Рішення № 78272299, 29.11.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2018 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/1047/17

Номер провадження 2/629/66/18

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу:

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 57770,01; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.; витрати на послуги адвоката в розмірі 3000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 11.12.2016 року близько 16:00 години на автодорозі Мерефа-Павлоград в районі села Герсеваново Лозівського району Харківської області сталося зіткнення автомобіля ВАЗ-21010, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який є власником транспортного засобу на праві власності, та автомобілем ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. Вищевказане ДТП сталося з вини відповідача, який був притягнутий до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП позивач зазнав легких тілесних ушкоджень, а автомобіль отримав механічні пошкодження на суму 56220,01 грн. За дослідження спеціаліста-товарознавця він сплатив 1000,00 грн. Крім того, в період з 11 по 13 грудня 2016 року він перебував на стаціонарному лікуванні і витратив 550,00 грн. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачу було спричинено моральна шкода, яку він оцінює у 10000 гривень, яка виразилася у гострому фізичному болю та почуттях приниження. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль, який позивач не може експлуатувати, що спричинило постійний дискомфорт. У зв'язку з уникненням відповідачем свого обов'язку по відшкодуванню спричинених збитків, позивач був вимушений витрачати багато особистого часу на відновлення свого порушеного права, наслідком чого став його постійний пригнічений стан, що відобразився на родині, багато справ, запланованих раніше, довелося відкласти, а від деяких відмовитися.

Відповідач в наданих суду запереченнях проти позову, поданих в редакції ЦПК України до 15.12.2017 року, заперечував обставини, викладені позивачем, посилаючись на те, позивачем не вказано, чи укладався між ним та страховою компанією договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і яка сума ним отримана. Вважав звіт дослідження спеціаліста автотоварознавця ФОП ОСОБА_4 № 47/2017 від 21.01.2017 року, розрахованим по невідомим показникам, неналежним доказом у справі, оскільки спеціаліст автотоварознацець ОСОБА_4, який проводив дослідження, не має кваліфікацію судового експерта. У звіті не вказано, які частини автомобіля пошкоджені, за п.1.4 в складових вартості відновленого ремонту в звіті немає переліку необхідних для ремонту матеріалів і складових частин, які підлягають заміні під час ремонту, до звіту не наданий кошторис для проведення ремонтно-відновлюваних робіт, не обґрунтовані перелічені в ньому суми. На думку відповідача, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема не було надано доказів щодо розміру моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 11.12.2016 року по 13.12.2016 року з діагнозом: забій м'яких тканин голови, комп'ютерна томографія підтвердила, що змін головного мозку не виявлено, відповідач вважає, що доказів щодо порушення нормальних життєвих стосунків, на підтвердження погіршення стану здоров'я не надано. Автомобіль позивача зазнав незначних ушкоджень, ОСОБА_1 не надав жодного доказу пошкодження автомобіля, а саме які елементи автомобіля були пошкоджені. Щодо вимог про стягнення витрат з оплати юридичної допомоги, то вказував про недоведеність позивачем законності та обґрунтованості цих вимог, оскільки граничний розмір витрат визначено ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», вони стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. З позову вбачається, що позивач уклав з адвокатом ОСОБА_5 договір про надання юридичних послуг від 04.03.2017 року. До вказаного договору, як додаток, долучено аркуш паперу, який ніким не підписано, не вказано прізвище, а тільки перелічені місяці, які не підписано сторонами. Згідно зі ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Зауважував на тому, що є вдівцем, на його утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, мати пенсіонерка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка являється інвалідом ІІІ групи, та має ряд хронічних захворювань, перенесла інсульт, його рідна сестра ОСОБА_8 є не працюючою, має хронічні захворювання. Просив в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП - відмовити в повному обсязі.

Справа двічі підлягала повторному автоматичному розподілу.

