Рішення № 78278983, 29.11.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 рокуСправа № 912/2757/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 912/2757/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент", 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Богатирська, 2-А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, будинок 96

про стягнення 76 887,36 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.18;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" про стягнення суми пені та штрафних санкцій у розмірі 76 887,36 грн, яка складається із: 3% річних в сумі 5 389,00 грн, інфляційних втрат в сумі 22 153,05 грн, пені в сумі 49 345,31 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3 оренди обладнання №86439К від 17.07.2017 в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою від 23.10.2018 господарський суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановив десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

05.11.2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем надано оригінал довіреності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент".

Отже, з огляду на викладене, позивачем були усунені недоліки, які призвели до залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 06.11.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/2757/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 29.11.2018 о 11:00 год., встановив відповідачу та позивачу строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

27.11.2018 на адресу господарського суду Кіровоградської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить застосувати до позовних вимог спеціальний строк позовної давності - один рік та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що відповідно до п.6.16 ОСОБА_3 оренди обладнання №86439К від 17.07.2017, сторони домовились що у випадку, якщо утворилась заборгованість Орендаря за договором, її погашення при надходженні грошових коштів від Орендаря на рахунок Орендодавця, незалежно від призначення платежу, зараховується у наступному порядку: у першу чергу відшкодовуються узгодженні з Орендарем витрати Орендодавця, пов'язані з обслуговуванням обладнання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Разом з тим, питання про стягнення заборгованості відповідача за орендною платою по вищевказаному договору розглядалося Господарським судом Кіровоградської області. Було винесено відповідне рішення по справі №912/258/18 від 10.04.2018.

Заборгованість виникла відповідно до позову 19.08.2017. Тобто, на час подання позову про стягнення заборгованості та винесення рішення позивач відповідно до п.6.16. договору повинен був нарахувати та заявити про стягнення процентів та неустойки за договором, але цього не зробив.

Крім того, за твердженням відповідача, позивач неправильно розрахував пеню. Позивач прострочив строк позовної давності про стягнення пені, оскільки заборгованість виникла 19.08.2017, а позов подано 16.10.2018.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 29.11.2018 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Відповідача, відносно якого судом вжито достатніх заходів про сповіщення щодо судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" (Орендар) укладено договір оренди обладнання № 86439К (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності Орендодавця.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором частково не виконав, а саме не сплатив суму боргу в розмірі 238 664,91 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою б/н від 31.01.2018, яка містила вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" боргу в розмірі 238 664,91 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2018 у справі №912/258/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" 238 664,91 грн заборгованості, а також судовий збір в розмірі 3 579,97 грн.

Вказаним рішенням було встановлено наявність у відповідача боргу перед позивачем, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків щодо сплати орендних платежів за ОСОБА_3 оренди обладнання №86439К від 17.07.2017.

Як зазначає позивач, відповідач рішення суду не виконав, борг не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області ОСОБА_4 із заявою від 29.05.2018 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Кіровоградської області від 11.05.2018 №912/258/18.

Постановою Приватного виконавця від 30.05.2018 відкрито виконавче провадження №56501432. В ході виконавчого провадження, а саме 19.06.2018 з рахунку Приватного виконавця надійшли кошти з призначенням платежу "Погашення заборгованості ТОВ Корпорація СВС" згідно наказу №912/258/18 від 11.05.2018 Господарського суду Кіровоградської області АСВП №56501432" (а.с. 17).

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача нарахованих позивачем пені в сумі 49 345,31 грн, інфляційних втрат в сумі 22 153,05 грн та 3% річних в сумі 5 389,00 грн, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості в сумі 238 664,91 грн за судовим рішенням від 10.04.2018 у справі №912/258/17.

Відповідно до пункту 6.6. ОСОБА_3 якщо не погоджено сторонами у відповідному Протоколі, орендар вносить орендну плату в наступному порядку:

6.6.1. орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є доба), або першого періоду (якщо таким періодом є тиждень або місяць), або іншого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього ОСОБА_3 але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду;

6.6.2. за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до початку такого періоду розрахунків.

У пункті 6.7. ОСОБА_3 сторони погодили, що не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо Орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням від вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за ОСОБА_3 нараховуються на Орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків.

Згідно пункту 9.2. ОСОБА_3 за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань сторона, яка допустила таке прострочення, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань.

11.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" вимогу про сплату пені та штрафів за порушення грошових зобов'язань за ОСОБА_3 №86439К від 17.07.2017 (а.с. 18-20).

Вказаною вимогою позивач встановив відповідачу 7-ми денний строк на сплату суми визначеної у вимозі з наданням детальних розрахунків.

Проте, відповідач суму пені та штрафів не сплатив, контррозрахунків та будь-яких заперечень не надав.

