Рішення № 78274272, 28.11.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7450/17

провадження № 2/753/1426/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Восьма київська держана нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Восьма київська держана нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.Мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_3. На час життя вона набула у власність нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0511 га, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого Київською міською радою 15 березня 2005 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-03497, й садовий будинок АДРЕСА_1, що належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2004 року. Вказаний будинок було введено в експлуатацію згідно декладарації про готовність об»єкта до експлуатації, зареєстрованого в ІДАБК у м. Києві від 15 січня 2013 року, й щодо вказаного об»єкта нерухомого майна КМБТІ був виготовлений технічний паспорт на садовий будинок від 25 січня 2013 року. За життя його матір - ОСОБА_3 на його ім»я склала заповіт від 28 грудня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісковець Н.М., зареєстрований в реєстрі №2520, про те, що усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що за законом буде мати право, заповіла йому - ОСОБА_2. З метою оформлення спадкових прав на вказане майно 23 січня 2014 року він звернувся із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом на спадкове майно, проте нотаріус виніс постанову від 23 січня 2914 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії в частині майна - вказаного садового будинку на підставі того, що він не надав правовстановлюючого докукумента на цей будинок, при цьому інша частина спадковго майна - земельна ділянка була успадкована ним згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2014 року. Вважаючи себе спадкоємцем за заповітом згідно ч.1 ст. 1223 ЦК України й у зв»язку з відсутністю будь-яких інших осіб, які претендували б на спадщину, оскільки померла за життя інших дітей не мала, й її чоловік - його батько відмовився від спадщини, вважаючи себе фактичним спадкоємцем, який вступив у володіння спадщини /прийняв її/, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом на пвдставі ч.1 ст. 1223 ЦК України право власності на вказаний садовий будинок. Факт володіння спадкодавцем на праві власності вказаним майном та його право претендувати на це майно в порядку спадкування підтверджується документами, що вказують на родинний зв»язок між ним та померлою, - як сином та матір»ю, яка за життя набула право власності на це майно, заповітом від 07 травня 2004 року.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5, діючий на підставі ордеру від 15 квітня 2017 року про надання правової допомоги (а.с.53), позовні вимоги підтримали з тих же підстав та просили їх задовольнити, вважаючи позивача спадкоємцем за заповітом.

Відповідач в особі Київської міської радив судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.58-59, 60).

Треті особи в судове засідання не з"явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідача/третьої особи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням позивача.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, й матеріали спадкової справи № 154/2013, заведеної Восьмою київською державною нотаріальною конторою 15 листопада 2013 року, витребувані судом, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_3 у віці 66 років (а.с.6, свідоцтвто про смерть особи).

На час життя ОСОБА_3 набула у власність нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0511 га, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого Київською міською радою 15 березня 2005 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-03497 (а.с.7), й садовий будинок АДРЕСА_1, що належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2004 року (а.с.7).

Зазначені будинок та земельна ділянка успадковані ОСОБА_3 після смерті її батька - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7), відповідно, є родинним майном.

Вказаний будинок було введено в експлуатацію згідно декладарації про готовність об»єкта до експлуатації, зареєстрованого в ІДАБК у м. Києві від 15 січня 2013 року, й щодо вказаного об»єкта нерухомого майна КМБТІ був виготовлений технічний паспорт на садовий будинок від 25 січня 2013 року, який має загальну площу 105, 6 кв м (а.с.10-11, 12-14).

За життя матір позивача - ОСОБА_3 на ім»я позивача склала заповіт від 28 грудня 2011 року, посвідчений привтним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісковець Н.М., зареєстрований в реєстрі №2520, про те, що усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що за законом буде мати право, заповіла йому - ОСОБА_2 (а.с.8).

З метою оформлення спадкових прав на вказане майно 23 січня 2014 року позивач як спадкоємець за заповітом звернувся із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом на спадкове майно, проте нотаріус виніс постанову від 23 січня 2914 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії в частині майна - садового будинку на підставі того, що позивач не надав правовстановлюючого докукумента на цей будинок (а.с.15), при цьому інша частина спадковго майна - земельна ділянка була успадкована ним згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2014 року.

Звважаючи на особу позивача, який є спадкоємцем за заповітом, й у зв»язку з відсутністю будь-яких інших осіб, які претендували б на спадщину, оскільки померла за життя інших дітей не мала, й її чоловік/батько позивача відмовився від спадщини, вважаючи його фактичним спадкоємцем, який вступив у володіння спадщини /прийняв її/, на підставі ч.1 ст. 1223 ЦК України є підстави визнати за позивачем в порядку спадкування право власності на вказаний садовий будинок.

Факт володіння спадкодавцем на праві власності вказаним майном та його право претендувати на це майно в порядку спадкування підтверджується документами, які вказують на родинний зв»язок між позивачем та померлою, як сином та матір»ю, яка за життя набула право власності на це майно, й заповітом, складеним спадкодавцем - матер»ю позивача - ОСОБА_3 від 07 травня 2004 року про її розпорядження майном на випадок смерті, за умовами якого вона заповіла усе своє майно позивачу - її сину - ОСОБА_2, предметом спадкого майна, яке є родинним майном сім»ї позивача.

Сім»ю, відповідно до ст. 3 СК України, складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов»язків (спадщини) фід фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст. 1222).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття спадкової маси.

Відповідно, судом встановлений факт вступу позивачем, як спадкоємцем за заповітом після померлої, в управління спадкового майна, що вважається як прийняття ним спадщини.

За таких підстав позов про визнання права власності на садовий будинок в порядку спадкування за заповітом є обгрутованими, доведеним та таким, що підлягає задоволенню; підстав, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлено.

Ні підставі вищевикладеного, ст.ст. 1216, 1217, 1222, 1223 ЦК України, з урахуванням постанови Плунуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Восьма київська держана нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника подітків - НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом від 28 грудня 2011 року право власності на садовий будинок загальною площею 105, 6 кв м із надвірними будівлями та спорудами (сарай, вбиральня) згідно технічного паспорту на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері - ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: Коренюк А.М.