Рішення № 78278531, 21.11.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/636/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2018 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 909/636/16 за позовом Державного агентства резерву України про стягнення з Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" штрафних санкцій в сумі 31 000 000 грн, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

29 липня 2016 р., Державне агентство резерву України звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про відшкодування вартості матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, на суму 8 457 594 грн 90 коп. та стягнення з ДП “Івано-Франківський КХП” штрафних санкцій на загальну суму 31 783 748 грн, з яких 8 457 594 грн 90 коп. штрафу та 23 326 153 грн 10 коп. пені.

16 листопада 2016 р., Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з ДП “Івано-Франківський КХП” 8 457 594 грн 90 коп. вартості матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а також 457 594 грн 90 коп. штрафу та 326 153 грн 10 коп. пені. Таке рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 р.

29 листопада 2017 р., Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 р. в частині відмови у стягненні штрафу та пені скасував, і в цій частині справу направив на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

20 грудня 2017 р., Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Ткаченко І. В.) справу № 909/636/16 в частині стягнення з ДП “Івано-Франківський КХП” на користь Державного агентства резерву України 8 000 000 грн штрафу та 23 000 000 грн пені прийняв до розгляду та призначив підготовче засідання на 24 січня 2018 р.

24 січня та 21 лютого 2018 р., підготовче засідання суд відкладав на 21 лютого і 19 березня 2018 р. відповідно.

Крім того, 21 лютого 2018 р., до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача суд залучив Міністерство аграрної політики та продовольства України.

19 березня 2018 р., суд продовжив підготовче провадження у цій справі, а підготовче засідання відклав на 13 квітня 2018 р.

13 квітня 2018 р., в підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 26 квітня 2018 р., а після перерви відклав підготовче засідання на 11 травня 2018 р., після чого в підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 25 травня 2018 р.

В ході підготовчого провадження від позивача суд отримав Додаткові пояснення (Т6 а. с. 60), в яких останній виклав свої доводи про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі, а також навів розрахунок пені.

Відповідач надав суду свій відзив на позов в частині стягнення штрафних санкцій (Т 6 а. с. 110), із змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти позову в цій частині у тому числі у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Міністерство аграрної політики та продовольства України надало суду свої пояснення щодо пред’явленого позову, в яких зазначило, що позивач не довів відсутності можливості запобігти збільшенню штрафних санкцій, починаючи з 2003 року, та будучи обізнаним про відсутність зерна, звернувся з позовом до відповідача про повернення боргу та стягнення штрафних санкцій лише 29 липня 2016 р.

Відповідач також надав суду копії документів своєї річної фінансової звітності за 2011-2016 роки (Т 6 а. с. 155-242, Т 7 а. с. 01-89), а також пояснив суду в засіданні, що всі бухгалтерські документи за попередні періоди на підприємстві відсутні у зв’язку із їх вилученням.

25 травня 2018 р., суд закрив підготовче провадження у цій справі та розпочав розгляд справи по суті. В засіданні було оголошено перерву до 15 червня 2018 р.

15 червня 2018 р., 12 липня 2018 р., 10 і 27 серпня 2018 р., 14 вересня 2018 р., 01 та 31 жовтня 2018 р., розгляд справи суд відкладав.

21 листопада 2018 р., під час розгляду справи по суті представником відповідача було заявлено клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для встановлення реального розміру штрафу та пені, у задоволенні якого суд відмовив, оскільки питання про призначення експертизи згідно з положеннями ст. 182 ГПК України може бути вирішено виключно у підготовчому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

в с т а н о в и в:

в липні 2003 р., на ДП "Івано-Франківський КХП" проводилась контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні на підприємстві, за результатами якої був складений акт від 04 липня 2003 р. В ході цієї перевірки було встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, та виявлено їх самовільне відчуження, зокрема, пшениці 3 класу - у кількості 4 946,203 тонн та пшениці 4 класу - у кількості 2 794,906 тонн.

