Рішення № 78278846, 26.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018

Справа № 910/11652/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко»

Про

стягнення 326 249,59 грн

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про стягнення 326 249,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем невиконані зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв’язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 293 686,10 грн вартості наданих, проте неоплачених послуг, а також 29 938,50 грн пені та 2 624,99 грн три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» про стягнення 326 249,59 грн залишено без руху, встановлено останньому спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання до суду доказів в підтвердження відправлення на адресу відповідача копії звіту про дебетові та кредитові операції по рахункам 26003056110025 АТ КБ «Приватбанк» та документу про сплату судового збору; надання всіх документів, долучених до позовної заяви, завірених належним чином; докази направлення їх відповідачу.

24.09.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2018.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

У частині 3 вказаної статті вказано, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2018 було відкрито провадження у справі № 910/11652/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; вирішено здійснювати розгляд справи № 910/11652/18 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.10.2018.

У підготовче засідання 19.10.2018 представники учасників судового процесу не з’явився.

Судом у даному засіданні постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 12.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.10.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у підготовче засідання на 12.11.2018.

Представники учасників у підготовче засідання 12.11.2018 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.11.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 12.11.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2018.

13.11.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2018.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.2018 не з’явився.

В судовому засіданні 23.11.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 26.11.2018 судом було з’ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг № 16/04-01, відповідно до умов п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов’язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати послуги дорожньо-будівельної техніки, а саме: послуги дорожньої фрези Wirgten модель W200 за ціною 25,00 грн з ПДВ за 1 м кв.

За умовами п. 1.2 договору, об’єми і характер послуг визначаються в заявках замовника.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов’язаний: за письмовим завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги; забезпечувати техніку паливом та механізатором; забезпечувати якість наданих послуг; при неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно повідомити про це замовника.

За умовами п. 2.3 договору, замовник зобов’язаний: здійснювати перебазування фрези на об’єкт; нести відповідальність за простій спецтехніки, година якої коштує 1 000,00 грн з урахуванням ПДВ; забезпечувати техніку водою; приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг; не провадити особисто або через третіх осіб будь-яку іншу діяльність додатково до роботи за цим договором, яка може протирічати інтересам замовника та/або виконавцю цього договору.

За умовами п. 2.4 договору, замовник має право: відмовитись від прийняття результатів надання послуг якщо надані послуги не відповідають умовам договору. Про відмову замовник має письмово та мотивовано повідомити виконавця протягом семи днів; якщо протягом семи днів не дійде мотивована відмова від отримання наданих послуг, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті визначеній цим договором.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що замовник здійснює передоплату виконавцю в розмірі 100 % вартості послуг фрези. Оплата виконується в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно розрахунку 20 000 м кв Х 25,00 грн за 1 м кв. з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 3.2 договору, в разі зміни тарифів на послуги, вартість послуг може змінюватись, що відображається сторонами в додатковій угоді до договору.

Згідно з умовами п. 6.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 6.1 договору та закінчується 31 грудня 2018 року.

В обґрунтування позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» зазначено, що протягом квітня-липня 2018 позивачем були надані послуги дорожньої фрези на загальну вартість 1 370 436,10 грн, що підтверджується наступними актами наданих послуг: Акт №23 надання послуг від 27.04.2018 на суму 326 250,00 грн; Акт №24 надання послуг від 27.04.2018 на суму 3 000,00 грн; Акт № 32 надання послуг від 07.05.2018 на суму 165 500,00 грн; Акт №63 надання послуг від 31.05.2018 на суму 115 000,00 грн; Акт № 86 надання послуг від 08.06.2018 на суму 289 800,00 грн; Акт №118 надання послуг від 25.06.2018 на суму 301 201,10 грн; Акт № 123 надання послуг від 09.07.201 8 на суму 68 425,00 грн; Акт №142 надання послуг від 24.07.2018 на суму 101 260,00 грн.

Відповідачем свої зобов’язання з оплати наданих послуг були виконані частково, зокрема, протягом квітня-липня 2018 сплачено грошові кошти за надані послуги у розмірі 1 076 750,00 грн, що підтверджується банківським звітом про дебетові та кредитові операції надається.

З урахуванням вищенаведеного загальний розмір заборгованості за надані за договором №16/04 від 16.04.2018 послуги дорожньої фрези становить 293 686,10 грн.

З огляду на вищезазначене позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» 293 686,10 грн суми основного боргу, 29 938,50 грн пені та 2 624,99 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору про надання послуг № 16/04-01 від 16.04.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (замовник, відповідач), суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що замовник здійснює передоплату виконавцю в розмірі 100 % вартості послуг фрези. Оплата виконується в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно розрахунку 20 000 м кв Х 25,00 грн за 1 м кв. з урахуванням ПДВ.

В підтвердження надання послуг за договором № 16/04-1 від 16.04.018 на суму 1 370 436,10 грн позивачем надано наступні акти надання послуг: Акт №23 надання послуг від 27.04.2018 на суму 326 250,00 грн; Акт №24 надання послуг від 27.04.2018 на суму 3 000,00 грн; Акт № 32 надання послуг від 07.05.2018 на суму 165 500,00 грн; Акт №63 надання послуг від 31.05.2018 на суму 115 000,00 грн; Акт № 86 надання послуг від 08.06.2018 на суму 289 800,00 грн; Акт №118 надання послуг від 25.06.2018 на суму 301 201,10 грн; Акт № 123 надання послуг від 09.07.201 8 на суму 68 425,00 грн; Акт №142 надання послуг від 24.07.2018 на суму 101 260,00 грн.

Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання відповідачу послуг на суму 1 370 436,10 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу було виставлено рахунки на оплату згідно вищезазначених актів про надання послуг.

Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судом встановлено, що акти наданих послуг та рахунки на плату є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини надання позивачем відповідачу послуг згідно умов договору про надання послуг № 16/04-1 від 16.04.018, який визначено позивачем як підставу позову та порушення його умов.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих послуг виконав частково, зокрема на рахунок позивача були перераховані кошти в розмірі 1 076 750,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи банківським виписками.

З огляду на вищенаведене заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 16/04-1 від 16.04.018 становить суму у розмірі 293 686,10 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного підлягають задоволенню повністю в сумі 293 686,10 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов’язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 29 938,580 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що при затримці платежів за надані послуги, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з повної оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Прийнявши до уваги проплати відповідача, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що останній виконано вірно, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у сумі 29 938,50 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 624,99 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов’язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що останній є арифметично вірним, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають повному задоволенню у розмірі 2 624,99 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (03035, м. Київ, вул. Василя Сурікова, 3, корп. 37, офіс 2, код ЄДРПОУ 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57а, офіс 11, код ЄДРПОУ 35174848) 293 686,11 грн основного боргу, 29 938,50 грн пені, 2 624,99 грн три відсотки річних та судовий збір у розмірі 4 893,74 грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 04.12.2018

Суддя Спичак О.М.