Рішення № 78278477, 26.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 Справа № 908/1927/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, буд. 65/97; код ЄДРПОУ 05541120)

про стягнення 135 191,07 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-66 від 14.04.2017 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 05.01.2018 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” № 14/4-1240 від 17.09.2018 р. (вх. № 2079/08-07/18 від 25.09.2018 р.) до Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 5307/1617-КП-13 від 17.11.2016р. у розмірі 135 191,07 грн.

25.09.2018 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 26.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1927/18 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/102/18, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 24.10.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 24.10.2018 р. судом оголошено перерву до 26.11.2018 р.

У судовому засіданні 26.11.2018 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові засідання відповідно до статті 222 ГПК України здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що 17.11.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 5307/1617-КП-13 постачання природного газу. У зв’язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий природний газ, позивач нарахував пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 105 770,93 грн., 3% річних у розмірі 11 980,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 439,30 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подання цього позову до суду у розмірі 2 027,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві від 11.10.2018 р. за вих. №1886 на позовну заяву, зазначивши, що відповідач в повному обсязі сплатив позивачу в період з 01.11.2016 р. по 01.10.2017 р. обсяг спожитого природного газу на загальну суму 5 470 085,20 грн. Станом на 19.09.2017 р. у відповідача відсутня заборгованість за спожитий природний газ по договору №5307/1617-КП-13 від 17.11.2016 р. Позивач посилається на ст. 191 Закону України «Про теплопостачання», в якій зазначено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На виконання вказаної норми 18.06.2014 р. постановою Кабінету Міністрів України №217 затверджено «Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки». Відповідно до п. 1 постанови КМУ №217 визначено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Отже, саме державою через нормативно-правові акти визначено порядок сплати за природний газ теплопостачальними організаціями постачальнику природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, яким є позивач. Тобто Відповідач жодним чином не може впливати на розрахунки за спожитий газ, перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача відбувається автоматично згідно реєстрів НКРЕКП. Тобто, державою офіційно визнається неможливість теплопостачальних підприємств забезпечити вчасні розрахунки, оскільки вони напряму залежать від надходжень від кінцевих споживачів: населення, бюджетні організації та інші. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарською договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яка належить від рівня сплати за послуги відповідача, регулюються державою відповідними нормами законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Покладення державою обов'язків на банк щодо автоматичного перерахування усіх надходжень з рахунків відповідача на рахунки позивача на підставі Реєстрів НКРЕКП, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором стосовно виконання обов'язку з оплати обсягів природною газу. Таким чином, відповідач, не маючи реального правового впливу на дані правовідносини, не може відповідати за невиконання або неналежне виконання обов'язків за спірним договором. Отже, відповідач вчинив усі залежні від нього дії для належного виконання умов договору в частині оплати вартості природного газу, однак внаслідок незалежних від нього обставин був позбавлений можливості розрахуватися за поставлений позивачем природний газ. Таким чином, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факту прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів, що затверджувався відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ з листопада 2016 р. по вересень 2017 р. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Також, позивачем було надано суду письмову відповідь від 26.10.2018 р. на відзив, в якому зазначено, що відповідач мав передбачену договором можливість сплачувати заборгованість, діючи в межах законодавства та міг впливати на стан розрахунку. Жодним нормативним актом не передбачено обов’язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно з застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання. Отже, жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів.

Відповідач підтримав позицію, викладену у письмових запереченнях від 08.11.2018 р. за вих. №2046 на відповідь на відзив на позовну заяву, пояснивши, що оплата за теплову енергію надходить виключно на рахунки зі спеціальним режимом використання теплопостачального підприємства. Саме з рахунків зі спеціальним режимом використання теплопостачального підприємства кошти автоматично перерозподіляються банком на підставі реєстрів НКРЕКП та перераховуються позивачу на рахунки зі спеціальним режимом використання. У відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за спожитий природний газ, оскільки теплопостачальне підприємство отримує грошовий ресурс для розрахунку з позивачем за спожитий природний газ лише після здійснення споживачами відповідача повних розрахунків за весь обсяг спожитих послуг. Таким чином, відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ, оскільки всі кошти, які потрапляють на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затверджених постановами НКРЕКП реєстрами відповідно до Постанови КМУ №217 та перераховуються на рахунок позивача. Отже, відповідач усунений від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, тому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ. З урахуванням викладеного, вказані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, а також нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” (далі - Споживач) укладено договір № 5307/1617-КП-13 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов’язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). (п.1.2.)

