Рішення № 78269606, 30.11.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5729/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

30 листопада 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/5729/18 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування на законних підставах квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05 жовтня 2018 року звернулися до Київського районного суду м. Полтави з позовом до територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування на законних підставах квартирою.

Посилалися на те, що зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, мають на меті приватизувати квартиру та зверталися до Управління майном комунальної власності міста, але було відмовлено у зв'язку з відсутністю ордера на заняття житлової площі.

В своїй позовній заяві просили суд визнати за ними, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, право користування на законних підставах квартирою АДРЕСА_1.

Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач Управління майном комунальної власності міста 07 листопада 2018 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні представник позивачів повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини. Зазначив, що всі докази на обґрунтування свої позовних вимог позивачами надані, жодні клопотання не заявляв.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить наступних до висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, 1958 року народження, у встановленому законом порядку з 22 липня 1986 року зареєструвала своє постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_3 також у встановленому законом порядку зареєстрував своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 05 липня 2000 року.

Також встановлено, що станом на час вирішення даної справи судом житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Полтавська житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради, квартира АДРЕСА_1 в зазначеному будинку належить до комунальної власності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачі обґрунтовують його виниклою необхідністю приватизувати квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, в силу норм ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер на жиле приміщення.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 "Про приватизацію державного житлового фонду" наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК УРСР, ст. 29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК УРСР права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи:

заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Довідка про реєстрацію місця проживання видається органом реєстрації відповідно до вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року N 207 (із змінами).

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають ордера на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1.

Також дослідженими в справі доказами не встановлено наявність достатніх підстав вважати, що такий ордер було видано на склад сім'ї, що якої входили позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Окрім того, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачі не надали жодних документів, які б підтверджували їх родинні відносини з ОСОБА_6, якій за твердженнями позивачів в 1958 року було надано жиле приміщення у вказаній квартирі.

Представник позивачів в судовому засіданні на вимогу суду пояснив, що всі докази на підтвердження позовних вимог подав та не має жодних клопотань щодо залучення чи витребування судом додаткових доказів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що дослідженими в справі доказами дійсно встановлено факт постійного проживання позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, але відсутні жодні докази на підтвердження тієї обставини, що таке проживання має місце саме на законних підставах.

Окрім того, при вирішенні справи суд також виходить з того, що відповідачі територіальна громада та Управління майном комунальної власності міста, до яких позивачі звернулися з позовними вимогами, жодних прав позивачів не порушували.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою позивачам в задоволенні позовних вимог понесені ними судові витрати не підлягають їм відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (місце проживання 36014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_3 (місце проживання 36014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36), Управління майном комунальної власності міста (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код 13967034) про визнання права користування на законних підставах квартирою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.

Головуючий /підпис/ Н.Л.Яковенко

Суддя Н.Л.Яковенко

30.11.2018