Рішення № 78278293, 29.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2018 Справа № 905/1753/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК Оріс” (код ЄДРПОУ 37747487, адреса: 84323, АДРЕСА_1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А),

про: стягнення 476714,09 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю), -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПСМК Оріс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” інфляційних втрат у розмірі 380700,26 грн. та 3% річних у розмірі 96013,83 грн., всього - 476714,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2015 у справі № 905/1524/15 було стягнуто з відповідача на користь позивача 1169072,06 гривень заборгованості, 159957,79 гривень пені, 19463,19 гривень річних, 412995,64 гривень інфляційних втрат, 35229,76 гривень судового збору. Рішення набрало чинності і на його примусове виконання видано наказ від 05.01.2016. Ухвалою суду від 22.03.2016 по справі № 905/1524/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК “ОРІС” про визнання наказів господарського суду Донецької області від 05.01.2016 по справі № 905/1524/15 такими, що не підлягають виконанню, задоволено. Визнано наказ господарського суду Донецької області № 905/1524/15 від 05 січня 2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності “ПСМК “ОРІС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” пеню у сумі 683683,92 гривень, судові витрати за зустрічним позовом у сумі 10255,26 гривень та за апеляційною скаргою у сумі 11280,79 гривень, а всього 705219,97 гривень таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі. Визнано наказ господарського суду Донецької області № 905/1524/15 від 05.01.2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальності “ПСМК “ОРІС” 1169072,06 гривень заборгованості, 159957,79 гривень пені, 19463,19 гривень річних, 412995,64 гривень інфляційних втрат, 35229,76 гривень судового збору, а всього 1796718,47 гривень таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 705219,97 гривень.

На переконання позивача, оскільки відповідачем була погашена заборгованість в рамках виконавчого провадження №57098632: 31.08.2018 - 726758,56 грн., 04.09.2018 - 364739,94 грн., то Приватне підприємство “ПСМК Оріс” здобуло право на нарахування та стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов"язання інфляційних втрат у розмірі 380700,26 грн. та 3% річних у розмірі 96013,83 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, що зумовило звернення з цим позовом.

На підтвердження позовних вимог надано суду: розрахунок позовних вимог, платіжні доручення №357 від 31.08.2018, №278 від 04.09.2018; копії рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2015 та наказу від 05.01.2016; інформацію про виконавче провадження.

Ухвалою суду від 25.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1753/18; справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 23.10.2018; явка сторін визнана необов’язковою.

22.10.2018 від відповідача через канцелярію суду отримано відзив б/н від 16.10.2018 на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позовних вимог.

Відповідач вказує, що загальна сума стягнення з ТОВ "ТДЕК Добопіллявугілля" за рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/1524/15 від 29.10.2015 складала 1796718,44 грн. Під поняттям "грошового зобов"язання" позивачем зазначено загальну суму, призначену до стягнення за судовим рішенням, включаючи суму заборгованості (за грошовим зобов"язанням), пеню, відсотки річних, інфляційні втрати, суму сплаченого позивачем судового збору та додано 0,03 грн. з невідомих відповідачу причин, і на які нараховано 3% річних та інфляційні втрати та пред"явлено до стягнення у цій справі. Отже, на думку відповідача, положення ст. 625 ЦК України позивач застосовує за невиконання рішення суду, але вказана норма закону може бути застосована лише до договірних грошових зобов"язань, і така правова позиція міститься у постанові Верховного суду України у справі № 6-2759цс15 від 20.01.2016. Також, за твердженням відповідача, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-74/0/4013 "Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України" вказано, що із рішення суду зобов"язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність. Таким чином, на переконання відповідача, позивачем неправомірно застосовані положення ст. 625 ЦК України до правовідносин, які зазначена стаття не регулює. Крім того, на порушення ч.2 ст.550 ЦК України, якою встановлено заборону на нарахування процентів на неустойку, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму стягнення за судовим рішенням, яка включає в тому числі і суму пені (неустойки). З цих підстав відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

До відзиву додано документи згідно переліку.

