Рішення № 78279031, 28.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 Справа №914/1664/18

За позовом: державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Київ,до відповідача:державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль, Львівської області,про: стягнення 754 242 689,34 грн. (з яких: 628 102 724,88 грн. – заборгованість, 232 575,93 грн. – пеня, 27 684 279,01 грн. – три проценти річних та 98 223 109,52 грн. – інфляційні втрати).Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І.За участю представників сторін:позивача:ОСОБА_1 – представник (довіреність №23 від 23.01.2018),відповідача:ОСОБА_2 – представник (довіреність №8/49 від 16.10.2018), ОСОБА_3 – представник (довіреність №8/3 від 02.01.2018).Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 711674973,42 грн. (з яких: 589193554,09 грн. – заборгованість, 23275,93 грн. – пеня, 24174360,48 грн. – три проценти річних та 98074482,92 грн.– інфляційні втрати).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2018. Підготовче засідання 15.10.2018 відкладалось на 05.11.2018.

22 жовтня 2018 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог. Згідно з поданою заявою ДП «Регіональні електричні мережі» просить стягнути з ДП «Львіввугілля» 754242689,34 грн. (з яких: 628102724,88 грн. – заборгованість, 232575,93 грн. – пеня, 27684279,01 грн. – три проценти річних та 98223109,52 грн. – інфляційні втрати).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2018.

В судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов Договору №19-ЕП про постачання електричної енергії, зокрема в частині оплати за поставлену енергію. Так, зазначає, що ДП «Львіввугілля» отримало та не оплатило за отриману електроенергію 628 102 724,88 грн. за період з 01.10.2015 по 30.09.2018. крім того, за неналежне виконання грошових зобов’язань відповідачу нараховано 232575,93 грн. – пені, 27684279,01 грн. – від трьох процентів річних та 98223109,52 – інфляційних втрат…

В судове засідання представник відповідача з’явився, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав, а щодо стягнення пені в розмірі 232575,93 грн. просить суд зменшити нараховані санкції на 50%. Дане клопотання обґрунтовує важким фінансовим станом, збільшенням кредиторської заборгованості підприємства, можливістю повної зупинити підприємства. На підтвердження важкого фінансового стану долучає до матеріалів справи баланс підприємства станом на 30.06.2018, звіт за перше півріччя 2018, роз шифровки – розрахунки з бюджетом, із страхуванням, інвентаризацію кредиторської заборгованості, інвентаризацію дебіторської заборгованості, виплати поточної заробітної плати та погашення боргу за нею, довідку про фінансовий стан на 24.09.2018, довідку щодо заборгованості по виконавчих провадженнях, тощо.

В судовому засіданні 28.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 квітня 2013 року між державним підприємством «Регіональні електричні мережі» в особі Львівської філії ДП «Регіональні електричні мережі» (позивач у справі) та державним підприємством «Львіввугілля» (відповідач у справі) укладено Договір №19-ЕП про постачання електричної енергії (надалі – Договір). За умовами цього Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі та розрахунки згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами (п. 1 Договору).

Згідно з пунктом 2.1.2. Договору, Постачальник зобов’язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в межах 154 050 кВТ дозволеної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 договору (Додаток 1 «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу»).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, Споживач зобов’язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №9 «Порядок розрахунків» та Додатку №8 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 3 Додатку №9 до Договору про постачання електричної енергії № 19-ЕП від 01.04.2013 «Порядок розрахунків» передбачено, оплата електричної енергії здійснюється споживачем, як правило у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період згідно із Додатком «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», або згідно із заявою, наданою споживачем, у разі очікуваного збільшення або зменшення електроспоживання. Споживач здійснює оплату електричної енергії в розрахунковому періоді (місяці) плановими платежами у наступному порядку: перший плановий платіж до 10 числа розрахункового місяця у розмірі 40 % від вартості заявленого обсягу споживання; другий плановий платіж до 15 числа розрахункового місяця у розмірі 30 % від вартості заявленого обсягу споживання; третій плановий платіж до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 30 % від вартості заявленого обсягу споживання. Споживач сплачує планові платежі самостійно шляхом подання до установ банків платіжних доручень. Останній плановий платіж здійснюється не пізніше 3-х банківських днів до кінця розрахункового періоду (місяця).