Також, у матеріалах справи наявний Акт від 21 грудня 2007 р. "Про результати позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності", а саме перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку, звітності та руху зерна державного резерву, яке знаходиться на відповідальному зберіганні ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", згідно з даними якого повторно виявлено самовільне відчуження зерна відповідачем в кількості: пшениці 3 класу – 4 946,203 тонн, а пшениці 4 класу – 2 794,906 тонн. В Акті також зазначено, що вказане самовільне відчуження зерна вже було виявлене перевіркою, проведеною контрольно-ревізійною службою Держкомрезерву України (акт від 04 липня 2003 р.) та підтверджено попередніми перевірками, проведеними КРВ Західного регіону Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту Держкомрезерву України (акт від 14 липня 2005 р.; акт від 18 жовтня 2006 р.).

Крім того, у матеріалах справи міститься акт від 28 листопада 2008 р. “Про результати перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку, звітності та руху зерна державного резерву, яке знаходиться на відповідальному зберіганні ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів"", яким встановлено часткове повернення пшениці 3 та 4 класу, а відтак цим актом встановлено, що до повернення Комбінатом підлягало пшениці 3 класу – 4 796,203 тонн, а пшениці 4 класу – 2 744,906 тонн. Такі ж розміри самовільного відчуження пшениці встановлені й актом комплексної планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" від 28 травня 2010 р.

08 січня 2009 р., між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДП "Івано-Франківський КХП" було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/341-2009, пунктом 1.1. якого передбачено, що зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача.

Відповідно до п. 6 цього Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими актами законодавства.

Згідно з даними листів № 3/1125 від 21 листопада 2013 р. та № 4/760 від 01 жовтня 2014 р. відповідач зобов'язувався повернути самовільно використане зерно до державного резерву відповідно до графіку повернення у визначеній ним кількості, який постійно коригувався та вчасно не виконувався. Зокрема, відповідно до приймальних актів по формі Р-16 підприємством повернуто: у 2008 році (за приймальними актами № 1 від 05 лютого 2008 р., № 2 від 17 березня 2008 р. та від 20 жовтня 2008 р. № 11) 150 тонн пшениці 3 класу, 50 тонн пшениці 4 класу; у 2014 році (за приймальним актом № 1 від 18 вересня 2014 р.) 100 тонн пшениці 3 класу; у 2016 році (за приймальним актом № 1 від 11 березня 2016 р.) 50 тонн пшениці 3 класу.

Отже, загальна кількість зерна державного резерву, яка підлягала поверненню становить 7 391,109 тонн, з яких 4 646,203 тонн пшениці 3 класу та 2 744,906 тонн пшениці 4 класу.

Предметом поданого 29 липня 2016 р. позову були вимоги про зобов’язання ДП "Івано-Франківський КХП" відшкодувати вартість матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, на суму 8 457 594 грн 90 коп., а також стягнення 8 457 594 грн 90 коп. штрафу та 23 326 153 грн 10 коп. пені, нарахованої за період з 04 липня 2003 р. по 20 липня 2016 р. на підставі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Вирішуючи цей спір, попередні судові інстанції встановивши, що вартість матеріальних цінностей державного резерву, які підлягали поверненню до державного резерву, станом на 04 липня 2003 р., складає 8 457 594 грн 90 коп., з яких: 4 646,203 тонн пшениці 3 класу на суму 5 575 443 грн 60 коп. та 2 744,906 тонн пшениці 4 класу на суму 2 882 151 грн 30 коп., і що такі матеріальні цінності не були повернуті відповідачем, дійшли висновків про наявність підстав для стягнення згаданої суми коштів, а також про правомірність нарахування відповідачу штрафних санкцій у спірний період на підставі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, пославшись також на приписи ст. 616 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 326 153 грн 10 коп. та штрафу до 457 594 грн 90 коп.

Вищий господарський суд України, в свою чергу, не погодившись з мотивами зменшення нарахованих штрафних санкцій, в частині відмови у їх стягненні рішення попередніх судових інстанцій скасував, і в цій частині справу направив на новий розгляд.

Тож наразі предметом даного спору є вимога Державного агентства резерву України про стягнення з ДП “Івано-Франківський КХП” штрафних санкцій, нарахованих на підставі ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”.

Статтями 1, 3 Закону України “Про державний матеріальний резерв” визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і порядку, передбачених цим Законом. Державний резерв призначається для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів.

