Постанова № 78267322, 27.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4745/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018, суддя Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 30.07.18 по справі № 820/4745/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скала"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скала" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00000841411 від 24.04.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скала" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000841411 від 24.04.2018 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скала" сплачену суму судового збору в розмірі 2321,68 грн. за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області .

Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що судом першої інстанції норм процесуального права, неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументом учасників справи, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Фірма «Скала» відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні .

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ фірма "Скала" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" за жовтень 2015 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт №1153/20-40-14-11-11/21265317 від 30.03.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства: п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2015 року на загальну суму 123 823 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2015 року на 123 823 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00000841411 від 24.04.2018 року, яким ТОВ фірма "Скала" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 154 778,75 грн. (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 123 823,00 грн, штрафні санкції - 30 955,75 грн.).

Підставою для відображення в акті порушення підприємством позивача слугував викладений в акті висновок фахівців контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між контрагентами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать , що у жовтні 2015 року між ТОВ фірма "СКАЛА" та ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" укладено два договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до договору №1/02/10 від 02.10.2015 продавець - ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, зазначені в специфікації до договору, а покупець - ТОВ фірма "СКАЛА" зобов'язується прийняти та оплатити ці ТМЦ. Найменування, кількість та ціна товару погоджені сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору № 1/02/10 від 02.10.2015 року .

На підставі зазначеного договору 07 жовтня 2015 року ТОВ фірма "СКАЛА" придбало у ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" товарно-матеріальні цінності (витратні матеріали для технічного та сервісного обслуговування обладнання) на загальну суму 736 039,68 грн. (в тому числі ПДВ - 122 673,28 грн.).

В підтвердження господарської операції товариством складена видаткова накладна №0710-5 від 07.10.2015 року .

Придбаний товар доставлено на склад ТОВ фірма "СКАЛА" (адреса: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 3) із залученням перевізника - ФОП ОСОБА_1., що підтверджується договором-заявкою на надання транспортних послуг №1/07/10 від 07.10.2015 року.

Також, під час перевірки досліджені товарно-транспортні накладні №10710 від 07.10.2015року та №10810 від 08.10.2015 року та акт виконаних робіт від 08.10.2015 року, що також містяться в матеріалах справи .

За результатом здійснення господарської операції ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" склало та зареєструвало у ЄРПН податкову накладну оформлену відповідно до вимог чинного законодавства №19 від 07.10.2015 на загальну суму 736 039,68 грн. (в тому числі ПДВ - 122 673,28 грн.), на підставі якої відповідно до норм чинного законодавства ТОВ фірма "СКАЛА" включило зазначену суму до власного податкового кредиту.

В підтвердження подальшого використання ТМЦ у власній господарській діяльності, позивачем до суду надано акт приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 30.10.2015 року, відповідно до якого судом встановлено використання придбаних у ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" ТМЦ та калькуляції до акту приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 30.10.2015 року.

Доставка матеріалів зі складу Товариства на об'єкт контрагента здійснювалася згідно накладної на внутрішнє переміщення №1/08/10 від 08.10.2015 року, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до договору №1/05/10 від 05.10.2015, наданого до суду,продавець ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, зазначені в специфікації до договору, а покупець - ТОВ фірма "СКАЛА" зобов'язується прийняти та оплатити ці ТМЦ. Найменування, кількість та ціна товару були погоджені сторонами у специфікації.

На підставі зазначеного договору 12 жовтня 2015 року ТОВ фірма "СКАЛА" придбало у ТОВ "НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" товарно-матеріальні цінності (витратні матеріали для технічного та сервісного обслуговування обладнання) на суму 6 897,05 грн. (в тому числі ПДВ - 1 149,51 грн.).

В підтвердження господарської операції була складена видаткова накладна №121024 від 12.10.15 року.

Придбаний товар доставлено на склад ТОВ фірма "СКАЛА" (адреса: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 3) із залученням перевізника - ФОП ОСОБА_1., що підтверджується наявними в матеріалах справи договором-заявкою на надання транспортних послуг №1/09/10 від 09.10.2015 року.

В підтвердження перевезення ТМЦ, було складено товарно-транспортні накладні №11210 від 12.10.2015 року та №21210 від 12.10.2015 року та акт виконаних робіт від 12.10.2015 року .

За результатом здійснення господарської операції ТОВ "ЕКОСТАР МК ЛТД" склало та зареєструвало у ЄРПН податкову накладну, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, № 69 від 12.10.2015 на суму 6 897,05 грн. (в тому числі ПДВ - 1 149,51 грн.), на підставі якої товариство включило зазначену суму до власного податкового кредиту .

В підтвердження подальшого використання ТМЦ, отриманих за договором № 1/05/10 від 05.10.2015 року, позивачем до суду надано акт приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 31.10.2015 року та акт проведення робіт з сервісного обслуговування б/н від 31.10.2015 року .

Доставка матеріалів зі складу Товариства на об'єкт контрагента здійснювалася згідно накладної на внутрішнє переміщення № 1/12/10 від 12.10.2015 року .

ТОВ ФІРМА «СКАЛА» придбало у ТОВ «НВФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» товарно- матеріальні цінності, що були необхідні йому для здійснення власної господарської діяльності. Правовідносини між товариствами були законними, реальними та належно оформлені, отже у ТОВ ФІРМА «СКАЛА» виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отримані ТМЦ внесені до даних бухгалтерського обліку товариства. Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі. Заборгованість відсутня, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем товару, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Судом обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Щодо посилання контролюючого органу про відсутність у ТОВ фірма "Скала" складських приміщень за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 3, то суд звертає увагу на те, позивачем надано договір аренди № 1/16/11 від 16.11.2012 року та додаткову угоду від 31.12.2014 року на підтвердження того, що товариство орендувало складське приміщення, на якому зберігались придбані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наданим до суду доказами (а.с. 93-94,95).

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності.

Колегія суддів не бере до уваги і доводи апелянта з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому , такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент Товариства не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції , що позивачем виконанo всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях з вищевказаним контрагентом від придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 820/4745/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров О.П. Лях Повний текст постанови складено 03.12.2018.