Рішення № 78278548, 22.11.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/183/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Матуляк П. Я., судді Рочняк О. В. , судді Кобецька С. М. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд", вул. Новгородська ,34-А, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради ( вул. Незалежності,9, м. Івано-Франківськ)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 4,000 га по вул. Південний Бульвар в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:24:001:0078 та визнання нечинним і скасування Рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 №6-18 в частині Додатку до рішення, в якому в перелік адрес на які поширюється дія мораторію внесена земельна ділянка орендована ТОВ "РВЦ"Гаразд" - 2610100000:24:001:00078-земельна ділянка площею 4 га зі сторони вул. ОСОБА_2

за участю:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 4,000 га по вул. Південний Бульвар в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:24:001:0078 та визнання нечинним і скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 № 6-18 в частині Додатку до рішення, в якому в перелік адрес, на які поширюється дія мораторію, внесена земельна ділянка, орендована Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд"- 2610100000:24:001:00078 - земельна ділянка площею 4 га зі сторони вул. ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 15.03.18 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.04.18, за наслідками якого залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради та відкладено підготовче засідання на 24.05.18.

Ухвалою суду від 24.05.18 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.06.18, за наслідками якого відкладено розгляд справи по суті на 10.07.18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.07.18 справу передано на розгляд судді Матуляку П.Я.

Ухвалою суду від 10.07.18 розгляд справи розпочато зі стадії підготовчого провадження на підставі п.14ст.32 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 06.09.18, однак судове засідання не відбулося у зв"язку перебуванням судді Матуляка П.Я. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.09.18 задоволено клопотання Івано-Франківської міської ради вих.№3877/11.1-05/14в від 28.08.18(вх.№13002/18) про колегіальний розгляд справи та призначено справу № 909/183/18 до колегіального розгляду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.09.18 справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Матуляка П.Я., судді Кобецької С.М. та судді Малєєвої О.В.

Ухвалою суду від 11.09.18 призначено підготовче засідання на 20.09.18, за наслідками якого закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.10.18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.18 суддю Малєєву О.В. замінено в складі колегії суду на суддю Рочняк О.В.

В судових засіданнях 23.10.18 та 06.11.18 оголошувалася перерва відповідно до 06.11.18 та 22.11.18.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зокрема, вказав на те, що оскаржуваним рішенням відповідач позбавив позивача можливості освоєння орендованої земельної ділянки, оскільки згідно вимог чинного законодавства, зокрема пч.5ст.26, ст.29-30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основною складовою будівництва нового об"єкта є отримання вихідних даних для його проектування, якими, зокрема, є містобудівні умови та обмеження. Зауважив, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є односторонньою зміною умов укладеного між сторонами у справі договору оренди землі і перешкоджанням позивачу в освоєнні орендованої земельної ділянки. Звернув увагу на судові рішення, якими вже встановлювався факт перешкоджання Івано-Франківською міською радою у освоєнні позивачем земельної ділянки. Зазначив, що навколо міського озера є велика кількість земельних ділянок, які активно розбудовуються, однак оскаржуваним рішенням накладено мораторій тільки на три земельні ділянки, що свідчить про вибірковість визначення відповідачем та дискримінацію окремих орендарів і власників земельних ділянок, і суперечить ст.42 Конституції України та ст.6 Господарського кодексу України. Крім того, вказав на те, що на час прийняття Івано-Франківською міською радою рішення від 15.02.18 № 6-18 існувала судова заборона Івано-Франківській міській раді вчиняти будь-які дії і приймати будь-які рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою згідно ухвали суду від 28.04.17 у справі №909/359/17. Посилаючись на п.29 договору оренди зауважив, що орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору. Вказав на те, що згідно з висновками Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.03, майном у значенні статті 1 Протоколу першого до Конвенції вважається законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади, наявність порушень з боку цього органу при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Крім того, зауважив, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини "Рисовський проти України" ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Звернув увагу на те, що Івано-Франківська міська рада не вправі обмежувати суб"єктів містобудування у тому, щоб при розробці містобудівної документації, отриманні вихідних даних для проектування, а також при повному будівництві керуватися чинним (незміненим) Генеральним планом і на його основі розробляти документацію на будівництво. Спростовуючи доводи відповідача про відсутність предмета спору у зв"язку з судовим рішенням, яким зобов"язано ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеження на об"єкт площею 4 га, який розташований за адресою: м.Івано-Франківськ, Південний бульвар зазначив, що вказане рішення не виконано, містобудівні умови та обмеження Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" не видано.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вих.№280/11.1-05/14в від 03.04.18(вх.№5379/18 від 03.04.18). Зокрема, вказав на те, що чинне законодавство надає право органам місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення. Зауважив, що впродовж трьох років питання забудови навколо міського озера набуло широкого розголосу та обговорення у засобах масової інформації, відтак рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.04.16 №93-5 утоврено тимчасову контрольну комісію ради щодо незаконної забудови, та, враховуючи інтереси громади міста, відповідачем прийнято оскаржуване рішення у межах власних дискреційних повноважень. Посилаючись на судову практику (зокрема, постанову Пленуму Верховного суду України від 24.10.18 №13) та Рекомендації №Я (80) 2 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11.03.80 зазначив, що суд не може підміняти собою державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало Закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції суб"єкта владних повноважень. Спростовуючи твердження позивача зазначив, що міською радою вживаються дії щодо внесення змін до генерального плану м.Івано-Франківська, суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста. Щодо ухвали суду від 28.04.17 по справі №909/359/17 вказав на те, що цією ухвалою заборонялося Івано-Франківській міській раді вчиняти будь-які дії і приймати будь-які рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою лише до вирішення даної справи по суті. Оскільки рішення у справі №909/359/17 набрало законної сили 25.09.17(згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.17), а рішення Івано-Франківської міської ради прийнято 15.02.18, жодної судової заборони на час його прийняття не існувало. Крім того, звернув увагу суду на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.18 у справі №809/721/18, якою зобов"язано ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеженя на об"єкт площею 4 га, який розташований за адресою: м.Івано-Франківськ, Південний бульвар. Щодо посилання позивача на судову практику ЄСПЛ зазначив, що ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 05.02.14 у справі №6-23221св13 та Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-92цс13 вказали на те, що висновок ЄСПЛ про порушення прав заявника у справі "Стретч проти Сполученого королівства" не є безумовним прецедентом.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, вислухавши представників сторін, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, судом встановлено наступні обставини справи.

