Рішення № 78278445, 30.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 Справа № 908/1819/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137)

до відповідача: Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни, (69096, АДРЕСА_1)

про стягнення 79342,02 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007, 9577, 27 грн. пені, 1476, 76 грн. 3 % річних та 8528, 95 грн. інфляційних витрат.

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Без виклику представників сторін.

10.09.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" вих. № 1757-Ю від 28.08.2018 (вх. № 1960/08-07/18 від 10.09.2018) до Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни про стягнення 79342,02 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007, 9577, 27 грн. пені, 1476, 76 грн. 3 % річних та 8528, 95 грн. інфляційних витрат.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018, справу №908/1819/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 13.09.2018 позовну заяву Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1819/18, присвоєно справі номер провадження 4/114/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання в частині оплати наданих послуг за період з листопада 2014 по квітень 2018 в розмірі 79342,02 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007, яку просить стягнути з відповідача. Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 9577, 27 грн. пені, 1476, 76 грн. 3 % річних та 8528, 95 грн. інфляційних витрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач керується ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 2750277 ГК України, умовами договору, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІV "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1) є: 69096, АДРЕСА_1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 13.09.2018 про відкриття провадження у справі № 908/1819/18, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням встановленого строку зберігання ", проте як вбачається з матеріалів справи, відповідачу відомо про розгляд справи в суді, оскільки від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач в відзиві на позовну заяву зазначає, що в жовтні 2014 року на адресу позивача відповідачем направлений лист про розірвання договору № 101664 від 01.11.2007, лист Позивачем отримано, але відповіді не надходило, в такому разі відповідач вважає, що договір втратив чинність з 01.11.2014 у відповідності з п. 10.4 Договору. Вважає, що в будь-якому разі п.4.1.4 договору надавав право позивачу повністю припинити постачання теплової енергії у випадку несплати чергового платежу. Зазначає, що посилання позивача на те, що не було законної та технічної можливості припинити постачання теплової енергії на об'єкти, що належали Лопатко О.С, не можуть братися до уваги, оскільки законно припинення постачання мало відбутися згідно з умовами договору укладеного між сторонами, а технічно припинення постачання відбувалося на підставі заяви Лопатко О.С. без будь-яких технічних проблем, відповідно до акту від 10.01.2009. Ухилення Позивача від виконання обов'язків, покладених на нього згідно п. 4.1.4 договору (обмежувати обсяги відпуску теплової енергії або повністю припиняти її постачання у разі порушення терміну сплати за поточне споживання теплової енергії, визначеного умовами договору чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, а також в інших випадках та порядку, визначеним даним договором, додатком 3 до договору та актами цивільного законодавства та нормативно-правовими актами у сфері теплопостачання) свідчить про намір Позивача умисно накопичити суму заборгованості та штрафних санкцій. Також, зазначає, що звертався до позивача з проханням відключити та опломбувати систему опалення в приміщеннях № 3, 36 та 72 по вул. Бородінській, 5 в м. Запоріжжі 22.06.2015, 13.10.2015 року та 28.03.2016, однак жодної відповіді не отримав. Вважає, що фактично ці звернення і є відповідно до п. 10 договору заявою про розірвання вказаного договору і строк його дії припинився 31.10.2014 року. Також, зазначає, що в будь-якому разі, на позовні вимоги щодо стягнення 32 194,87 грн. (за період 01.11.2014 по 06.2015) пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, а на пеню в розмірі 1518,01 грн., нараховану за період 2015-2017 років та на пеню в розмірі 1975,36 грн., нараховану за період 2017-2018 років сплив строк спеціальної позовної давності (ст. 258 ЦКУ) в один рік. Крім того, договором, на який посилається Позивач, встановлений розмір відповідальності (п. 7.2.8), а Законом про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлений максимальний розмір пені (не більше 2 розмірів облікової ставки НБУ), отже, підстав для застосування ст. 625 ЦКУ немає, тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.