Згідно з п. 2.1. договору, Постачальник передає Споживачу з 01.11.2016 р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 1423,2 тис. куб. метрів.

Пунктом 6.1 договору, передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3. договору, платежі за договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків зі спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. В будь-якому випадку, Споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору.

У пунктів 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

В пункті 8.2. договору зазначено, що у разі невиконання Споживачем пунктів 6.1. та 6.6. цього договору він зобов’язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Також, сторонами підписані Додаткові угоди № 1 від 22.11.2016 р., № 2 від 21.12.2016р., №3 від 23.01.2017 р., № 4 від 24.01.2017 р., № 5 від 24.02.2017 р. до договору постачання природного газу від 17.11.2016 р. № 5307/1617-КП-13 щодо внесення змін відносно ціни газу, предмету договору, порядку та умови передачі природного газу, прав та обов’язків сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

На виконання умов вказаного договору позивач у період з листопада 2016 р. по березень 2017 р., поставив відповідачу, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму у розмірі 5 470 085,20 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 р. в обсязі 113,073 тис.куб.м. на суму 925 253,75 грн., від 31.12.2016 р. в обсязі 225,832 тис.куб.м. на суму 1 937 096,57 грн., від 28.02.2017 р. в обсязі 172,911 тис.куб.м. на суму 1 753 525,03 грн., від 31.03.2017 р. в обсязі 90,496 тис.куб.м. на суму 854 209,85 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками обох підприємств, та які містяться в матеріалах справи. Заперечень щодо вказаних обставин відповідачем не надано.

З Довідки про операції по ПрАТ “Бердянське підприємство теплових мереж” по договору №5307/1617-КП-13 за період з 01.10.2016 р. по 31.05.2018 р. за підписом заступника головного бухгалтера ПАТ “НАК Нафтогаз України” ОСОБА_3 вбачається, що відповідач погодившись з обсягом та вартістю поставленого газу, сплатив грошові кошти у повному обсязі у розмірі 5 470 085,20 грн. за отриманий природний газ, однак з порушенням строку встановленого у п. 6.1. договору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору, а саме прострочення оплати у розмірі 105 770,93 грн., 3% річних у розмірі 11 980,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 439,30 грн.

Однак, відповідач заперечує проти задоволення вказаних вимог посилаючись на постанову КМУ «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки» від 18.06.2014 р. № 217, та зазначає, що саме державою через нормативно-правові акти визначено порядок сплати за природний газ теплопостачальними організаціями постачальнику природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, яким є позивач. Тобто Відповідач жодним чином не може впливати на розрахунки за спожитий газ, перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача відбувається автоматично згідно реєстрів НКРЕКП. Отже, розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань не ґрунтується на допустимих та належних доказах в розумінні приписів 74, 76, 78, 79 ГПК України.

Щодо вказаного суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб’єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов’язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання” Кабінет Міністрів України постановив затвердити «Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки» від 18.06.2014 р. № 217.

У відповідності до статті 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

У пункті 3 Порядку передбачено, що Теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов’язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів “населення”, “релігійні організації”, “бюджетні установи”, “інші споживачі” (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з пунктом 13 Порядку, Уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

Суд зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за договором № 5307/1617-КП-13 постачання природного газу від 17.11.2016 р.

Отже, зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін за договором № 5307/1617-КП-13 постачання природного газу від 17.11.2016 р. в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не змінює їх.

