Вирок № 78272317, 03.12.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/687/15-к

Номер провадження 1-кп/629/7/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220700000201, на підставі угоди про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Виноградний Клин, Геничеського району, Херсонської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 30.08.1995 року Лозівським міським судом Харківської області за ч.2 ст.206 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України - з іспитовим строком 1 рік,

- 13.11.1998 року Лозівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.229-6 КК України до 2 років позбавлення волі,

- 21.05.2002 року Лозівським міським судом Харківської області за ч.2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України - з іспитовим строком 2 роки,

- 11.09.2002 року Лозівським міським судом Харківської області за ч.2 ст.309, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

- 17.11.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.309 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75,76 КК України - з іспитовим строком 2 роки,

- 05.12.2007 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.186, 71 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнений 27.06..2012 року на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2012 року умовно достроково на не відбутий строк 1 місяць 29 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкаса О.О.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1., захисника - адвоката Коваленко Ю.А., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1., будучи раніше засудженим за скоєння кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, та маючи не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість, знов скоїв кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів при наступних обставинах:

07.10.2014 року о 12:53 годині, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольної та оперативної закупки без затримання, проведеної на підставі постанови прокурора Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у т транспортній сфері, особі, котрій було доручено проведення оперативної закупки під псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_2», ОСОБА_1., знаходячись за місцем свого фактичного мешкання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів, незаконно збув за 160 гривень НБУ медичний шприц ємністю 5 мл., заповнений на 2 мл. рідиною коричневого кольору, що зберігався у нього вдома за вищевказаною адресою (точний термін зберігання не встановлено). Згідно з висновком судово-хімічної експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Південній залізниці № 197 від 14.10.2014 року, рідина, що знаходилась у вищевказаному медичному шприці, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат з макової соломи. Маса концентрату з макової соломи (в перерахунку на загальну масу рідини) склала 0,108 грама.

Своїми діями ОСОБА_1. скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України.

Крім того, ОСОБА_1., маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за місцем свого фактичного мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, незаконно зберігав медичний шприц ємністю 5 мл., заповнений на 2,5 мл. рідиною темно-коричневого кольору, який 30.01.2015 року о 17:30, під час проведення обшуку у квартирі, де мешкає ОСОБА_1., розташований адресою було виявлено на вилучено. Згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 31 від 03.02.2015 року, рідина, яка знаходилась у вищевказаному медичному шприці, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат з макової соломи, маса якого в перерахунку на загальну масу рідини склала 0,526 гр., який ОСОБА_1. незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.

Своїми діями ОСОБА_1. скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне зберігання наркотичних засобів без метою збуту, вчинене повторно, а також вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

30 листопада 2018 року між прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкасом О.О., якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № 12014220700000201 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2018 року, з одного боку і обвинуваченим в цьому провадженні ОСОБА_1., з іншого боку, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_1. повністю визнав свою винуватість в скоєних злочинах за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України і прийняв зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в кримінальному провадженні та співпрацювати з правоохоронними органами у викритті інших осіб причетних до зазначених кримінальних правопорушень. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений, а саме: за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст. 309 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбуття реального покарання з випробуванням. Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1. повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та пояснив, що він скоїв зазначені правопорушення, у вчиненому щиро кається. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Суд, заслухавши думку прокурора та захисника, які наполягали на затвердженні угоди, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином та злочином середньої тяжкості.

Внаслідок вказаного злочину шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом роз'яснені сторонам наслідки укладання вказаної угоди відповідно до вимог ч. 2 ст. 473 КПК України.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1. цілком розуміє права визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок. Оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена підозрюваним та прокурором, визначена у межах санкцій ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції прокурора, яким зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 30 листопада 2018 року, укладеної між прокурором та обвинуваченим у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженими в судовому засіданні даними про особу обвинуваченого ОСОБА_1. встановлено, що він громадянин України, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря-нарколога з 1996 року у зв'язку з синдромом залежності від опіатів, знятий у 2006 році з засудженням, з 05.02.2015 року перебуває на обліку обласного протитуберкульозного диспансеру № 6 з діагнозом: залишкові зміни вилікуваного туберкульозу периферичних лімфовузлів кат. 5 гр.5.1, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-інфекціоніста з приводу ВІЛ-інфекції, одружений, після реєстрації шлюбу змінив прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1., суд визнає щире каяття, стан здоров'я - невиліковна хвороба СНІД.

Відповідно до ст.67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1., суд визнає рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого, який в скоєному щиросердо розкаявся, а також стану його здоров'я - наявність невиліковної хвороби СНІД, що пом'якшують його покарання та обставин, що обтяжують його покарання, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі нижче нижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Зазначені дані про особу ОСОБА_1. дають підстави для висновку, що його виправлення можливо без відбування покарання і відповідно до ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, з максимальним іспитовим строком. поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.

Враховуючи, що покарання судом призначається з застосуванням ст. 75 КК України, відповідно до ст. 77 КК України суд не застосовує до ОСОБА_1. додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1., узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30 листопада 2018 року.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_1. обиралась міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який неодноразово продовжувався судом, строк дії якої сплинув 18 серпня 2015 року.

Судові витрати по справі покласти на обвинуваченого ОСОБА_1.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкасом Олександром Олексійовичем, якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні і обвинуваченим в цьому провадженні ОСОБА_1, укладену 30 листопада 2018 року.

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України та піддати його покаранню:

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 3111611520005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи № 31 від 03.02.2015 року в розмірі 768 гривень 00 копійок.

Речові докази по справі:

- медичний шприц, виданий 07.10.2014 року, який знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів УМВСУ на ПЗ відповідно до квитанції № 001462/2014 від 20.10.2014 року; медичний шприц ємністю 5 мл. з рідиною темно-коричневого кольору, два медичні шприці ємністю 2 мл. кожний з нашаруванням рідини червоно-коричневого кольору, полімерну пляшку об'ємом 2 л з рідиною світло-коричневого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів УМВСУ на ПЗ відповідно до квитанції № 001602/201 від 09.02.2015 року - знищити, як таки, що не представляють цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А.Смірнова