Рішення № 78278392, 27.11.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/766/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат (ордер ЖТ №17945 від 01.10.2018р на надання

правової допомоги)

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №25 від 04.01.2018р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Перша Житомирська холдингова компанія" (м.Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 157725,38грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська Холдингова Компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 157725,38грн з яких: 143837,50грн основного боргу, 1109,75грн 3% річних та 12778,13грн пені за невиконання умов договору про надання послуг №21/05 від 21.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.09.2018р прийнято до розгляду зазначену позовну заяву; відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.10.2018р судом постановлено ухвалу про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №906/766/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.10.2018р. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 01.10.2018р та зобов'язано Головне Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, на обліку якої перебуває відповідач - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", надати господарському суду документи, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.10.2018р, зокрема, відкладено підготовче засідання на 13.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.11.2018р закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.11.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2018р позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав наведених в позовній заяві, письмових поясненнях від 19.10.2018 (а.с.81) та відповіді на відзив від 18.10.2018р (а.с.82-84). Зокрема зазначив, що за господарськими операціями по договору про надання послуг №21/05 від 21.05.2018р позивачем були видані податкові накладні №110 від 22.05.2018р, №111 від 23.05.2018р згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №56 від 23.05.2018р, №112 від 24.05.2018р, №57 від 24.05.2018р. Вказав, що вищенаведені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН та прийняті контрагентом (відповідачем), що підтверджується змістом копій податкових накладних. Також представник позивача зазначив, що відповідач відобразив у податкових деклараціях, поданих до ГУ ДФС у Житомирській області відомості про господарські операції чим підтвердив факт надання послуг за договором про надання послуг №21/05 від 21.05.2018р. Також вказав, що здійснюючи надання послуг транспортними засобами по перевезенню товару без попередньої оплати, ТОВ "ПЖХК" скористалось своїм правом у зустрічному зобов’язанні.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2018р проти позову заперечила, просила у позові відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву №1285 від 24.09.2018р (а.с.48-52), додаткових поясненнях на відзив №1397 від 24.10.2018р (а.с.139-140) та промові №1558 від 27.11.2018р (а.с.158-159). Зокрема зазначила, що відповідач не заперечує існування правовідносин з позивачем, однак заперечує стягнення боргу в розмірі 143837,50грн у зв’язку з безпідставністю і як наслідок, нарахування 3% річних та пені. На думку відповідача, на день подання позову у позивача не виникло право на звернення до суду з позовними вимогами до відповідача, оскільки не настала передбачена договором подія для виконання відповідачем його грошового зобов’язання.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2018р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська Холдингова Компанія" (виконавець/позивач) та Філією "Ємільчинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник/відповідач) укладено договір №21/05 про надання послуг (далі - договір) (а.с.17-19).

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець бере на себе зобов'язання надання послуг транспортними засобами по перевезенню товару, а замовник зобов'язується використовувати надану техніку в виробничих цілях і оплатити надані послуги за ціною і у порядку, що передбачені умовами цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту (дня) його підписання сторонами та діє до закінчення виконання взятих на себе обов’язків замовником.

Термін дії вищевказаного договору до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати цей договір за 5 днів до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, виконавець надає послуги транспортними засобами за ціною 1,85 грн. з ПДВ (одна гривня 85 коп.) за тонокілометр, що відображається в акті наданих послуг.

Згідно з п.3.3 договору розрахунки за надані послуги замовник здійснює в безготівковій формі за 100% попередньою оплатою.

Підпунктом 4.2.2 договору сторони погодили, що замовник зобов’язується виконувати розрахунки стосовно сплати послуг.

Договір від імені замовника підписаний директором Філії "Ємільчинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ОСОБА_3 та скріплений печаткою філії.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначила, що філія "Ємільчинський райавтодор" самостійно не може заключати договори, оскільки вона не має необхідної цивільної (господарської) дієздатності. Щоб договір вважалися дійсними і належно укладеними, особа (начальник філії) повинен мати достатній рівень юридичної (господарської, цивільної) дієздатності, яка виражається у наданій йому для цієї конкретної цілі належним чином підписаної та завіреної довіреності. Вказала, що юридична особа - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" довіреності керівнику філії "Ємільчинський райавтодор" на підписання договору №21/05 від 21.05.2018р про надання послуг не надавала. ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину, в даному випадку договору №21/05 від 21.05.2018р про надання послуг, а відповідно правочин не створює цивільних прав та обов’язків.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача зазначив, що відповідач відобразив у податкових деклараціях, поданих до ГУ ДФС у Житомирській області, відомості про господарські операції за даним договором №21/05 від 21.05.2018р, чим підтвердив факт надання послуг за даним договором.

Судом враховується, що діяльність філії "Ємільчинський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" здійснюється на підставі положення, затвердженого наказом №122 від 26.12.2017р ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Положення) (а.с.55-59).

Згідно пункту 5.8. Положення, відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством або договорів, що укладаються філією від імені та за дорученням підприємства або у порядку, встановленому дорученням підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій та інших документів і відомостей згідно внутрішніх документів підприємства. Персональну відповідальність за достовірність даних, що містяться в деклараціях, статистичних, бухгалтерських і інших звітах, актах виконаних робіт наданих послуг філії несуть начальник, головний бухгалтер та головний інженер філії, відповідно до посадових інструкцій.

