Рішення № 78278910, 21.11.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1036/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МРІЯ"

про стягнення заборгованості у сумі 1 885 289,80 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №80/07.1-09/179 від 05.01.2018 року);

ОСОБА_2 (довіреність №80/07.3-5/8261 від 06.07.2018 року);

відповідача: ОСОБА_3 (ордер №239843 від 15.06.2018 року);

ОСОБА_4 (довіреність №02/11 від 01.11.2018 року);

ОСОБА_5 (довіреність №01/11 від 01.11.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МРІЯ" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 885 289,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем обов`язку щодо повернення суми невикористаного авансу, відповідно до умов договору генпідряду №326 від 29.12.2015 року.

Так, відповідач зобов’язувався виконати роботи на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом" за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 15 км (далі – роботи), а позивач зобов’язувався роботи прийняти та оплатити.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 18 182 089,00 грн., проте відповідач роботи виконав частково.

У зв’язку із закінченням строку дії договору, позивач звернувся з листом до відповідача про повернення суми невикористаного авансу в розмірі 1 734 310,58 грн., однак відповідач аванс не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 734 310,58 грн. суми невикористаного авансу, 86 715,53 грн. штрафу, 15 252,43 грн. трьох процентів річних та 49 011,26 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 20 червня 2018 року.

18 червня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20 червня 2018 року в засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року підготовче засідання відкладено на 11 липня 2018 року.

09 липня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 06.07.2018 року.

11 липня 2018 року в засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання заперечень на відповідь на відзив, яке підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 25 липня 2018 року.

23 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала додаткові пояснення.

25 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про долучення до матеріалів справи доказів, яка підлягала задоволенню судом. Крім цього, подав заперечення на відповідь на відзив. Також, представник відповідача заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

У підготовчому засіданні 25.07.2018 року було оголошено перерву до 15 серпня 2018 року.

14 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала відповідь на заперечення.

15 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертиз, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2018 року просив суд не розглядати.

У засіданні в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертиз судом було відмовлено.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12 вересня 2018 року.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 30.08.2018 року провадження у справі №911/1036/18 зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Київської області про відмову в забезпеченні позову від 11.06.2018 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 року ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2018 року залишено без змін.

25 жовтня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1036/18 для подальшого розгляду, у зв’язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2018 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 21 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала додаткові пояснення, а представник відповідача подав тези промови в судових дебатах.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили суд позов задовільнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

29 грудня 2015 року між державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (далі – позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МРІЯ" (далі – відповідач) був укладений договір генпідряду №326 (далі – договір), згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався виконати роботи на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом" за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 15 км (далі – роботи), а позивач зобов’язувався роботи прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 11.2 договору, для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, тощо, позивач здійснює перерахунок авансового платежу відповідачу у розмірі 50% з урахуванням ПДВ 20% від запланованого позивачем виконання робіт на поточний рік, зазначеного у додатку 3.

08 серпня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору генпідряду №326 від 29.12.2015 року (далі – додаткова угода №4), відповідно до умов п. 17.2 договору, сторони вирішили за взаємною згодою внести такі зміни до договору, а саме:

1.1. Пункт 11.4 договору викласти в новій редакції:

"11.4. Відповідач протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок, зобов’язаний звітувати перед позивачем про цільове використання такого платежу. При цьому відповідач надає позивачу засвідчені належним чином копії підтверджуючих таке використання документів, а саме:

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на виготовлення конструкцій, виробів "на замовлення" – договір на виконання робіт та/або акт приймання виконаних робіт, та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на закупку матеріалів (готових виробів) та комплектуючих – договір поставки та/або видаткову накладну, та/або товарно – транспортну накладну, та/або відомість матеріальних ресурсів, та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на закупку послуг, пов’язаних з орендою машин, механізмів, будівельного обладнання та будівельних риштувань – договір оренди та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на надання послуг субпідрядником – договір на надання субпідрядником послуг та/або акт приймання наданої послуги та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на виконання робіт субпідрядником – договір на виконання робіт та/або акт приймання виконаних робіт, та/або платіжне доручення, тощо".

29 грудня 2017 року сторонами укладено додаткову угоду №7 до договору генпідряду №326 від 29.12.2015 року (далі – додаткова угода №7), відповідно до умов п. 17.2 договору, сторони вирішили за взаємною згодою внести такі зміни до договору, а саме:

1.4. Пункт 18.1 договору викласти в новій редакції:

"18.1. Строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки відповідно до договору – до 31.12.2017 року".

Пункт 4.4.3 договору викласти в новій редакції:

"4.4.3. В разі розірвання позивачем договору в односторонньому порядку або після закінчення строку дії договору, повернути позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів на розрахунковий рахунок невикористану суму авансу, яка була сплачена відповідачу позивачем для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, тощо, та яка не була залікована при взаєморозрахунках за виконані роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.

Повернення невикористаної суми авансу буде здійснено відповідачем на підставі акту звіряння взаєморозрахунків, який відповідач зобов’язаний надати до позивача протягом 5 (п’яти) робочих днів".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним відповідачу був перерахований аванс у сумі 18 182 089,00 грн., проте відповідачем виконано роботи на загальну суму 16 447 778,42 грн.

У зв'язку з тим, що строк дії договору закінчився, у відповідача виник обов’язок щодо повернення позивачу суми невикористаного авансу.

Згідно з п. 15.7 договору, сторони зобов’язуються докладати зусиль для вирішення спорів у досудовому порядку, в тому числі шляхом проведення переговорів, пошуку взаємоприйнятих рішень, залучення експертів, продовження строків врегулювання розбіжностей, внесення змін в умови договору тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача листи 30 січня 2018 року, 18 березня 2018 року, 22 березня 2018 року, 10 травня 2018 року, 16 травня 2018 року, в яких просив відповідача повернути суму невикористаного авансу.

Відповідач суму невикористаного авансу позивачу не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 1 734 310,58 грн. суми невикористаного авансу, 86 715,53 грн. штрафу, 15 252,43 грн. трьох процентів річних та 49 011,26 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 29 грудня 2015 року був укладений договір генпідряду №326, згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався виконати за завданням позивача будівельні роботи, а позивач зобов’язувався виконані роботи прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.2 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання відповідачу визначені проектною документацією.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальні строки виконання робіт відповідачем за цим договором передбачено календарним графіком виконання будівельних робіт на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом" (Додаток 2) до цього договору, який є невід'ємною частиною самого договору. Загальний строк, протягом якого відповідач повинен виконати усі роботи і передати їх замовнику по акту виконаних робіт, становить 2 (два) роки з дати підписання сторонами акту – допуску на виконання будівельних робіт на об’єкті.

10 листопада 2017 року сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору генпідряду №326 від 29.12.2015 року (далі – додаткова угода №6), відповідно до умов п. 17.2 договору, сторони вирішили за взаємною згодою внести такі зміни до договору, а саме:

1.2. Додаток 2 "Календарний графік виконання будівельних робіт на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км" до договору викласти в новій редакції – що додається (додаток 2 до цієї додаткової угоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що договірна ціна виконання будівельних робіт на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км (додаток 1) визначається на основі кошторису, який складається відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1– 1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", ДСТУ–Н Б Д.1.1– 1:2013 "Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва", ДСТУ–Н Б Д.1.1– 1-3:2013 "Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва", ДСТУ–Н Б Д.1.1– 4:2013 "Настанова щодо визначення вартості експлуатації будівельних машин та механізмів у вартості будівництва".

Згідно з п. 3.2 договору, договірна ціна робіт є невід'ємною частиною самого договору, є динамічною і складає: 53 612 231 грн. 34 коп. (п’ятдесят три мільйони шістсот дванадцять тисяч двісті тридцять одна грн. 34 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 8 935 371 грн. 89 коп. (вісім мільйонів дев’ятсот тридцять п’ять тисяч триста сімдесят одна грн. 89 коп.).

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що фінансування робіт здійснюється відповідно до календарного графіку фінансування виконання будівельних робіт на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км (додаток 3).

Як уже зазначалося, відповідно до п. 11.2 договору, для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, тощо, позивач здійснює перерахунок авансового платежу відповідачу у розмірі 50% з урахуванням ПДВ 20% від запланованого позивачем виконання робіт на поточний рік, зазначеного у додатку 3.

Згідно з п. 11.3 договору, аванс заліковується при проміжних платежах відповідачу, які здійснюються на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (надалі за текстом – акт) у розмірі 50% від вартості виконаних робіт, зазначеної у відповідному акті.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 18 182 089,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №21257 від 29.12.2015 року на суму 6 000 000,00 грн., №1143 від 31.05.2016 року на суму 1 500 000,00 грн., №1236 від 15.06.2016 року на суму 4 332 000,00 грн., №1397 від 02.07.2016 року на суму 1 000 000,00 грн., №1395.182 від 25.07.2016 року на суму 2 500 000,00 грн., №14018 від 05.08.2016 року на суму 1 900 000,00 грн., №14874 від 18.11.2016 року на суму 950 089,04 грн., а також банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

08 серпня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору генпідряду №326 від 29.12.2015 року (далі – додаткова угода №4), відповідно до умов п. 17.2 договору, сторони вирішили за взаємною згодою внести такі зміни до договору, а саме:

1.1. Пункт 11.4 договору викласти в новій редакції:

"11.4. Відповідач протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок, зобов’язаний звітувати перед позивачем про цільове використання такого платежу. При цьому відповідач надає позивачу засвідчені належним чином копії підтверджуючих таке використання документів, а саме:

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на виготовлення конструкцій, виробів "на замовлення" – договір на виконання робіт та/або акт приймання виконаних робіт, та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на закупку матеріалів (готових виробів) та комплектуючих – договір поставки та/або видаткову накладну, та/або товарно – транспортну накладну, та/або відомість матеріальних ресурсів, та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на закупку послуг, пов’язаних з орендою машин, механізмів, будівельного обладнання та будівельних риштувань – договір оренди та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на надання послуг субпідрядником – договір на надання субпідрядником послуг та/або акт приймання наданої послуги та/або платіжне доручення, тощо;

- на підтвердження витрат коштів, що витрачені на виконання робіт субпідрядником – договір на виконання робіт та/або акт приймання виконаних робіт, та/або платіжне доручення, тощо".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач документів, що підтверджували б цільове використання ним авансу в сумі 4 130 958,22 грн., позивачу не надав, що підтверджується підписаним актом взаєморозрахунків, копія якого долучена до матеріалів справи, а також іншими матеріалами справи.

28 грудня 2017 року та 29 грудня 2017 року сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт №10 за листопад 2017 року та №13 за грудень 2017 року, на загальну суму 2 396 647,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 4.4.1 договору, відповідач зобов’язаний почати виконання робіт на 3-й (третій) робочий день після надання позивачем будівельного майданчика згідно акту-допуску.

Як уже зазначалося, строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки відповідно до договору, а саме до 31.12.2017 року.

Згідно з умовами договору, в разі розірвання позивачем договору в односторонньому порядку або після закінчення строку дії договору, відповідач зобов'язувався повернути позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів на розрахунковий рахунок невикористану суму авансу, яка була сплачена відповідачу позивачем для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, тощо, та яка не була залікована при взаєморозрахунках за виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Повернення невикористаної суми авансу буде здійснено відповідачем на підставі акту звіряння взаєморозрахунків, який відповідач зобов’язаний надати позивачу протягом 5 (п’яти) робочих днів.

Після підписання сторонами останнього акту приймання виконаних будівельних робіт або після закінчення строку дії договору відповідач зобов'язувався повернути позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів за актом приймання-передачі проектну документацію з поміткою "До виробництва", яка була передана відповідачу позивачем згідно актів передачі - приймання проектно-технічної документації від 30 грудня 2015 року, від 26 квітня 2016 року, від 17 червня 2016 року, від 06 листопада 2017 року та яка не була повернута позивачу згідно акту повернення проектно-технічної документації від 17 лютого 2017 року (п. 1.2 додаткової угоди №7).

18 червня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направив відзив на позовну заяву, в якому послався на те, що строк виконання умов договору, на його думку, закінчився 14 квітня 2018 року, тому вимоги позивача є безпідставними.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв’язку з наступним.

Загальні строки виконання робіт відповідачем за цим договором встановлені календарним графіком виконання будівельних робіт на об’єкті "Будівництво адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом", який є невід'ємною частиною договору. Загальний строк, протягом якого відповідач повинен виконати усі роботи і передати їх замовнику за актом виконаних робіт, становить 2 (два) роки з дати підписання сторонами акту – допуску на виконання будівельних робіт на об’єкті.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2016 року сторонами підписано акт – допуск на виконання будівельних робіт на об’єкті незавершеного будівництва адміністративно – технічного корпусу з підземним паркінгом.

Сторонами був погоджений календарний графік виконання будівельних робіт на об’єкті, відповідно до якого відповідач повинен був виконати роботи до 31 грудня 2017 року.

Судом встановлено, що відповідач не виконав роботи в строки, передбачені умовами договору, суму невикористаного авансу в розмірі 1 734 310,58 грн. позивачу не повернув.

Крім цього, представник відповідача послався на те, що відповідачем були виконані роботи на суму 637 119,48 грн., які не були прийняті позивачем, у зв’язку з виявленими у них недоліками.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний був виконати роботи якісно, своєчасно та з дотриманням календарного графіку виконання робіт.

Згідно з п. 13.1 договору, приймання-передача виконаних робіт буде здійснюватися у порядку, встановленому загальними умовами та даним договором.

Відповідно до п. 4.1.1 договору, позивач має право відмовитися від прийняття виконаних робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації.