З огляду на вищезазначене, позивач змушений був звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України), іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У пункті 9.2. ОСОБА_3 сторони передбачили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань сторона, яка допустила таке прострочення, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 49 345,31 грн, а саме:

- у розмірі 779,63 грн, за період з 19.08.2017 по 31.08.2017 на суму боргу 87 558,91 грн;

- у розмірі 5 937,92 грн, за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 на суму боргу 288 978,91 грн;

- у розмірі 865,30 грн, за період з 01.10.2017 по 04.10.2017 на суму боргу 315 834,91 грн;

- у розмірі 1 952,03 грн, за період з 05.10.2017 по 13.10.2017 на суму боргу 316 662,91 грн;

- у розмірі 2 707,41 грн, за період з 14.10.2017 по 26.10.2017 на суму боргу 304 062,91 грн;

- у розмірі 6 148,46 грн, за період з 28.10.2017 по 30.11.2017 на суму боргу 244 464,91 грн;

- у розмірі 30 957,56 грн, за період з 01.12.2017 по 31.05.2018 на суму боргу 194 464,91 грн.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на норми статей 258, 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати спеціальний строк позовної давності - один рік та відмовити у задоволенні позовних вимог по справі.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік, що передбачено пунктом 1 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

На підставі викладеного, оскільки пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення за кожен день прострочення, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

За вимогами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, а відтак її може бути викладено у відзиві на позов.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положень ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

До господарського суду з позовом у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" звернулось 20.11.2018 згідно поштового штемпелю на конверті (а.с. 101)), тоді як пеню позивач просить стягнути за період починаючи з 19.08.2017, що перевищує річний строк позовної давності.

Позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність у позивача права стягнути пеню, що передбачено умовами ОСОБА_3 та нормами законодавства, про які зазначено вище, господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 560,86 грн, а саме:

- у розмірі 1 457,84 грн, за період з 20.10.2017 по 26.10.2017 на суму боргу 304 062,91 грн;

- у розмірі 6 148,46 грн, за період з 28.10.2017 по 30.11.2017 на суму боргу 244 464,91 грн;

- у розмірі 30 954,56 грн, за період з 01.12.2017 по 31.05.2018 на суму боргу 194 464,91 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені, нарахованої позивачем до 20.11.2017, господарський суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано 3% річних в розмірі 5 389,90 грн (а.с. 35-42), а саме:

- 93,56 грн - за період з 19.08.2017 по 31.08.2017 на суму боргу 87 558,91 грн;

- 712,55 грн - за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 на суму боргу 288 978,91 грн;

- 103,84 грн - за період з 01.10.2017 по 04.10.2017 на суму боргу 315 834,91 грн;

- 234,24 грн - за період з 05.10.2017 по 13.10.2017 на суму боргу 316 662,91 грн;

- 349,88 грн - за період з 14.10.2017 по 27.10.2017 на суму боргу 304 062,91 грн;

- 683,16 грн - за період з 28.10.2017 по 30.11.2017 на суму боргу 244 464,91 грн;

- 3212,67 грн - за період з 01.12.2017 по 19.06.2018 на суму боргу 194 464,91 грн.

Перевіривши правильність розрахунків 3% річних, суд встановив правильність розрахунків здійснених позивачем.

Разом з тим, господарський суд враховує, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" 5389,00 грн. А тому з стягненню з відповідача на користь позивача, станом на 19.06.2018, підлягає 5389,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 22 153,05 грн (а.с. 43-52), а саме:

- 5 779,58 грн - за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 на суму боргу 288 978,91 грн;

- 3 648,75 грн - за період з 14.10.2017 по 27.10.2017 на суму боргу 304 062,91 грн;

- 2 200,18 грн - за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму боргу 244 464,91 грн;

- 10 524,54 грн - за період з 01.12.2017 по 19.06.2018 на суму боргу 194 464,91 грн.

Врахувавши наведені правові норми, перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, суд встановив правильність розрахунків здійснених позивачем, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача, станом на 19.06.2018, підлягає 22 153,05 грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" підлягають частковому задоволенню на суму 66 102,91 грн, з яких: 38 560,86 грн пеня, 5389,00 грн 3% річних та 22 153,05 грн інфляційні втрати. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, будинок 96, ідентифікаційний код 37918046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Богатирська, 2-А, ідентифікаційний код 32664239) 3% річних в сумі 5 389,00 грн., втрати від інфляції в сумі 22 153,05 грн., пеню в сумі 38 560,86 грн., а також судовий збір в сумі 1762,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення

Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (08140, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Богатирська, 2-А), Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація СВС" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, буд. 96).

Повне рішення складено 04.12.2018.

Суддя Т. В. Макаренко