України 3589,68грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 24.04.2018р. №2274 судового збору.

4. Оригінал Платіжного доручення від 24.04.2018р. №2274 повернути Позивачу.

5. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.12.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.