В процесі розгляду справи відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про залучення до участі в справі страхової компанії ТОВ СТ Доминанта, вказуючи про наявність між ним та цією страховою компанією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності/т. 1 а.с.94-95, 132-133, 150-151/, які не підлягали задоволенню в тому числі з тих підстав, що відповідач, який вказував про наявність правовідносин з компанією, не надавав на підтвердження цього поліс, не зазначав взагалі строк дії полісу/ т.1 а.с.100,156/.

В клопотаннях відповідача не було вказано причин, з яких відповідач ці дані не бажає або не може надати суду.

Суд зауважує на тому, що за положеннями ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виключного випадку для збирання доказів судом з власної ініціативи у даній справі встановлено не було. Суд неодноразово в ухвалах про залишення клопотання без задоволення вказував, що відповідачем не надано полісу, не вказано строк дії полісу, не вказано транспортний засіб, який забезпечено даним полісом, тощо.

Також суд вказує на обов'язок відповідач, як учасника справи, згідно ст. 43 ЦПК України подавати усі наявні у нього докази, на обов'язок не приховувати докази, чого відповідачем особисто або через представника зроблено не було.

Також відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про призначення та проведення у справі автотоварознавчої експертизи/т.1а.с. 96-98, 132-133/, які судом задовольнялися/ т.1а.с.101-102, 157-158, 190-191/, в яких оплата за проведення експертизи покладалася на відповідача. Судом роз'яснювалося відповідачу наслідки ухилення від участі в експертизі.

Разом з тим, відповідачем цього обов'язку здійснено не було.

Так, експертом направлялися рахунки за проведення експертизи, в тому числі і на адресу відповідача/т.1а.с. 164,175/, також сторона відповідача з ними ознайомлювалася в суді/т.1а.с.131, 166,176, 184, 200/, судом направлялися відповідачу, представнику відповідача клопотання експерта, які останніми були отримані/т.1а.с.174,179,185, 201/.

Судова автотоварознавча експертиза була знята з проведення без виконання, оскільки оплата за її проведення не надійшла/т.2а.с.4,6/.

Суд вказує на те, що у даному випадку настають наслідки ухилення від участі в експертизі за ст. 109 ЦПК України, про які сторона відповідача попереджалася , згідно яких суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Позивач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, в заявах до суду представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, вказав, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_1 був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності. Автомобіль ВАЗ-21014 д.н. НОМЕР_1 по теперішній час не відремонтований і знаходиться в м. Мерефа Харківської області.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, суд вважав можливим розглянути справу без нього за участі його представника. При цьому суд також брав до уваги, що обставин для визнання явки відповідача обов'язковою судом не встановлено, справа розглядається тривалий час, відповідач бере участь у справі через свого представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд знаходить за необхідне позов задовольнити частково з наступних підстав:

Суд розглядає справу в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

11.12.2016 грудня о 16:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобілю ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_2

