Рішення № 78272481, 22.11.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/10996/18

Провадження № 2/643/4984/18

22.11.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Насирової М.М.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 595680,00 грн., яку спричинено Немишлянським ВП ГУНП України в Харківській області в результаті протиправних дій та тривалої неправомірної бездіяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13.01.2017, за скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, зобов'язано начальника Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області організувати внесення уповноваженою особою до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_3 від 03 січня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з цим, посадові особи Немишлянського ГУНП в Харківській області, приховують від реєстрації в ЄРДР відомості про грабіж, грабіжників та їх злочини, що спричиняє позивачу майнову та матеріальну шкоду.

Діями та бездіяльністю посадових осіб Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області позивачу заподіяно моральну шкоду тим, що вона змушена переживати за неупередженість справедливого розслідування, готувати документи, приймати участь в судових засіданнях, внаслідок чого втратила відчуття безпеки, верховенства права та правової стабільності, що порушує її психологічне благополуччя.

Просить стягнути на її користь моральну компенсацію у розмірі 595680,00 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на відсутність підстав задоволення вимог.

Представник Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач перебуває у статусі потерпілого по кримінальному провадженню №12017220460000099 від 16.01.2017 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що посадові особи Немишлянського ГУНП в Харківській області, приховують від реєстрації в ЄРДР відомості про грабіж, грабіжників та їх злочини за вищевказаним кримінальним провадженням, в якому вона є потерпілою, чим спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює на суму 595680,00 грн.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 2 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Посилання позивача на звернення до суду із скаргами, готувати документи, приймати участь у судових засіданнях є процесуальною дією учасника кримінального провадження в межах наданих повноважень, що не передбачає визнання дій або бездіяльності слідчого незаконними та винними.

Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з переліченої у ч.2 ст.23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов'язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, відповідачем не допущено.?

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт зазначених ухвал слідчого судді не свідчить про протиправність дій органів досудового слідства та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб даних органів.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов'язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з ним, суду не надано допустимих доказів на підтвердження неправомірної поведінки слідчого під час досудового слідства, яка б знаходилася у причинно-наслідковому зв'язку з негативним наслідками для позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,259,263-265 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166,1167 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1) до Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області (м. Харків, вул. Невельська, 1/32), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними та неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Згідно п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Поліщук