Між Івано-Франківською міською радою (по справі - відповідач, по договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" ( по справі - позивач, по договору, - орендар) укладено договір оренди землі №79 від 14.03.2011, за умовами якого позивачу передана в користування земельна ділянка для будівництва розважально-відпочинкового центру по вул. Південний бульвар в м.Івано-Франківську площею 4 га.

Відповідно до п. 49 рішення Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 №1374-43 між сторонами укладено додаткову угоду від 21.03.2014, за умовами якої договір продовжено на той самий строк.

На підставі зазначеної додаткової угоди орендар 16.04.2014 зареєстрував право оренди в Державному реєстрі речових прав, строк дії договору визначено до 16.04.2017.

З огляду на закінчення терміну дії договору оренди в редакції додаткової угоди та у зв'язку зі зволіканням відповідача із підписанням додаткової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" звернулося до суду з позовом про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.17 у справі №909/939/17(залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр Гаразд" до Івано-Франківської міської ради задоволено, визнано укладеною між Івано-Франківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" додаткову угоду до договору оренди землі від 14.03.11, зареєстрованого 16.03.11 за № 26101000400032, в редакції позивача.

Івано-Франківська міська рада зверталася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" про розірвання договору оренди землі № 79 та додаткової угоди по договору оренди землі від 21.03.2014 р. та повернення спірної земельної ділянки Івано-Франківській міській раді.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.15 у справі №909/480/15 в первісному позові Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про розірвання договору оренди землі № 79 та додаткової угоди по договору оренди землі від 21.03.2014 р. та повернення земельної ділянки площею 4,0000 га на Південному бульварі в м. Івано-Франківську Івано-Франківській міській раді відмовлено. В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" в користуванні земельною ділянкою площею 4,0000 га по Південному бульвару в м. Івано-Франківську згідно умов договору оренди землі № 79 від 14.03.2011 р. за цільовим призначенням та зобов'язання Івано-Франківської міської ради на виконання п. 28 Договору оренди землі вчинити дії, направлені на внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська, щодо земельної ділянки площею 4,0000 га по вул. Південний бульвар, в частині приведення його у відповідність до даних державного земельного кадастру відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.15 зазначене рішення скасовано в частині відмови у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 4,0000 га по Південному бульвару в м. Івано-Франківськ згідно умов договору оренди землі № 79 від 14.03. 2011 року за цільовим призначенням та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково. Усунуто перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" в користуванні земельною ділянкою площею 4,0000 га по Південному бульвару в м. Івано-Франківську згідно умов договору оренди землі № 79 від 14.03.2011 р. за цільовим призначенням та зобов'язано Івано-Франківську міську раду як Орендодавця розглянути питання щодо внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська відносно земельної ділянки площею 4,0000 га по вул. Південний бульвар. В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 року залишено без змін.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю “Розважально-відпочинковий центр “Гаразд” зверталося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій неправомірними по проведенню 30.06.2015р. громадських слухань з розгляду проекту містобудівної документації “Коригування (внесення змін до) Генерального плану, суміщеного з історико-культурним опорним планом м.Івано-Франківська (в межах Івано-Франківської міської ради) на території колишнього ЖЕО-7”. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у даній справі від 28.11.16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Розважально-відпочинковий центр “Гаразд” задоволено.