Крім того, не затвердження НКРЕКП нормативу перерахування коштів для ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за період з листопада 2016 р. по березень 2017 р. не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПрАТ “Бердянське підприємство теплових мереж» своїх зобов'язань за вказаним договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки обов'язок зі сплати вартості поставленого позивачем природного газу відповідно до умов договору № 5307/1617-КП-13 постачання природного газу від 17.11.2016 р. покладено саме на відповідача як на споживача.

При цьому відповідно до п.26 даного Порядку комісія після подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, включає до реєстру нормативів нормативи на рівні 0 відсотків на: рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками - у разі відсутності заборгованості наростаючим підсумком за період з 1 вересня 2015 р. до місяця, що передує попередньому до розрахункового місяця включно, теплопостачальної або теплогенеруючої організації за природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов'язками.

Таким чином, Порядком розподілу коштів у разі сплати постачальнику газу у повному обсязі вартості отриманого газу теплопостачальною/теплогенеруючою організацією відрахування коштів постачальнику газу припиняються, а кошти спрямовуються іншим учасникам, в тому числі - теплопостачальним/теплогенеруючим організаціям.

Також, вказаним Порядком не передбачено заборони здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/тештопостачальпим організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, однак жодних дій зі своєї сторони не вчинив.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі невиконання Споживачем пунктів 6.1. та 6.6. цього договору він зобов’язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд використавши КП «Законодавство» перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, який здійснений за загальний період з 27.12.2016 р. по 18.09.2017 р. по кожному Акту приймання-передачі природного газу окремо, та встановив, що розрахунок є вірним, а сума в розмірі 105 770,93 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних за період з 27.12.2016р. по 29.01.2017 р. у розмірі 1 826,42 грн., за період з 26.01.2017 р. по 23.02.2017 р. у розмірі 3 464,49 грн., за період з 26.04.2017 р. по 18.09.2017 р. у розмірі 6 689,93 грн.

Судом перевірено за допомогою КП “Законодавство” розрахунок 3% річних та встановлено, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та 3% річних в розмірі 11 980,84 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 439,30 грн. за період з травня 2017 р. по серпень 2017 р., наданий позивачем розрахунок перевірений судом за допомогою КП “Законодавство” та встановлено, що він є вірним та стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 17 439,30 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 135 191,07 грн., а саме: пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 105 770,93 грн., 3 % річних у розмірі 11 980,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 439,30 грн.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості повністю або частково.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80%, в обґрунтування заявленого клопотання ПрАТ “Бердянське підприємство теплових мереж” посилається на те, що підприємство є основним надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянськ. Основним споживачем послуг є населення (близько 90% від загальної кількості), іншими споживачами є бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства. Крім того, наявність заборгованості перед відповідачем населення, недостатність фінансування бюджетних установ на оплачу за теплову енергію, заборгованість бюджету з пільг та субсидій призводить до несвоєчасних розрахунків за газ перед позивачем. Інших джерел погашення відповідач не має. Постійна заборгованість населення, бюджетних організацій та інших споживачів за теплову енергію перед відповідачем за період грудень 2016 р. по вересень 2017 р. підтверджується звітами про розрахунки за спожиту теплову енергію, які щомісяця подавалися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг відповідно до постанови НКРЕКП від 11.10.2013 р. №202. Отже, заборгованість населення, бюджетних організацій, інших споживачів, заборгованість бюджету з пільг та субсидій відповідно за поставлену теплову енергію на кінець відповідного місяця становить значну суму коштів. Тобто не спроможність відповідача своєчасно здійснювати оплату за газ викликана постійною недостатністю обігових коштів, в наслідок затримок в оплаті населенням, бюджетними організаціями та підприємствами, а також компенсацією з бюджету за пільгами та субсидіями перед відповідачем. Тарифами на теплову енергію витрати на покриття штрафних та фінансових санкцій не передбачені, отже у відповідача відсуне джерело покриття штрафних та фінансових санкцій. При цьому відповідач не є дотаційним підприємством і з бюджетів всіх рівнів фінансування на здійснення своєї господарської діяльності або покриття збитків не отримує. Крім того, відповідач є сезонним підприємством, оскільки надає послуги з централізованого опалення лише в період жовтень – квітень та працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 р. «Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків ч гарантованим постачальником природного газу», згідної якої всі кошти, що надходять на спеціальні рахунки теплопостачальних підприємств підлягають обов'язковому розподілу у відсотковому відношенні на рахунки НАК «Нафтогаз України» та поточні рахунки відповідача. Розподіл відбувається автоматично уповноваженим банком на підставі реєстру, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Крім того, посилається на баланс підприємства, в якому станом на 31.12.2016 р. кредиторська заборгованість відповідача становить більше 107958 тис. грн., в той же час дебіторська заборгованість складає 33251 тис. грн., на 31.12.2017 р. - кредиторська заборгованість 109937 тис. грн., дебіторська заборгованість 34022 тис. грн. Збитки від провадження господарської діяльності станом па 31.12.2016 р. становили 1252 тис. грн., на 31.12.2017 р. становили 9354 тис. грн., на 30.06.2018 р. становлять 10201 тис. грн. Головною причиною збитковості є те, що діючі тарифи не покривають фактичні витрати підприємства по наданню послуг з теплопостачання. Відповідач забезпечує теплом як населення так і підприємства м. Бердянськ, в зв'язку з чим не може зупиняти свою діяльність, яка має важливе соціальне значення для мешканців міста. Разом з тим, на момент звернення позивача до суду з позовними вимогами відсутня заборгованість відповідача за спірним договором, а затримка платежів в основному відбувалася в межах від 0-35 днів і лише за зобов'язанням березня 2017 р. є більшим та й то при постійній частковій оплаті. З урахуванням викладеного, відповідач просить зменшити розмір пені на 80 %.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, оскільки станом на час розгляду цієї справи відповідачем сплачено лише приблизно 3/5 боргу, при цьому прострочення триває вже більше півроку. В той же час. відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 р. торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58 988 тис. грн., має тенденцію до зростання - у 2016 р. становила 49 209 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 р. становила 8 137 тис. грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 67 304 тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44 579 тис. грн., довгострокових - 14 736 тис. грн. Отже, вказані обставини свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ та як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Також, згідно пп. 4 п. 3 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №187 встановлено обов'язок ПАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені вказаним Положенням. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також, держава, покладаючи на ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків. З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що зобов’язання з оплати природного газу за договором покладалися саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач є приватним підприємством і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Суд зазначає, що уклавши договір №5307/1617-КП-13 постачання природного газу від 17.11.2016 р., відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків передбачений у п. 6.1 договору та правові наслідки порушення строків розрахунку.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов’язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Крім цього за умовами вказаного договору не передбачено будь-якої залежності між розрахунками за отриманий природний газ та розрахунками кінцевих споживачів (населення, бюджетних установ, організацій та ін.).

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження проведення роботи зі стягнення у судовому /позасудовому порядку заборгованості з населення, бюджетних організацій, інших споживачів, щодо компенсації з бюджету за пільгами та субсидіями за поставлену теплову енергію.

Також, відповідачем не надано належних документальних доказів щодо наявності та руху коштів на рахунках підприємства.

Суд також приймає до уваги, що Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об’єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок – відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.

Отже, суд враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, розглянувши подані документи, враховуючи співрозмірність заявленої суми пені до суми простроченої заборгованості та те, що позивач також зазнає значні збитки у зв’язку із несвоєчасною оплатою споживачами за отримані послуги, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80 % відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, буд. 65/97; код ЄДРПОУ 05541120) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 105 770 (сто п’ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 93 коп., 3 % річних у розмірі 11 980 (одинадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 439 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дев’ять) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 027 (дві тисячі двадцять сім) грн. 87 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 03.12.2018 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.