31.10.2018 до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що теплопостачальна організація зі своєї сторони не може розірвати договір, оскільки постачання теплової енергії до приміщень відповідача не буде припинено, так як об'єкти споживання теплової енергії Відповідача мають спільне з будинками підключення до теплової мережі Позивача. Стосовно твердження відповідача про технічне припинення постачання теплової енергії до приміщень № 3 та № 72 по вул. Бородінська, буд 5, м. Запоріжжя, на підставі складеного акту обстеження технічного огляду вузлів обліку теплової енергії від 10.01.2009 позивач зазначив, що відповідач не повідомив, що в зазначених приміщеннях змінені радіатори обігріву, що підтверджується актом обстеження прим. № 3 по вул. Бородінська, буд. 5, м. Запоріжжя, від 29.11.2011. Після чого між теплопостачальною організацією та споживачем укладено додаткову угоду до договору № 4 від 01.12.2011. Відповідачем надано теплопостачальній організації розрахунок теплового навантаження на опалення виконаний ТОВ «Тепловик» в 2011 році, згідно якого внесено вказаною додатковою угодою зміни до укладеного договору та порядок нарахувань за отриману теплову енергію. Ті ж самі обставини відносяться і до приміщення № 72 по вул. Бородінська, буд 5, м. Запоріжжя. Стосовно тверджень відповідача про пропуск позовної давності, позивач повідомив, що вимогу про стягнення заборгованості до відповідача раніше пред'явлено, але до іншого суду у зв'язку з виникненням спору стосовно припинення статусу сторони відповідача. Також зазначає, що відповідно до умов договору, керуючись ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», боржнику нараховано розмір пені, відповідно до відсотку зазначеному в договорі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

31.10.2018 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.11.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 між Концерном "Міські теплові мережі" (далі - Теплопостачальна організація) та Фізичною особою -підприємцем Лопатко Ольгою Сергіївною (далі- споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатком 1 до договору сторонами погоджено, що теплопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на об'єкти: - куплене нежитлове приміщення №3 для використання під магазин непродовольчих товарів по вул. Бородинська, 5; куплене нежитлове приміщення №36 для використання під магазин непродовольчих товарів по вул. Бородинська, 5; куплене нежитлове приміщення №72 для використання під непродовольчий магазин та офіс по вул. Бородинська, 5.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору останній набуває чинності з 01 листопада 2007 і діє до 01 листопада 2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Згідно з п. 3.2.6. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Підпунктом 3.2.7, 3.2.8 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується узгоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення та відключення і переобладнання тепловикористовуючих установок у встановленому порядку, які спричинили збільшення або зменшення споживання теплової енергії. Повідомити теплопостачальну організацію про всі об'єкти теплопостачання, підключення до теплових мереж споживача (найменування, приєднане максимальне теплове навантаження, розраховане організацією, що має відповідні ліцензії, обсяги тепло споживання, теплове навантаження орендованих приміщень тощо).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У пунктах 6.2., 6.3., 6.4 договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Підпунктом 6.7.1 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, у відбитку поштового штемпеля на документі, який зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до Акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді (п. 6.7.2).

Відповідно до п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платника ПДВ).

Предметом розгляду по даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 79342,02 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007, 9577, 27 грн. пені, 1476, 76 грн. 3 % річних та 8528, 95 грн. інфляційних витрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору за період з листопада 2014 по квітень 2018 включно позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 79342,02 грн.

Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які підписані уповноваженими представниками сторін. Заперечень до вказаних актів споживачем не надано. Таким чином, вказані вище акти приймання-передачі теплової енергії вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

Отже, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з листопада 2014 по квітень 2018 в розмірі 79342,02 грн. не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в заявленій сумі. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті теплової енергії згідно умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007 належним чином та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 79342,02 грн. за період з листопада 2014 по квітень 2018 за відпущену теплову енергію в гарячій воді заявлена законно та обґрунтовано.