28.02.2018 позивач звернувся до ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради із заявою про надання містобудівних умов і обмежень на об”єкт, який розташований за адресою: Південний бульвар, м.Івано-Франківськ, площею 4 га.

07.03.2018 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення №268 “Про надання вихідних даних містобудівних умов та обмежень для проектування об"єкта будівництва”, пунктом 2.1 якого відмовлено ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" у наданні вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об”єкта будівництва.

Про прийняте рішення ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" відповідач повідомив листом №4480/51-08/23 від 14.03.2018.

Зі змісту даного листа вбачається, що згідно рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 №06-18 запроваджено мораторій на будівництво нових та реконструкцію існуючих будівель і споруд навколо міського озера до затвердження містобудівної документації “Коригування (внесення змін до) генерального плану міста”, відтак ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради призупинено видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об”єкта будівництва на будівництво нових та реконструкцію існуючих будівель і споруд навколо міського озера до затвердження містобудівної документації “Коригування (внесення змін до) генерального плану міста”.

Так, 15.02.2018 Івано-Франківська міська рада на 18 сесії прийняла рішення №06-18 “Про запровадження мораторію на будівництво нових та реконструкцію існуючих будівель і споруд навколо міського озера”.

Відповідно до пункту 1 зазначеного рішення, до затвердження змін до генерального плану міста запроваджено мораторій на: розміщення і проектування нових (не розпочатих будівництвом на момент ухвалення даного рішення) будівель і споруд; реконструкцію з розширенням і надбудовою існуючих будівель і споруд га земельних ділянках біля міського озера згідно додатку.

Пунктами 2, 3 рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 №06-18 ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини заборонено видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з питань, визначених пунктом 1 даного рішення, а Комунальним підприємствам Івано-Франківської міської ради - видачу технічних умов інженерного забезпечення об"єктів будівництва, визначених пунктом 1 даного рішення.

Додатком до рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 №06-18 встановлено перелік адрес, на які поширюється дія мораторію, серед яких значиться земельна ділянка площею 4 га зі сторони вул. ОСОБА_7, кадастровий номер 2610100000:24:001:0078, яка орендується позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, згідно рішення органу місцевого самоврядування, мораторій на будівництво нових та реконструкцію існуючих будівель і споруд навколо міського озера поширюється на земельну ділянку, надану позивачу для будівництва розважально-відпочинкового центру “Гаразд” (заклад культури, спорту та оздоровчого призначення) на бульварі Південному в м. Івано-Франківську.

Позивач, вважаючи відмову ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради у наданні містобудівних умов та обмежень протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.18 у справі №809/721/18 визнано протиправною відмову ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради у наданні ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" містобудівних умов та обмежень та зобов"язано ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеження на об"єкт площею 4 га, який розташований за адресою Південний бульвар, м.Івано-Франківськ.

Позивач вважає, що рішення Івано-Франківської міської ради №6-18 від 15.02.18 перешкоджає у реалізації його законних прав, які підлягають поновленню в судовому порядку, оскільки на момент розгляду даної справи судом ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради в добровільному порядку рішення суду у справі №809/721/18 не виконано, містобудівні умови та обмеження не видано.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Наведена правова норма кореспондується зі ст.2 Закону України "Про оренду землі", згідно якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду № 6 від 17.05.2011 року, зокрема у п.1.2.2., зазначено, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16,167,169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133. І48,152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Відтак, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

В розумінні п.8 ч.1 ст.1 зазначеного закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до обєктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (абзац другий частини другої статті 24 зазначеного закону).