Ухвалою суду від 23.10.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/1753/18; призначено розгляд справи по суті на 14.11.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

01.11.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких останній, зокрема, підтримав позовні вимоги та зазначив, що аргументи відповідача не знаходять свого підтвердження та спростовуються судовою практикою.

13.11.2018 від відповідача надійшли пояснення б/н від 07.11.2018, в яких останній також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.11.2018 відкладено розгляд справи по суті на 29.11.2018

В судовому засіданні, що відбулось 29.11.2018, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача підтримав свої заперечення проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази та пояснення, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/1524/15 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМК «ОРІС», м.Краматорськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ», м.Добропілля, Донецька область про стягнення 1782319,58 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропяллявугілля», м. Добропілля, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальності «ПСМК «ОРІС», м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 4276662,18 грн., за результатами розгляду якої винесено рішення від 29.10.2015.

Первісні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1169072,06 гривень заборгованості, 159957,79 гривень пені, 19463,19 гривень річних, 412995,64 гривень інфляційних втрат, 35229,76 гривень судового збору; зустрічні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 436394,10 грн. пені, 6545,91грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015 рішення господарського суду Донецької області від 29.10.15р. частково скасовано, зустрічні позовні вимоги задоволені у повному обсязі, у частині вирішення спору за первісним позовом - залишено без змін.

На виконання вказаного рішення видані відповідні накази від 05.01.2016.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є офіційними і загальнодоступними, вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2016 по справі № 905/1524/15 визнано наказ господарського суду Донецької області № 905/1524/15 від 05 січня 2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ПСМК «ОРІС» 1169072,06 гривень заборгованості, 159957,79 гривень пені, 19463,19 гривень річних, 412995,64 гривень інфляційних втрат, 35229,76 гривень судового збору, а всього 1796718,47 гривень таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 705219,97 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження за № 57098632 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 05.01.2016 № 905/1524/15 на суму 1091498,5 грн.

Сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи, що за платіжним дорученням № 378 від 04.09.2018 з дипозитного рахунку приватним виконавцем ОСОБА_3 перераховано ТОВ "ПСМК ОРІС" 364739,94 грн. з призначенням платежу: "примусово стягнуті кошти на користь ТОВ "ПСМК ОРІС" згідно в/п № 905/1524/15 від 05.01.16р. ВП №57095632 без ПДВ"; за платіжним дорученням № 367 від 31.08.2018 з дипозитного рахунку приватним виконавцем ОСОБА_3 перераховано ТОВ "ПСМК ОРІС" 726758,56 грн. з призначенням платежу: "примусово стягнуті кошти на користь ТОВ "ПСМК ОРІС" згідно в/п № 905/1524/15 від 05.01.16р. ВП №57095632 без ПДВ".

Отже, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 05.01.2016 № 905/1524/15 на суму 1091498,5 грн., рішення суду виконано повністю 04.09.2018.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що рішення від 29.10.2015 господарського суду Донецької області по справі №905/1524/15 (яке у встановленому законом порядку не скасовано в частині первісних позовних вимог та є дійсним), має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Як вже було встановлено судом, 09 липня 2014 року між сторонами був укладений договір підряду № 2113-ДС/Р-2014, згідно з п.п.1.1.,1.2. якого ОСОБА_4 (позивач) на свій ризик за завданням Замовника зобов’язався на підставі узгодженого сторонами дефектного акту, який містить перелік і обсяг робіт, виконати на об’єкті Замовника роботи з поточного ремонту теплових мереж котельних № 1,3 м.Добропілля, а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи в порядку і строки передбачені договором.

За правовою природою укладений договір є договором підряду і підпадає під правове регулювання глави 61 (ст.ст. 837-864) Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ч.2 ст.837 ЦК України)

Ціна договору становить 1454646,63 гривень, у тому числі 20% ПДВ у сумі 242441,11гривень. (п.2.1. договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. (п.10.1. договору)

Підставою для оплати виконаних ОСОБА_4 робіт, є представлений ОСОБА_4 оформлений належним чином наступний пакет документів: рахунок-фактура, підписаний сторонами ОСОБА_4 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Замовник перераховує на поточний рахунок ОСОБА_4 відповідні суми грошових коштів протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня після підписання представлених ОСОБА_4 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).(п.3.1. договору).