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою старшого слідчого Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 від 27.12.2016 року, кримінальне провадження за № 12016220380003240 від 12.12.2016 року за фактом ДТП було закрито, копію постанови направлено для притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124,130 КУпАП. В постанові слідчий посилається на те, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 527-ЛЗ/16 від 26.12.2016 року ОСОБА_1 в ході ДТП було спричинено тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми 3,0х3,0 див., в тім'яній ділянці зліва, яка за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями. Слідчим було встановлено, що 11.12.2016 року, близько 16 год., на автодорозі Мерефа-Павлоград за с. Герсиванове Лозівського району Харківської області, сталося зіткнення автомобіля НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, та ВАЗ-2108 д.н.НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. В ході проведення досудового слідства допитаний ОСОБА_1 показав, що в даний час він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 так як працює ст. пожежним ГУДСНС України в Харківській області ДПРЧ-11. У нього в особистому володінні є автомобіль НОМЕР_5, 2006 року випуску, сірого кольору. 10.12.2016 року він приїхав в гості до своїх батьків у м. Лозова і перебував там до 11.12.2016 року. 11.12.2016 року він на вказаному автомобілі приблизно о 16 год., їхав додому у м. Харків і коли проїхав Герсеванівський міст і рухався в сторону сел. Краснопавлівка, приблизно на відстані 500-600 метрів від мосту він побачив, що йому назустріч рухається автомобіль, який приблизно за 100 м., від нього виїхав без якої-небудь видимої причини на його смугу руху і став рухатися йому на зустріч, на що він подав звуковий сигнал і сигнал світлом фар, але той автомобіль продовжував рух йому на зустріч і приблизно за 60 м., від того автомобіля він застосував екстрене гальмування і вивернув кермо вправо, намагаючись уникнути зіткнення, так як той автомобіль рухався з дуже великою швидкістю, як він думає більше 100 км/год., то уникнути зіткнення не вдалося і той автомобіль передньою лівою частиною врізався в передню ліву частину його автомобіля, і пошкодивши капот, ліве крило, дах, ліву передню та задню двері, заднє крило, заподіяв ряд інших пошкоджень, після чого їх автомобілі викинуло на різні узбіччя. Він вийшов з автомобіля і побіг до іншого автомобіля, так як бачив що з під капота піднімається дим та видно язики полум'я. Водій був у середині, але був у стані сильного алкогольного сп'яніння, так як у нього була невиразна мова, запах спиртного з рота і сам він не міг вибратися з автомобіля. Перед ДТП ОСОБА_1 показав, що рухався зі швидкістю приблизно 90 км/год., дорога була суха, опадів не було, льоду на дорозі не було, на автомобілі у нього було включено ближнє світло фар, протитуманні фари, гума встановлена зимова, шипована, на тому автомобілі також було включено світло фар. Перед ДТП жодного зустрічного ні попутного транспорту, а також пішоходів не було. У сформованій ситуації він вважає, що винен водій автомобіля ВАЗ-2108, який у нетверезому стані сів за кермо автомобіля і виїхавши на смугу руху без якої або причини скоїв зіткнення з його автомобілем. Допитаний в якості свідка ОСОБА_2, показав, що в нього в особистому володінні є автомобіль ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_10, червоного кольору, 19992 року випуску, який він придбав в 2006 році, але на себе не переоформлював. 11.12.2016 року, він був вдома, коли йому на мобільний телефон зателефонував його друг дитинства ОСОБА_10, який проживає в с. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, і приїхав до нього додому попросив допомогти йому перевезти речі з с. Раздори в с. Краснопавлівка, на що він погодився, і сівши в свій автомобіль поїхали в с. Раздори. Зібравши речі вони перевезли їх в с. Краснопавлівка, а занесли додому до ОСОБА_11, після чого він запропонував вжити йому спиртні напої та що він погодився. Вони разом в кафе вжили приблизно по 300 грам горілки, після чого він близько 16 год. поїхав додому, при цьому в автомобілі він був сам. Як він від'їжджав від кафе і дорогу не пам'ятає, пам'ятає що його невідомий чоловік витягав з його палаючого автомобіля, який знаходився у кюветі, і як сталося ДТП, які були дорожні умови, з якою швидкістю він їхав перед ДТП та чому він виїхав на смугу зустрічного руху, він не пам'ятає. Сам він ніяких тілесних ушкоджень не отримав і в медичні заклади з приводу ДТП він не звертався. У сформованій ситуації він вважає, що винен він сам, так як в нетверезому стані сів за кермо, у зв'язку з чим швидше за все заснув і виїхав на смугу зустрічного руху, після чого врізався у зустрічний автомобіль. /том 1 а.с. 7/.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.02.2017 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 11.12.2016 року сталася з вини відповідача ОСОБА_2, який порушив п. 12.1, п 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ВАЗ-21104 завдані механічні пошкодження /том 1 а.с.6/