Відповідно до Закону України “Про державний матеріальний резерв” та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву” від 08 червня 2006 р. № 810, основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Для виконання цього завдання Держкомрезерв України наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву у відповідності до п. 5 Указу Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 р. “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”. Відповідно до Закону України “Про державний матеріальний резерв”, основним завданням Держрезерву України є управління державним резервом.

За змістом положень ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву – це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, зокрема, несе відповідальність за поставку, закладення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву; за відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку з їх освіженням (поновленням), заміною і в порядку тимчасового позичання.

При цьому, у ч. 10 Закону України “Про державний матеріальний резерв” визначено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. Розмір такої пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (ч. 16 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”).

За змістом ст. 17 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, посадові особи, винуваті в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Так, дійсно із матеріалів даної справи вбачається, що на відповідальне зберігання до ДП “Івано-Франківський КХП” було закладено матеріальні цінності державного резерву (зерно), що підтверджується відповідними приймальними актами, починаючи з 2001 р.

В липні 2003 р., в ході проведення контрольної перевірки на ДП “Івано-Франківський КХП” наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні на цьому підприємстві, було виявлено незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, та виявлено самовільне відчуження цінностей, а саме 4 946,203 тонн пшениці 3 класу та 2 794,906 тонн пшениці 4 класу, про що був складений акт від 04 липня 2003 р.

За результатами розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій було встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 457 594 грн 90 коп. вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження. А також стягнуто й частину нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій.

Разом з тим, що стосується решти нарахованих Державним агентством резерву України штрафних санкцій ДП “Івано-Франківський КХП” на загальну суму 31 000 000 грн, суд зазначає наступне.

За змістом Статуту ДП "Івано-Франківський КХП", це підприємство засновано на основі державної власності, в цей час входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є підзвітним йому.

Проте, цей комбінат був побудований ще у 1979-1981 роках. У 1979 р. було створено елеватор, в 1980 р. - млин, а в 1981 р. - комбікормове виробництво. За часів СРСР комбінат належав до сфери управління Міністерства заготівель, а у 1991-2002 роках комбінат знаходився в системі ДАК Хліб України.

З 2002 р. підприємство знаходилось в системі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, яке згодом було перейменовано на Державний комітет України з державного матеріального резерву.

А з 21 жовтня 2013 р., згідно з наказом Мінагрополітики від 21 жовтня 2013 р. № 621 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2013 р. № 696, комбінат перебуває в сфері Мінагрополітики.

ДП "Івано-Франківський КХП" не підлягає приватизації, що передбачено положеннями Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”.

Крім того, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04 березня 2015 р. “Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”, ДП "Івано-Франківський КХП" відноситься до підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Як видно із наявних в справі матеріалів, всупереч Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08 жовтня 1997 р., договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву між Держрезервом та ДП "Івано-Франківський КХП" був укладений лише 08 січня 2009 р.

Разом з тим, незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву як видно із матеріалів справи було виявлено ще у 2003 р., в той час коли до 2013 р. відповідач перебував у безпосередньому підпорядкуванні та управлінні позивача. Але жодних доказів розслідування причин виявлених фактів, або притягнення до відповідальності винуватих осіб, вжиття належних заходів для ліквідації виявлених порушень та їх упередження на майбутнє тощо, позивачем суду надано не було.

Відтак суд приходить до висновку, що саме позивачем як державним органом до сфери управління якого належить відповідач була створена можливість тривалий час (а це понад 10 років) нараховувати останньому штрафні санкції, розмір яких визначений Законом України “Про державний матеріальний резерв” та значно перевищує суму основного боргу, що в свою чергу могло призвести до єдиної ситуації – нарощення боргів і припинення діяльності підприємства, яке має виключне стратегічне значення не лише для Івано-Франківської області, а й для держави в цілому, в тому числі враховуючи наявну військову загрозу, існуючу в Україні на протязі останніх років.

При цьому суд також враховує, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладений обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатись в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На підставі викладених вище мотивів суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 31 000 000 грн штрафних санкцій.

Судові витрати, згідно з ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

у позові Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; ідентифікаційний код 37472392) про стягнення з Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (76495, Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 2В; ідентифікаційний код 05513715) штрафних санкцій в сумі 31 000 000 грн - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко

Повне рішення складено 03 грудня 2018 р.