Відтак, при розгляді справи 905/1524/15 судом було встановлено, що позивач виконав ремонтні роботи, що підтверджується ОСОБА_4 приймання виконаних робіт № 1/09 від 22 вересня 2014 року на суму 152746,21 гривень, № 2/09 від 23 вересня 2014 року на суму 224749,30 гривень, № 3/09 від 23 вересня 2014 року на суму 88553,00 гривень, 4/10 від 16 жовтня 2014 року на суму 205911,01 гривень, № 5/10 від 27 жовтня 2014 року на суму 183813,08 гривень, № 6/10 від 27 жовтня 2014 року на суму 63242,87 гривень, № 7/11 від 25 листопада 2014 року на суму 250056,59 гривень, а всього на суму 1169072,06 гривень.

Відповідачем виконані роботи не оплачені, а тому вказана сума є його боргом, який підлягав стягненню.

Крім того, позивачем були нараховані пеня за період з 31.12.2014 по 12.08.2015, 3% річних за період з 31.12.2014 по 12.08.2015, інфляційні втрати за період з 31.12.2014 по 12.08.2015. Суд дійшов висновку при розгляді справи 905/1524/15, що обгрунтованими сумами є: пеня у розмірі 159957,79грн., 3% річних - 19463,19 грн., інфляційних втрат – 412995,64 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання за рішенням суду, а заборгованість повністю погашена лише 04.09.2018, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат наступним чином: з 07.12.2015 (день набрання законної сили судовим рішенням) по 21.03.2016 (дата ухвали суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 705219,97 грн.) виходячи з суми боргу у розмірі 1796718,47 грн.; з 23.03.2016 (наступна дата після ухвали) по 30.08.2018 (дата погашення заборгованості на суму 726758,56 грн.) виходячи з суми боргу у розмірі 1097498,50 грн.; з 01.09.2018 (наступна дата після попереднього погашення) по 03.09.2018 (повне погашення боргу 04.09.2018) виходячи з суми боргу 365749,94 грн. та пред"явив до стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 96013,83 грн. та інфляційні - 380700,26 грн. в судовому порядку за розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому суд виходить з того, що рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. В даному спорі само по собі рішення суду по справі № 905/1524/15 не є грошовим зобов"язанням або підставою його виникнення, а лише підтверджує факт порушення грошового зобов"язання. Грошове зобов"язання ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" перед ТОВ "ПСМК ОРІС" виникло до ухвалення судового рішення у справі № 905/1524/15 саме на підставі договору підряду № 2113-ДС/Р-2014. А отже, 3% річних та інфляційних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, мають здійснюватись на суму основного боргу, стягнуту за таким рішенням суду за весь час до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3% річних, а також судового збору. Відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК україни проценти на неустойку не нараховуються. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", яким не передбачено нарахування 3% річних та інфляційних на судові витрати.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки, викладені у постанові ОСОБА_5 Верховного суду (справа № 686/21962/15-ц від 16.05.2018), оскільки такі висновки стосуються саме деліктних правовідносин, зокрема, щодо можливості виникнення грошового зобов"язання через завдання матеріальної і моральної шкоди між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Зазначені висновки не змінюють регулювання грошового зобов"язання, що виникло на підставі договору. Натомість, предметом справи № 905/1753/18 є стягнення 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за грошовими зобов"язаннями за договором, пеню, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати, наявність чого підтверджено рішенням суду по справі № 905/1524/15.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, періоди, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення з відповідача 44103,71грн. та 180306,23грн. відповідно.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК Оріс”, м.Краматорськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область про стягнення 476714,09 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК Оріс” (код ЄДРПОУ 37747487, адреса: 84323, АДРЕСА_1) 3 % річних у розмірі 44103,71грн., інфляційних втрат у розмірі 180306,23грн. та судовий збір у розмірі 3366,15грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення підписано 03.12.2018.

Суддя Н.В. Величко