Тому, розглядаючи дану позовну заяву, висновки, викладені в постанові суду від 23.02.2017 року, є обов'язковими в частині, чи мали місце дії відповідача ОСОБА_2 та чи були вони вчинені відповідачем ОСОБА_2

Як суд вказав вище, відповідачем не було надано суду полісу, не вказано строк дії полісу, не вказано транспортний засіб, який забезпечено даним полісом. В клопотаннях відповідача не було вказано причин, з яких відповідач ці дані не бажає або не може надати суду. Суд враховує, що саме на відповідача, як учасника справи, покладено обов'язок згідно ст. 43 ЦПК України подавати усі наявні у нього докази, та обов'язок не приховувати докази, чого відповідачем особисто або через представника зроблено не було.

Сторона позивача зазначила, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_1 був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності. Автомобіль ВАЗ-21014 д.н. НОМЕР_1 по теперішній час не відремонтований і знаходиться в м. Мерефа Харківської області.

Отже, суд розглядає справу за наявними в справі доказами.

Доказів, що транспортні засоби, якими керували сторони, були забезпечені відповідними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, справа не містить.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, має власник (ч.3 ст.386 ЦК) та/або особа, яка має речове право на чуже майно (ст.396 ЦК).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 позивач є його власником /т.1а.с.27/.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові Пленуму №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в пункті 4 роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Протоколу огляду транспортного засобу ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 22.01.2017 року, яке було проведено, за участю усіх зацікавлених осіб, в т.ч. і відповідача, були виявлені наступні пошкодження: капоту, що підлягає заміні та фарбуванню; петель капоту, що підлягає заміні та фарбуванню; бамперу переднього, що підлягає заміні та фарбуванню; фари лівої, що підлягає заміні; лівого переднього крила, що підлягає заміні та фарбуванню; бризговика лівого переднього крила, що підлягає заміні та фарбуванню; скла вітрового, що підлягає заміні; панелі криші, що деформовано з утворенням вм'ятини біл. 20%; диска колеса переднього лівого, що підлягає заміні; кермового управління заклинено; двері лівої передньої, що підлягає заміні та фарбуванню; скла опускного лівої передньої двері, що підлягає заміні; оббивки лівої передньої двері, що має тріщину; спинки сидіння водія, що підлягає ремонту; арки боковини заднього лівого крила; боковини лівої (заднього крила), що підлягає заміні та фарбуванню; дзеркала заднього види зовнішнього лівого, що підлягає заміні; облицювання декор. скла боковини задньої правої, що підлягає заміні та фарбуванню; двері задньої правої, що підлягає заміні та фарбуванню; бачку тормозного, що підлягає заміні; верхнього поперечини передка, що підлягає ремонту та фарбуванню; поперечина передньої підвіски, що підлягає заміні; кришки корпусу КПП, що підлягає заміні; амортизатору переднього лівого, що підлягає заміні; лонжерон передній лівий, що підлягає ремонту та фарбуванню; порушені технологічні зазори в проймі капоту та двері задньої лівої, що підлягає ремонту; облицювання панелі приладів верхня, що підлягає заміні /том 1 а.с. 13/.

Відповідач власноруч підписав, що він з протоколом огляду транспортного засобу від 22.01.2017 року ознайомлений, що пошкодження записані правильно. Під час складання протоколу зазначені в ньому відомості ним не оспорювалися, будь-яких заперечень або уточнень відповідачем не вносилися, в протоколі від 22.01.2017 року вони відсутні.

Саме на підставі цього протоколу огляду транспортного засобу від 22.01.2017 року, в якому приймав участь і відповідач, спеціалістом авто товарознавцем ОСОБА_4 було проведено авто товарознавче дослідження, про що вказано в звіті № 47/2017 від 08.02.2017 року /т.1а.с.8/.

Тому, доводи відповідача про те, що в звіті не вказано, які частини автомобіля пошкоджені, судом не приймаються.