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. г ч.1 ст.95 цього Кодексу, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" має право планування та забудови такої земельної ділянки в межах її цільового призначення.

В силу положень ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з положеннями ст.16, ч. 1 ст.21 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, та звертаючись до суду з даним позовом, позивач як спосіб захисту порушених прав та інтересів визначив усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 4,000 га по вул. Південний Бульвар в м.Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:24:001:0078 та визнання нечинним і скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 № 06-18 в частині Додатку до рішення, в якому в перелік адрес, на які поширюється дія мораторію, внесена земельна ділянка, орендована Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд"- 2610100000:24:001:00078 - земельна ділянка площею 4 га зі сторони вул. ОСОБА_2.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стала відмова ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради у наданні вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об”єкта будівництва.

Суд констатує, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.18 у справі №809/721/18 зобов"язано ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеження на об"єкт площею 4 га, який розташований за адресою: м.Івано-Франківськ, Південний бульвар.

При цьому, судом встановлено, що позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано всі необхідні документи. Фактичною підставою для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень слугувало рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 № 06-18, що не узгоджується з приписами ч.4 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Тобто, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за наведених умов.

Зазначені обставини в силу ч.4ст.75 ГПК України не потребують доказування.

Таким чином, прийняття Івано-Франківською міською радою оскаржуваного рішення не є перешкодою позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень, та використання ним орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням, оскільки чинне законодавство не передбачає такої правової підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, як заборона органу місцевого самоврядування компетентним органам у їх видачі.

Крім того, згідно з приписами ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 326 ГПК України, якою встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

В контексті наведеного суд констатує, що посилання позивача на невиконання ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.18 у справі №809/721/18 є необґрунтованим, оскільки позивач не позбавлений права та можливості звернутися до органу державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Доказів звернення позивача до ОСОБА_1 містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради після прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови від 20.09.18 у справі №809/721/18, а також до органу ДВС для його примусового виконання позивачем суду не подано.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання незаконним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати нечинним і скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 № 6-18 в частині Додатку до рішення, в якому в перелік адрес, на які поширюється дія мораторію, внесена земельна ділянка, орендована Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально - відпочинковий центр "Гаразд"- 2610100000:24:001:00078 - земельна ділянка площею 4 га зі сторони вул. ОСОБА_2

Суд констатує, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми страва, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

У відповідності до Узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійними», некоректним є застосування цього терміна (недійсність) до нормативно-правових актів у цьому випадку може йтись про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність)... Тобто, Верховний Суд України розмежовує поняття «нечинність» та «неправомірність», «незаконність».

Згідно ч. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Згідно ч. 8 ст. 171 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Таким чином, як вбачається з вищезазначених нормативно правових актів, позицій судів, позов може містити вимогу або про визнання нормативно-правого акту незаконним та скасування, або про визнання його нечинним. Водночас, правова природа цих понять є різною, зокрема, незаконність означає втрату юридичної сили нормативно-правовим актом з моменту його прийняття, тобто такий нормативно-правовий акт не породжує правових наслідків, окрім пов'язаних з його незаконністю, а нечинність - втрату юридичної сили нормативно-правовим актом після набрання законної сили судовим рішенням. В першому випадку, нормативно-правовий акт є таким, що не діяв взагалі, а в другому - нормативно-правовий акт перестає діяти тільки на майбутнє.

В іншому випадку вийде, що нормативно-правовий акт з моменту його прийняття і до моменту визнання його судом незаконним суперечив нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, але при цьому діяв і породжував певні правові наслідки, що не відповідає Конституції України.

Аналогічні міркування щодо співвідношення «незаконності» та «нечинності» вбачаються з Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 р. «Про судове рішення в адміністративній справі».

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач оспорює рішення міської ради саме на момент його прийняття, однак способом захисту порушеного права позивач обрав визнання рішення міської ради нечинним, що суперечить вищенаведеному.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням(ч.2ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Судом встановлено відсутність порушеного права позивача, оскільки, як зазначалося вище, прийняття Івано-Франківською міською радою оскаржуваного рішення не є перешкодою позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень, а також невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, відтак у позові слід відмовити.

Судові витрати у справі за правилами ст.129 ГПК України залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.8, 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.3, 93, 12, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, ст. 26, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ст.ст. 73, 74, 75, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.12.2018

Головуючий суддя Матуляк П. Я.

Суддя Кобецька С.М.

Суддя Рочняк О.В.