Ухвала суду № 78274581, 28.11.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14652/18

№ 1-кп/755/1428/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018000000000552 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Рівненської області, м. Дубровиця, громадянина України, працюючого неофіційно, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Колесник М.О.,

захисника Костіна М.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

З Генеральної прокуратури України - відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018000000000552 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити даний обвинувальний акт до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, крім того, зазначила про відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.

Захисник Костін М.К. заперечив щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, зазначив, що на сторінці № 5 обвинувального акту про дії ОСОБА_1 зазначається лише в одному абзаці, а все інше сформульовано по відношенню дій ОСОБА_3 На його думку, також є незрозумілим, які саме неправдиві відомості відомо та в яких документах вони містяться. Зокрема, відповідно до норм КПК України, формулювання обвинувачення має бути чітким та зрозумілим, однак, у даному обвинувальному акті взагалі у формулюванні обвинувачення відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину, тому їм взагалі є незрозумілим від чого їм захищатися, оскільки в акті зазначені дії особи ОСОБА_3 Крім того, формулювання в обвинувальному акті порушує презумпцію невинуватості особи, оскільки винність особи може встановлюватись лише судом, а не обвинувальним актом, а в обвинувальному акті у стверджувальній формі вказано, що ОСОБА_1 вже вчинив злочин, а не обвинувачується у скоєнні злочину. Зокрема, в обвинувальному акті не встановлені пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, хоча повинно було бути зазначено, що вони відсутні, а не невстановлені.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та прохав також повернути обвинувальний акт.

Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акту та зазначив, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України. Формулювання обвинувачення є висновком фактичних обставин кримінального провадження. Щодо пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, то на досудовому слідстві було встановлено відсутність таких обставин. У фактичних обставинах все детально викладено. Формулювання обвинувачення є висновком після викладу фактичних обставин і воно не повинно дублювати ці фактичні обставини.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.

Поряд з цим, вимогами п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України визначено, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Крім того, обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, що чітко не викладено в даному обвинувальному акті.

Так, органом досудового розслідуванням ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями вчинив організацію внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також організацію умисного подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України, виражається в одній із двох дій, вказаних альтернативно: 1) внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей; 2) подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України, характеризується прямим умислом.

Зокрема, ОСОБА_1 інкримінується ч. 3 ст. 27 КК України, а саме - організація кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України.

Натомість, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1є нечітким та незрозумілим, не викладена об'єктивна і суб'єктивна сторона злочину, зокрема, незрозуміло, які саме неправдиві відомості відомо та в яких документах вони містяться, тобто у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не містить чіткого формулювання обвинувачення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України (далі - КПК).

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону, суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Крім того, згідно з вимогами ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює вирок, у ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року також зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).

Зокрема, суд вважає, що є недопустимим твердження в обвинувальному акті, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ст. 205-1 КК України, оскільки, відносно нього вирок не ухвалено, його вину ще не доведено, а, відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

На думку суду, зазначені вище, встановлені в підготовчому судовому засіданні обставини, вказують на наявність в обвинувальному акті порушень КПК України, які допущені прокурором на стадії направлення обвинувального акту до суду, які унеможливлюють належне проведення судового розгляду.

З вище перелічених підстав порушення норм КПК України та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, він підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 29, 109, 291, 314-316, 372, 376, 395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018000000000552 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України, повернути прокурору, для усунення невідповідності обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя