Рішення № 78278670, 21.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2018Справа № 910/7297/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8; ідентифікаційний код 20474912)

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 А; ідентифікаційний код 21626809)

про відшкодування 49 000, 00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Батуріна Л.П. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" про стягнення 49000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Audi, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 (суддя Мельник В.І.) відкрито провадження у справі №910/7297/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2018.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/1373 від 24.05.2018 справу № 910/7297/18 направлено на повторний автоматичний розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/7297/18, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 суддею Барановим Д.О. прийнято до провадження справу № 910/7297/18; підготовче засідання призначено на 12.09.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 12.09.2018 судом було оголошено перерву до 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 закрито підготовче провадження у справі № 910/7297/18; справу призначено до судового розгляду по суті на 21.11.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 А), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047808816, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 22.10.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 21.11.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2, внаслідок якої було пошкоджено вказані транспортні засоби, зокрема праве крило, передній бампер, права фара автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (Audi, державний номер НОМЕР_1) та транспортний засіб В (Ford, державний номер НОМЕР_2), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс НОМЕР_4 щодо автомобіля А та Поліс НОМЕР_3 щодо автомобіля В).

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50000 гривень потерпілому.

Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 29.11.2017 як належний доказ настання 29.11.2017 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Audi, державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2.

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2 (автомобіль В), про що зазначено в п. 14 повідомлення, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2, та наявності вини водія автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2, у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що 19.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір №л153921а6цв добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом Audi, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 10 Договору №л153921а6цв добровільного страхування наземного транспорту від 19.12.2016 строк його дії встановлено з 20.12.2016 до 19.12.2017.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі Звітом №131/2017 про оцінку матеріального збитку, складеним суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Гавриловим В.В. 9сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №732/16 від 26.09.2016), вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0) становить 162180,19 грн.

Відповідно до рахунку-фактури від 08.12.2017, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» (копія долучена позивачем до позовної заяви) та складеного на підставі ремонтної калькуляції №1.003.17.0 від 08.12.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, становить 58566,80 грн.

Судом встановлено, що роботи, наведені в ремонтній калькуляції №1.003.17.0 від 08.12.2017 (система Audatex), на підставі якої складено рахунок-фактуру від 08.12.2017 на суму 58566,80 грн., знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, що вказані в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 29.11.2017 (європротоколі).

Згідно зі страховим актом № AXA2332113 від 12.12.2017, складеним Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", сума страхового відшкодування за Договором №л153921а6цв добровільного страхування наземного транспорту від 19.12.2016 становить 50000,00 грн., на підставі якого 13.12.2017 позивачем було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 50000,00 грн. на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна», що підтверджується платіжним дорученням № 400844 від 13.12.2017 на суму 50000,00 грн., копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Омега" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн. 00 коп. (відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученої позивачем до позовної заяви).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування за Полісом НОМЕР_3 у розмірі 49000,00 грн. (за вирахуванням франшизи, що становить 1000,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором №л153921а6цв добровільного страхування наземного транспорту від 19.12.2016, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Омега" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Audi, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом НОМЕР_3).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50-15гс.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Водночас, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.

При цьому, у Звіті №131/2017 про оцінку матеріального збитку (який є лише попереднім оціночним документом), складеному суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Гавриловим В.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №732/16 від 26.09.2016), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, становить 162180,19 грн., зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу вказаного ТЗ становить 0 «нуль».

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, може бути, зокрема, рахунок-фактура від 08.12.2017, виставлений СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, становить 58566,80 грн., з урахуванням встановлення судом причинного зв'язку між тими роботами, що наведені в ремонтній калькуляції №1.003.17.0 від 08.12.2017 (система Audatex), на підставі якої складено рахунок-фактуру від 08.12.2017 на суму 58566,80 грн., та пошкодженнями автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1, що вказані в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 29.11.2017 (європротоколі).

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, франшиза за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 становить 1000,00 грн.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 50000,00 грн.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1 (58566,80 грн.), з урахуванням франшизи за Полісом НОМЕР_3 (1000,00 грн.) та максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (50000 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" страхового відшкодування за Полісом НОМЕР_3 у розмірі 49000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 А; ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8; ідентифікаційний код 20474912) грошові кошти у розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.12.2018

Суддя Д.О. Баранов