В пункті 5.3. вказаного Положення зазначено, що за результатами виконаних робіт і послуг філія складає і підписує від імені підприємства акти виконаних робіт, представляє їх підприємству для розрахунків з замовниками.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 1 зазначеного Порядку заповнення податкової накладної передбачено, що при складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку у графі "Постачальник (продавець)" податкової накладної спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначене статутними документами, та через кому - найменування такої філії (структурного підрозділу).

Так, на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2018р, Головне управління ДФС у Житомирській області супровідним листом від 17.10.2018р за №178/5/06-30-10 надіслало до суду засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 за травень – вересень 2018р, поданих ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до податкового органу, з яких вбачається відображення відповідачем спірних господарських операцій, що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях (а.с.90-114).

Крім того, відповідачем на виконання вимог ухвали суду були подані до матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість за період травень-вересень 2018 року, в яких також відображено спірну заборгованість (а.с. 118-137).

Наведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг за договором, а відображення вказаної заборгованості у податковій звітності, свідчить про узгодження вартості наданих послуг та, відповідно, визнання наявної заборгованості перед позивачем у заявленій позивачем сумі.

Згідно ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, та з наступним схваленням такого правочину цією особою, яке полягає у вчиненні дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч.2 ст.241 ЦК України).

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Факт прийняття відповідачем наданих позивачем послуг по господарських операціях за договором №21/05 на суму 143837,50грн підтверджується деклараціями з податку на додану вартість поданими ДП "Житомирський облавтодор" до ГУ ДФС у Житомирській області, чим фактично схвалено дії Філії “Ємільчинський райавтодор” щодо укладення та виконання договору №21/05 від 21.05.18 (а.с.96-97).

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача сум, судом враховується вищенаведене, а також таке.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.901 ЦК України, положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем на виконання умов договору №21/05 від 21.05.2018р про надання послуг було надано відповідачу послуги транспортними засобами по перевезенню товару, на загальну суму 143837,50грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №55 від 22.05.2018р на суму 36722,50грн, №56 від 23.05.2018р на суму 51615,00грн, №57 від 24.05.2018р на суму 55500,00грн (а.с.20, 25, 30) та товарно-транспортиними накладними від 22.05.2018р, 23.05.2018р, 24.05.2018р (а.с. а.с.21-24, 26-29, 31-33), що вказує на належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

В даних актах зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Згідно з п.3.3 договору розрахунки за надані послуги замовник здійснює в безготівковій формі за 100% попередньою оплатою.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач здійснював надання послуг без отримання від відповідача попередньої оплати, тобто такими діями сторони фактично змінили умови договору в частині надання послуг на умовах попередньої оплати, погодженої у договорі №21/05 від 21.05.2018р.

Частинами 1 та 2 статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Жодних повідомлень про те, що Філія "Ємільчинський райавтодор" не зможе виконати обов'язок по оплаті послуг, із зазначенням причини (перевищення повноважень, тощо), позивачу не було направлено.

Згідно із ч. 3,4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, у зв’язку з виконанням позивачем свого обов’язку надати послуги, у відповідності до ч.4 ст.538 ЦК України відповідач зобов’язаний виконати зустрічне зобов’язання щодо оплати наданих послуг, яке обумовлене п.1.1, п.3.3, п.4.2.2 договору.

Внаслідок прийняття від позивача наданих послуг, шляхом підписання відповідних актів, у відповідача виник кореспондуючий обов'язок щодо оплати таких послуг з моменту прийняття послуг тобто в момент підписання Актів здачі-приймання робіт, які підписані керівником та скріплені печаткою Філії.

Відсутність вимоги про сплату чи вказівки в актах здачі-приймання робіт на строки виконання зобов'язання по оплаті робіт не є підставою для ухилення від сплати, оскільки такий обов'язок встановлено умовами договору, нормами чинного законодавства та випливає із самих господарських правовідносин, що склалися між сторонами.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Отже, надання позивачем обумовлених договором послуг є підставою виникнення у відповідача як замовника, зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору №21/05 від 21.05.2018р про надання послуг та чинного законодавства на підставі складених на виконання умов договору актів надання послуг. Наявність заборгованості в розмірі 143837,50грн відповідач не спростував.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 143837,50грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 12778,13грн пені та 1109,75грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що за недотримання строків сплати за надані послуги, зазначених у п.3.1. даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем за прострочення виконання зобов'язань нараховано пеню в розмірі 12778,13грн (розрахунок а.с.14-15).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12778,13грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1109,75грн (розрахунок а.с.15-16).

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1109,75грн та правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 143837,50грн основного боргу, 12778,13грн пені та 1109,75грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат за надані послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

За усним клопотанням представника позивача, питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на час прийняття рішення судом не розглядається. Керуючись положеннями п.5 ч.6 ст.238 ГПК України суд вважає за необхідне призначити засідання суду для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, про що винести окрему ухвлу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Перемоги, буд.75; ідентифікаційний код 32008278)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська Холдингова Компанія" (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Павла Сингаївського, буд.4; ідентифікаційний код 37107679):

- 143837,50грн основного боргу,

- 12778,13грн пені,

- 1109,75грн 3% річних,

- 2365,88грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.12.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).