Згідно складеного звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 47/2017 від 08.02.2017 року /том 1 а.с.8-37/ вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ 21104, держномер НОМЕР_8 в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 41123,01 грн.

Вартість за проведення автотоварознавчого дослідження становить 1000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 427602 від 08.02.2017 року про їх сплату, наданою позивачем /т.1а.с.38/.

А тому, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, в розмірі 41123,01 гривень, витрат на проведення дослідження згідно квитанції № 427602 від 08.02.2017 року в розмірі 1000,00 грн., оскільки ДТП сталося з вини відповідача, дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Відповідач не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Щодо стверджень про неналежність як доказу звіту дослідження спеціаліста автотоварознавця ФОП ОСОБА_4 № 47/2017 від 21.01.2017 року з тих підстав, що він не має кваліфікацію судового експерта, експертну спеціальність, не включений до Державного Реєстру атестованих судових експертів та відповідно до Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, не вправі виконувати дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи, у тому числі на замовлення фізичних осіб, результати яких викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України, то суд враховує, що автотоварознавча експертиза, яка була призначена судом за клопотанням відповідача, була знята з проведення без виконання у зв'язку з ухиленням відповідача від участі в експертизі, а тому, за ст. 109 ЦПК України, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

До звіту додано кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_4, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів. /т.1 а.с.37/

Складений звіт дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 47/2017 від 08.02.2017 року є письмовим доказом у справі, є належним, допустимим, достовірним і достатнім, оцінюється судом у сукупності з іншими доказами на підставі ст. 89 ЦПК України. Цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, одержаний у порядку, встановленому законом, на його підставі можна встановити дійсні обставини справи, у своїй сукупності з іншими доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом /ч. 1 ст. 81 ЦПК України/.

Розрахунок величини вартості відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ 21104, держномер НОМЕР_8 в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, в сумі 41123,01 грн., не спростований відповідачем ОСОБА_2 Оскільки відповідач ОСОБА_2 ухилився від проведення експертизи, то зазначене розцінюється судом як відмова надати докази в обґрунтування своїх заперечень.

Щодо вимог позивача у розмірі 56220,01 грн., то зазначене є величиною вартісті відновлюваного ремонту, яка визначена без врахування значення коефіцієнту фізичного зносу, в той час як поняття «вартість відновлювального ремонту» включає в себе дві складові частини, а саме вартість деталей, які будуть замінені в ході відновлювального ремонту та вартість самих ремонтних робіт. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 47/2017 від 08.02.2017 року коефіцієнт фізичного зносу автомобіля позивача був розрахований, оскільки КТЗ старше 7 років, і становив 0,56. Втрати товарної вартості не розраховувалися, в результаті пошкодження автомобіля і наступного впливу наслідків ремонту складали 0 грн. Отже, у даному випадку розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, становить 41123,01 гривень.

Також суд вважає доведеними і вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на лікування в розмірі 550,00 грн., оскільки ДТП сталося з вини відповідача, дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, внаслідок дій відповідача позивач в період з 11 по 13 грудня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні, мав забій м'яких тканей голови, був вимушений нести витрати за медичні послуги.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн., то згідно до ч. 1, 2 п. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Позивач зазначив, що завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2, пошкодженням його майна. Під час отримання тілесних ушкоджень він зазнав гостру фізичну біль, почуття приниження. Він не може експлуатувати пошкоджений автомобіль, що спричинило постійний дискомфорт. У зв'язку з уникненням відповідачем від свого обов'язку по відшкодуванню спричинених збитків, він вимушений витрачати багато особистого часу на відновлення свого порушеного права та відновлення пошкодженого майна. Наслідком чого став його постійний пригнічений стан, що відобразився на родині, багато справ, запланованих раніше, довелося відкласти, а від деяких відмовитися.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні питання щодо визначення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру, суд відхиляє аргументи відповідача про ненадання позивачем доказів порушення нормальних життєвих стосунків, підтвердження погіршення стану здоров'я, і зазначає, що при висуванні цього аргументу сам же відповідач одночасно вказував про те, що позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 11.12.2016 року по 13.12.2016 року з діагнозом: забій м'яких тканин голови, тобто мав погіршення стану здоров'я після ДТП, яке і сталося 11.12.2016 року, був в цей час непрацездатним, що також свідчить і про порушення нормальних життєвих стосунків позивача.

