Постанова № 78276481, 27.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6471/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018р. (суддя Бідонько А.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 26.06.2018) по справі № 820/6471/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати повністю: рішення про застосування фінансових санкцій № 0001404001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001424001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001434001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001394001 від 15.06.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 року, № 0001424001 від 15.06.2017 року, № 0001434001 від 15.06.2017 року.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 61177, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 339,92 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 92 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 в частині задоволення позовних вимог, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1, відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про незаконність нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій рішеннями від 15.06.2017 № 0001414001, № 0001424001 та № 0001434001. Зазначив, що оскільки встановлений за наслідком проведеної перевірки факт зберігання позивачем алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру є обґрунтованим, то нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання за вказані порушення є правомірним. Стверджує, що згідно із вимогами чинного законодавства, не вносити до Єдиного реєстру місця зберігання, поєднане з місцем торгівлі, можливо лише за умови наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право торгівлі в цьому місці. Отже, оскільки позивач не отримував ліцензії, то він був зобов'язаний зберігати алкогольні напої та тютюнові вироби лише в тих місцях, що внесені до Єдиного державного реєстру, незалежно від того - чи є вони місцями торгівлі чи місцями зберігання, відокремленими від них. Також відповідач посилається на встановлений в ході перевірки факт продажу алкогольного напою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, що є порушенням абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що факт здійснення вказаного правопорушення суб'єктом господарювання можливий лише після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, тобто, що суб'єкт господарювання у період відсутності такої ліцензії взагалі немає право на здійснення торгівлі алкогольними напоями, є помилковим.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування вимог поданого відзиву стверджує, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження факту зберігання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Крім того, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю «місце зберігання» у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, позивач вважає, що факт здійснення цього правопорушення можливий лише після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Вказує, що відсутність спеціальної ліцензії унеможливлює торгівлю алкогольними напоями і склад відповідного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено фактичну перевірку магазину, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, якою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензій на їх роздрібну торгівлю та зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру, про що складено акт від 30.05.2017 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесені рішення про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001424001 від 15.06.2017 р. за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання; № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001394001 від 15.06.2017 р., кожне у розмірі 17 000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за відсутності ліцензії, № 0001434001 від 15.06.2017 р. у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог та скасування рішень відповідача № 0001414001 від 15.06.2017 р. та № 0001424001 від 15.06.2017 р., суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю "місце зберігання" у розумінні Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Скасовуючи рішення № 0001434001 від 15.06.2017 р. суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення продажу алкогольних напоїв за цінами нижчими, за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, суб'єктом господарювання можливий лише після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, тобто, суб'єкт господарювання у період відсутності такої ліцензії взагалі не має права здійснювати торгівлю алкогольними напоями.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч.12 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

Абзацом другим частини другої статті 17 Закону 481/95-BP встановлена відповідальність, серед іншого, і за здійснення роздрібної алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Положеннями статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви.

Враховуючи викладене, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2018 року по справі № 820/2767/17.

Разом з тим, як було встановлено під час проведеної перевірки, у період з 24.03.2017 року по 28.03.2017 року у позивача була відсутня ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

Тобто, магазин позивача, розташований за адресою: АДРЕСА_2 на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами у якому позивач ліцензію не мав у вищезазначений період, не може вважатися "місцем здійснення торгівлі" у розумінні ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі позивачем у період з24.03.2017 року по 28.03.2017 року не була отримана.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення контролюючого органу № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001424001 від 15.06.2017 р. щодо нарахування фінансової (штрафної) санкції за зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру у загальному розмірі 34000 грн. є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо проведення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно положень ч. 2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за дане порушення передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.

Згідно вимог вказаної постанови встановлено, що мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних ціп, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений па 100 відсотків.

Додатком до Постанови визначено, що мінімальна роздрібна ціна на 1 літр стовідсоткового спирту, що застосовується для роздрібної торгівлі горілкою (лікеро-горілчаними виробами) становить 348,9 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що при здійсненні контрольної закупи в магазині позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 пляшка горілки "Плакуча Іва" (0,5 л, 40%, об) була реалізована за ціною 60,75 грн.

Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи поясненнями ОСОБА_4, особи, яка фактично проводила розрахункові операції у магазині ФОП ОСОБА_1 від 30 травня 2017 року та копією фіскального чеку від 30.05.2017 (а.с. 48, 49).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції стосовно того, що факт здійснення вказаного правопорушення суб'єктом господарювання можливий лише після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, тобто, суб'єкт господарювання у період відсутності такої ліцензії взагалі не має права здійснювати торгівлю алкогольними напоями, що слугувало підставою для скасування прийнятого відповідачем рішення № 0001434001 від 15.06.2017, є помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам.

Як свідчать матеріали справи, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями була видана позивачу строком з 29.03.2017 по 29.03.2018 (а.с. 26), а вказане порушення зафіксовано контролюючим органом при здійсненні контрольної закупки пляшки горілки 30 травня 2017 року, тобто під час дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Враховуючи, що сукупна вартість реалізованої горілки становить менше 10000,00 грн, контролюючим органом застосована мінімальна фінансова санкція.

На підставі викладеного, враховуючи доведеність під час судового розгляду справи факту здійснення позивачем роздрібної торгівлі горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного рішення № 0001434001 від 15.06.2017.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 0001434001 від 15.06.2017 року підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позову зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення - щодо задоволення позовних вимог про скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001424001 від 15.06.2017 р., доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 820/6471/17 скасувати в частині задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 0001434001 від 15.06.2017 року.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 0001434001 від 15.06.2017 року - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 820/6471/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 03.12.2018.