Відповідно до п. 7 Додатку №9 «Порядок розрахунків», сума яка була сплачена споживачем в розрахунковому періоді понад поточну оплату вартості електричної енергії, зараховується як погашення заборгованості споживача перед постачальником за минулі періоди (починаючи із заборгованості з найдавнішим терміном виникнення) з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктом 9.5. Договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2014. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію, що підтверджується: актами приймання–передавання товарної продукції за період вересень 2015 року – липень 2018 року підписаними та скріпленими печатками сторін; виставленими рахунками за активну електроенергію за період жовтень 2015 року по вересень 2018 року на загальну суму 628102724,88 грн.

У зв’язку з не оплатою за поставлену електроенергію позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 754 242 689,34 грн. (з яких: 628 102 724,88 грн. – заборгованість, 232 575,93 грн. – пеня, 27 684 279,01 грн. – три проценти річних та 98 223 109,52 грн. – інфляційні втрати).

Відповідач поданим відзивом основну суму заборгованості визнав, щодо пені просив суд зменшити таку на 50 %.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення часткового.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу постачання електрочної енергії на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

У силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору споживач зобов’язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №9 «Порядок розрахунків» та Додатку №8 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 3 та 4 Додатку № 9 до Договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену у ДП «Регіональні електричні мережі» електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем у наступному порядку: перший плановий платіж до 10 числа розрахункового місяця у розмірі 40 % від вартості заявленого обсягу споживання; другий плановий платіж до 15 числа розрахункового місяця у розмірі 30 % від вартості заявленого обсягу споживання; третій плановий платіж до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 30 % від вартості заявленого обсягу споживання. Споживач сплачує планові платежі самостійно шляхом подання до установ банків платіжних доручень. Останній плановий платіж здійснюється не пізніше 3-х банківських днів до кінця розрахункового періоду (місяця).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач поставляв відповідачу з жовтня 2015 року по вересень 2018 року електричну енергію, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та виставленими рахунками на оплату за вказаний період. Кореспондуючий обов’язок з оплати відповідач не виконав, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 628 102 724,88 грн. заборгованісті є обгрунтовами та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд розглянувши вимоги про стягнення 27 684 279,01 грн. трьох процентів річних та 98 223 109,52 інфляційних втрат, перевіривши здійснені розрахунки, зазначає, що такі здійснено вірно, а тому вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 02.03.2015, за внесення платежів передбачених п. 2.2.3, 2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №9 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі 0,5% діючої облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, на підставі п 4.2.1. Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 232 575,93 грн.

Клопотанням від 03.10.2018 вх. №36687/18 відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 50%. Подане клопотання обґрунтовує важким фінансовим станом, збільшенням кредиторської заборгованості підприємства, можливістю повної зупинити підприємства. На підтвердження важкого фінансового стану долучає до матеріалів справи баланс підприємства станом на 30.06.2018, звіт за перше півріччя 2018, роз шифровки – розрахунки з бюджетом, із страхуванням, інвентаризацію кредиторської заборгованості, інвентаризацію дебіторської заборгованості, виплати поточної заробітної плати та погашення боргу за нею, довідку про фінансовий стан на 24.09.2018, довідку щодо заборгованості по виконавчих провадженнях, тощо. З поданих матеріалів судом встановлено, що непокриті збитки підприємства за перше півріччя 2018 року становлять 18428110 тис.грн. За перше півріччя 2018 року ДП отримало чистий дохід від реалізації продукції на суму 1223469 тис.грн. Заборгованість підприємства станом на 01.09.2018 по платежах до бюджету становить 677582 тис.грн., заборгованість по зарплаті – 2389758 тис.грн., кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість на 1998090 тис.грн. Крім того, ДП «Львіввугілля» є боржником у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення 927252828,75 грн.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 233 ГК України закріплено право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. При цьому, право суду на зменшення, зокрема пені, застосовується в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, вирішуючи питання, в тому числі й з власної ініціативи, про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд об’єктивно оцінює: чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначність прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення).

Суд звертає увагу позивача, що нарахування штрафних санкцій є відповідальністю за порушення господарського зобов’язань і не може бути способом збагачення.

Враховуючи те, що відповідач є державним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів, скрутне фінансове становище підприємства, збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості та наявністю непокритих збитків, що вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства та звіту про фінансові результати. Відтак, враховуючи майнові інтереси обох сторін, винятковість суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% та стягнути з відповідача 116287,97 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в розмірі 616700,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, місто Сокаль, вулиця Б.Хмельницького, будинок 26; ідентифікаційний код 32323256) на користь державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ідентифікаційний код 32402870) 628 102 724,88 грн. – заборгованості, 27 684 279,01 грн. – три проценти річних, 98 223 109,52 – інфляційних втрат, 116 287,97 грн. – пені та 616 700,00 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.11.2018.

Суддя Березяк Н.Є.