Згідно з п. 4.2.5 договору, позивач зобов’язаний негайно повідомити відповідача про виявлені недоліки в роботі.

Відповідно до п. 4.4.9 договору, відповідач зобов’язаний усувати недоліки в роботах, матеріалах, устаткуванні, виявлені позивачем, відповідними державними органами, авторським і технічним наглядом в строки, визначені актами перевірок, вказівок та приписів, та інформувати позивача рекомендованим листом з описом вкладення та підтвердження про вручення (далі – офіційним листом) протягом 7 (семи) робочих днів.

Пунктом 13.2 договору встановлено, що недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання - передачі робіт, які виникли з вини відповідача/залучених ним третіх осіб, повинні бути усунуті відповідачем протягом строків, визначених позивачем. Якщо відповідач не бажає чи не може усунути ці недоліки в строк, визначений позивачем, він може попередити позивача про порушення ним своїх зобов'язань. Відповідач без затримки не вживе необхідних заходів для виправлення ситуації, позивач усуне недоліки своїми силами або із залученням третіх осіб за рахунок відповідача.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За твердженнями представника відповідача, ним були усунуті недоліки у виконаних роботах, проте позивач відмовився їх прийняти.

Разом з цим, відповідачем акту приймання – передачі робіт встановленої форми суду не подано, тому доводи представника відповідача про виконання робіт у повному обсязі є безпідставними та необґрунтованими.

Також, представник відповідача послався на те, що аванс, сплачений позивачем відповідачу, був витрачений на придбання будівельних матеріалів, які, за твердженнями представника відповідача, знаходяться на будівельному майданчику позивача, тому вимога позивача про повернення йому суми невикористаного авансу є безпідставною.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв’язку з наступним.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 11.2 договору, для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, тощо, позивач здійснює перерахунок авансового платежу відповідачу у розмірі 50% з урахуванням ПДВ 20% від запланованого позивачем виконання робіт на поточний рік, зазначеного у додатку 3.

Так, умовами договору було передбачено перерахування коштів позивачем відповідачу для придбання будівельних матеріалів, а відповідач був зобов’язаний виконати будівельні роботи та передати їх позивачу за актом приймання – передачі, проте відповідач роботи вчасно та в повному обсязі не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б повернення суми невикористаного авансу, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми невикористаного авансу в розмірі 1 734 310,58 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 86 715,53 грн.

Відповідно до п. 15.1 договору, відповідальність сторін за порушення зобов’язань за договором та порядок урегулювання спорів визначаються положеннями загальних умов, інших нормативних документів, що регулюють ці питання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У разі розірвання позивачем договору в односторонньому порядку або після закінчення строку дії договору, відповідач зобов'язувався повернути позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів на розрахунковий рахунок невикористану суму авансу, яка була сплачена відповідачу позивачем для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, тощо, та яка не була залікована при взаєморозрахунках за виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Повернення невикористаної суми авансу буде здійснено відповідачем на підставі акту звіряння взаєморозрахунків, який відповідач зобов’язаний надати позивачу протягом 5 (п’яти) робочих днів (п. 1.1 додаткової угоди №7).

Згідно з п. 1.3 додаткової угоди №7, за порушення п. 4.4.3 даного договору, відповідач сплачує неустойку в розмірі 5% (п’яти відсотків) від невикористаної суми авансу.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору закінчився 31.12.2017 року, тому відповідач зобов’язаний був повернути суму невикористаного авансу позивачу не пізніше 30 січня 2018 року.

Відповідач суму невикористаного авансу в розмірі 1 734 310,58 грн. позивачу не повернув.

Сторони погодили, що в разі неповернення відповідачем позивачу після закінчення строку дії договору суми невикористаного авансу, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми невикористаного авансу, відповідно до п. 1.3 додаткової угоди №7.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 86 715,53 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути 15 252,43 грн. трьох процентів річних та 49 011,26 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, вищевказаною нормою передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за прострочення саме грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальну функцію, а виконує функцію попередньої оплати.

Отже, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 15 252,43 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 49 011,26 грн., задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 875, ч. 4 ст. 879, ч. 2 ст. 882, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МРІЯ" про стягнення заборгованості у сумі 1 885 289,80 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МРІЯ" (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Дзержинського, будинок 1-б, ідентифікаційний код 38273786) на користь державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, 151, ідентифікаційний код 01181765) 1 734 310,58 грн. (один мільйон сімсот тридцять чотири тисячі триста десять грн. 58 коп.) суми невикористаного авансу; 86 715,53 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 53 коп.) штрафу; 27 315,39 грн. (двадцять сім тисяч триста п'ятнадцять грн. 39 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 03.12.2018 року.

Суддя С. Грабець