Отже, суд бере до уваги, що позивач в період з 11 по 13 грудня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) /том 1 а.с. 39/, мав забій м'яких тканей голови, згідно висновку судово-медичної експертизи № 527-ЛЗ/16 від 26.12.2016 року ОСОБА_1 в ході ДТП було спричинено тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми 3,0х3,0 див., в тім'яній ділянці зліва, яка за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями, також суд враховує, що позивачу, як власнику транспортного засобу, та безпосередньо як водію, який потрапив з вини відповідача ОСОБА_2 у дорожньо-транспортну пригоду завдано моральної шкоди, пов'язаної з перенесенням стресової ситуації під час ДТП, з душевними стражданнями з приводу пошкодження автомобіля, з необхідністю звертатися до органів внутрішніх справ, суду, що спричинило незручності у його житті та порушило нормальні життєві стосунки.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 10000,00 гривень є дещо завищеним. Суд враховує що тяжких наслідків для позивача не настало, не відбулося значно суттєвих вимушених змін у його життєвих стосунках, а тому, суд доходить висновку, що за вказаних обставин відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 гривень є достатнім, обґрунтованим та справедливим, і стягує зазначену суму на користь позивача з відповідача ОСОБА_2

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає, що до витрат на правничу допомогу адвоката віднесено: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. У разі якщо фізична особа провадить незалежну адвокатську діяльність та одночасно застосовує спрощену систему оподаткування, така особа веде дві книги обліку: одну - затверджену наказом Міндоходів України від 16.09.2013 р. № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (для відображення доходів, отриманих від незалежної адвокатської діяльності), другу - затверджену наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. № 1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» (залежно від обраної групи платника єдиного податку). Подання податкової звітності такою особою має певні особливості.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 04.03.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_5, клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов'язок здійснювати представництво в судових засіданнях при розгляді даної справи /том 1 а.с. 42/. Сума витрат на правову допомогу в договорі сторонами не зазначена. Надана стороною позивача ксерокопія книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), на підтвердження витрат на надання правової допомоги, в якій внесено запис з датою - 04.03.2017 року, сумою 3000 без зазначення одиниць виміру, не є належним і достатнім доказом. Маючи лише на цьому аркуші схожу дату з датою укладення договору, суд не може бути переконаний щодо джерел надходження цих коштів саме і лише від позивача ОСОБА_1 Позивачем не надано акту прийому-передачі наданих послуг, платіжних документів про оплату таких послуг, розрахунку таких витрат. Відсутність вказаних документів вказує на недоведеність позивачем здійснення витрат на правову допомогу. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів відповідача про знаходження на його утриманні дитини, матері, рідної сестри, то суд враховує матеріальне становище відповідача, бере до уваги, що його мати є пенсіонером, отримує пенсію, сестра є працездатною, відповідач не підтвердив свій обов'язок матеріально утримувати матір, рідну сестру, здійснює допомогу цим особам добровільно. Судом не встановлено матеріального становища, яке вимагає зменшення розміру відшкодування шкоди.

Також судом береться до уваги, що саме поведінка відповідача, допущення ним керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, недотримання п. 12.1 Правил дорожнього руху, призвели до дорожньо-транспортної пригоди та вищевказаних наслідків.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди - 42673,01 гривні, у відшкодування моральної шкоди - 7000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - ОСОБА_2, РНОКПП, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2018 року.

Суддя: К.Ш.Харабадзе