Щодо строків звернення позивача до суду з позовною заявою суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

При цьому ч. 5 ст. 254 ЦК України встановлено, якщо останній день, строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Частиною 1 ст. 261 ЦК України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів ст. 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про сплив позовної давності у поданому 19.10.2018 відзиві на позовну заяву.

Таким чином, строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України стосовно нарахування основного боргу за спожиту теплову енергію застосовується в три роки.

Позивач нараховує з плату за спожиту теплову енергію з листопада 2014, позов подано до господарського суду - 10.09.2018 (згідно з вхідним штампом господарського суду Запорізької області).

Отже, в частині позовних вимог з листопада 2014 по червень 2015 позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Таким чином, стягненню підлягає основний борг за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007 в розмірі 57267, 51 грн., за період з жовтня 2015 по квітень 2018. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється в задоволенні позову.

Доводи позивача стосовно переривання строку позовної давності, оскільки вимогу про стягнення заборгованості до відповідача раніше пред'явлено, але до іншого суду у зв'язку з виникненням спору стосовно припинення статусу сторони відповідача, суд відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2017 у справі №334/8088/15-ц, залишеною без змін Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12.04.2018, провадження за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Лопатко Ольги Сергіївни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за спірним договором закрито та роз'яснено позивачу, що з даним позовом необхідно звернутися до господарського суду.

Відповідно до п. 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Отже, в даному випадку перебіг позовної давності не переривався.

Заперечення відповідача стосовно того, що договір припинив свою дію з 01.11.2014 у відповідності з п. 10.4 Договору, оскільки останній направляв до позивача в жовтні 2014 лист про розірвання договору, є необґрунтованими та спростовується наступним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист, який ніби то у жовтні 2014 року направлений ФОП Лопатко О.С. на адресу позивача про розірвання Договору № 101664 від 01.01.207.

Проте, відповідачем до відзиву не додано, а матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача про розірвання даного договору.

До відзиву на позовну заяву відповідачем лише додано звернення за вих. б/н від 22.06.2015, за вих. б/н від 13.10.2015, про опломбування системи теплопостачання та заяви відповідача за вих. №01/1 від 28.03.2016 та за вих. №01/2 від 30.09.2016 про відключення та опломбування системи теплопостачання у зв'язку з відсутністю коштів.

Відповідно до ст. 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору останній набуває чинності з 01 листопада 2007 і діє до 01 листопада 2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

З вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про розірвання Договору, або припинення Договору з підстав передбачених Договором № 101664 від 01.01.2007, а тому відповідно до вимог законодавства він є діючим станом на час ухвалення судового розгляду справи.

Стосовно твердження відповідача про технічне припинення постачання теплової енергії до приміщень № 3 та № 72 по вул. Бородінська, буд 5, м. Запоріжжя, на підставі складеного акту обстеження технічного огляду вузлів обліку теплової енергії від 10.01.2009 суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт обстеження прим. № 3 по вул. Бородінська, буд. 5, м. Запоріжжя, від 29.11.2011, який підтверджує факт того, що в зазначених приміщеннях змінені радіатори обігріву.

Відповідачем надано теплопостачальній організації розрахунок теплового навантаження на опалення виконаний ТОВ «Тепловик» в 2011 році

01.02.2011 сторонами укладено додаткову угоду до договору № 2, згідно якої внесено зміни до договору та порядок нарахувань за отриману теплову енергію, на об'єкт постачання теплової енергії до приміщення № 72 по вул. Бородінська, буд 5, м. Запоріжжя.

01.12.2011 сторонами укладено додаткову угоду до договору № 4, згідно якої внесено зміни до договору та порядок нарахувань за отриману теплову енергію, на об'єкт постачання теплової енергії до приміщення № 3 по вул. Бородінська, буд 5, м. Запоріжжя.

Також, суд зазначає, що відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регламентується Наказом Міністерства будівництва України від 22.11.2005 №4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання».(далі - Порядок).

Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП. (п.1.1 Порядку).

Відповідно до п.2.1 Порядку Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно п. 2.2.3 Порядку якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Заборона відключення окремих квартир у житловому будинку від мереж ЦО і ГВ пов'язана з впливом такого відключення на безперебійну роботу інженерного встаткування будинку в цілому та на санітарно-гігієнічні умови інших приміщень, адже, порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою та непереборною властивістю централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожної елемента системи теплопостачання й кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших споживачів багатоповерхового будинку.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1476, 76 грн. 3 % річних, за загальний період з 20.12.2014 по 29.08.2018 та 8518, 95 грн. інфляційних витрат з січня 2015 по червень 2018.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Позивач нараховує 3 % річних за кожним окремим актом. Застосовуючи строк позовної давності, суд перевірив розрахунок позивача, та відмовляє в задоволенні 3 % річних за зобов'язаннями з листопада 2014 по червень 2015 (період нарахування з 20.12.2014 по 10.08.2015) в розмірі 297, 16 грн.

Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 1 179, 60 грн. грн., за загальний період з 20.11.2015 по 29.08.2018. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється в задоволенні позову.

Також, позивач нараховує інфляційні витрати за кожним окремим актом. Суд зазначає, що позивачем розрахунок втрат від інфляції виконаний вірно, проте в прохальний частині позовних вимог позивачем помилко вказано про стягнення 8528, 95 грн., замість 8518, 95 грн.

Застосовуючи строк позовної давності, суд перевірив розрахунок позивача, та відмовляє в задоволенні інфляційних втрат за зобов'язаннями з листопада 2014 по червень 2015 (період нарахування з січня 2015 по червень 2015) в розмірі 4 619, 94 грн.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 3899,01 грн. грн., з урахуванням помилки позивача, за загальний період з грудня 2015 по червень 2018. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат судом відмовляється в задоволенні позову.

Оскільки фактичними обставинами справи доведено факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлену теплову енергію, то суд також вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляфійних витрат та 3% річних.

Також позивачем заявлено до стягнення 9577, 27 грн. пені, нарахованої за загальний період із 20.0312.2014 по 29.08.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.8 договору закріплено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживач нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідач у відзиві заявив про застосування до нарахування пені строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, позивачем позовну заяву подано до господарського суду Запорізької області, згідно з вхідним штампом суду 10.09.2018.

Таким чином, строк позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України стосовно нарахування пені застосовується в один рік та починається з 10.09.2017.

Позивач нараховує пеню за кожним окремим актом. За листопад 2014 по березень 2017 пеня нарахована позивачем з 20.12.2014 відповідно по 26.05.2017 в загальному розмірі 6 711, 27 грн., тобто з порушенням строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Застосовуючи строк позовної давності, суд перевірив розрахунок позивача, та відмовляє в задоволенні пені зобов'язанням листопад 2014 по березень 2017 в загальному розмірі 6 711, 27 грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 2 866, 00 грн., за зобов'язаннями за жовтень 2017 по квітень 2018, за період з 20.11.2017 по 29.08.2018. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 57267, 51 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101664 від 01.11.2007, 2 866, 00 грн. пені, 1 179, 60 грн. 3 % річних та 3899,01 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати,пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено до відшкодування судові витрати, які складаються з судового збору та відшкодування витрат з направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір та поштові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни, (69096, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) основний борг в розмірі 57267 (п'ятдесят сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 51 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Лопатко Ольги Сергіївни, (69096, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі"(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 2 866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 00 коп. пені, 3899 ( тори тисячі вісімсот дев'ять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1 179 (одну тисячу сто сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. 3% річних, 17 (сімнадцять) грн. 64 коп. поштових витрат, 1161 (одну тисячу сто шістдесят одну) грн. 52 коп. судового збору Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено "30" листопада 2018 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.