Постанова № 78265930, 26.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №592/526/14-ц

Номер провадження 22-ц/788/1386/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2014 року в складі судді Кондратенка М.В., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що з 11.07.2002 року по 12.11.2008 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3., від якого мають дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2010 року було визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 з батьком - ОСОБА_1 та стягнуто на його користь аліменти з ОСОБА_3 на утримання дочки. Так як ОСОБА_3 не виконувала належним чином свої обов'язки по утриманню і вихованню дитини, ОСОБА_1 подав позов до суду про позбавлення її батьківських прав, однак рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.01.2013 року відмовлено у задоволенні позову, однак попереджено відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та покладено на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських прав. Проте ОСОБА_3 своєї поведінки не змінила, ухиляється від виконання батьківських обов'язків по утриманню і вихованню доньки, матеріальної допомоги їй не надає, що призвело до заборгованості по сплаті аліментів, життям і навчання дочки не цікавиться, її не відвідує.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.04.2014 року позов задоволено. ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с. Підопригори Лебединського району Сумської області, позбавлено батьківських прав щодо малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис в Книзі реєстрації народжень за № 59 від 22.01.2003 року Відділу реєстрації актів громадянського стану Ковпаківського районного управління юстиції у м. Суми. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 974,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позбавлення батьківських прав можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що відсутнє в діях відповідача, оскільки ОСОБА_3. тривалий час перебувала за кордоном - в США без належної легалізації, самостійного доходу, мала матеріальну залежність від чоловіка в США, не могла виїхати в Україну. Вказує, що позивачем не було надано доказів про забезпечення ним можливості та доступу на спілкування відповідача з дочкою. Зазначає, що судом не було враховано, що рішення суду, який було зобов'язано ОСОБА_3. змінити своє ставлення до виховання дитини, відповідачем не було отримано.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення залишити без змін, оскільки відповідач свідомо ухилялась від виконання своїх обов'язків через самоусунення, бо виїхала до США, де тривалий час знаходилась для влаштування свого сімейного життя, але ця обставина не може бути визнана обґрунтованою причиною невиконання батьківських обов'язків.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи скарги підтримав та просив задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти скарги заперечили та просили її відхилити, оскільки ніяких перешкод для спілкування з донькою у відповідача не існувало. Відносно відповідача була порушена кримінальна справа за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину позивачем і саме за цієї причини остання виїжджала за межі України.

Служба у справах дітей Сумської міської ради просила провести судове засідання без участі їх представника, повідомив, що відповідач до їх служби не зверталась із заявами про усунення їй перешкод у вихованні дитини в період з 2010 по 2014 рік.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3. не приймає участі в утриманні та вихованні дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний і духовний розвиток, що свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як зазначено в апеляційній скарзі, відповідач жодного разу не була повідомлена про розгляд справи, оскільки усі документи судом направлялися на адресу за місцем проживання позивача, притому, що остання з 2010 року постійно проживала в США, яким не надано належної уваги.

З матеріалів справи вбачається, що в позові місцем проживання відповідача вказано адресу останнього місця реєстрації ОСОБА_3. - АДРЕСА_1

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Сумській області ОСОБА_3. була зареєстрована у АДРЕСА_3, звідкіля вибула 23.09.2010 р. за рішенням суду. Але листи та судові повістки направлялися судом за адресою мешкання позивача у АДРЕСА_1.

Наведені обставини підтверджують про неналежне повідомлення сторони у справі - відповідача про розгляд справи за її участі.

Згідно п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд керуючись п. 4 ч. 1 ст. № 376 ЦПК України скасовує рішення і за результатами розгляду позову та доказів представлених сторонами щодо з'ясування обставин про ухилення ОСОБА_3. у вихованні неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, для вирішення заявленого спору про позбавлення її батьківських прав.

Як вбачається із цивільної справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3. з 11.07.2002 року по 12.11.2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7).

Згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.10.2010 року місце проживання малолітньої ОСОБА_5 визначено разом з батьком - ОСОБА_1 та стягнуто з матері аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (а.с.8-9).

Відповідно до довідки відділу ДВС станом на 01.08.2012 року заборгованість по виплаті відповідачем аліментів на утримання дочки складала 10444,45 грн (а.с. 27).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 04.12.2012 року змінено рішення суду першої інстанції від 09.10.2012 року та ухвалено стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 2018,62 грн.

Також, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05.03.2013 року скасовано рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2012 року та ухвалено нове про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 7755,50 грн (а.с. 28-31).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.01.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07.03.2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3. відмовлено, попередивши останню змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_5 (а.с. 10-13).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.09.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30.10.2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_3. про зміну розміру аліментів відмовлено (а.с. 32-34).

Також встановлено, що 06.06.2010 року ОСОБА_3. в'їхала на територію США по візі США К-1, що була видана посольством Сполучених Штатів в Києві 25.05.2010 року, і проживає в АДРЕСА_4. 19.08.2010 року ОСОБА_3. одружилася з громадянином США - ОСОБА_6.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Сумської міської ради від 14.04.2014 року служба вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_3. відносно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач, яка рішенням суду була попереджена про зміну ставлення до виховання дитини - ОСОБА_5, продовжила ухилятися від виконання батьківських обов'язків, мала станом на березень 2012 року заборгованість по сплаті аліментів, т.т. не приймала матеріальної участі у вихованні дитини, а після відчуження земельної ділянки не використала отримані гроші на виплату аліментних зобов'язань.

Судом першої інстанції під час розгляду справи була опитана неповнолітня ОСОБА_5, з пояснень якої встановлено, що вона не бачила матір кілька років, яка з нею спілкується тільки по «Skypе» і дуже рідко.

Представлені з боку відповідача матеріали виконавчого провадження доводять, що на час ухвалення оскарженого рішення 24.04.2014р., заборгованість по аліментам була відсутня і, через ненадання позивачем заяви із інформацією про його банківський рахунок, залишаються облікованими на депозитному рахунку відділу ДВС Лебединського районного управління юстиції грошові кошти в сумі 7725 грн сплачені відповідачем аліменти.

Ці обставини спростовують висновки місцевого суду про ухилення відповідача від матеріального забезпечення дитини.

На час судового розгляду у 2014 році відповідач знаходилась за межами України через влаштування свого сімейного життя, яке не може бути визнано поважною причиною не частого спілкування з донькою із застосуванням існуючих засобів теле - радіо зв'язку.

Але як приведено вище з 2010 року місцем проживання їх доньки було визначено разом з батьком - ОСОБА_1, з яким у дитини склалися дуже близькі стосунки, і навпаки неприязні відносини між колишнім подружжям через неправдиве повідомлення відповідачем органам досудового слідства про вчинення злочину ОСОБА_1, якого було виправдано за вироком суду.

Суд критично ставиться до висновків Служби у справах дітей Сумської міської ради щодо можливого позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої доньки, бо мати не втратила родинного зв'язку з донькою, у зв'язку із чим зверталась до суду з позовом про відібрання дитини і повернення її до себе та заявами про зміну способу викоання рішення суду про стягнення аліментів.

Представлені копії матеріалів справи №2-367/10 підтверджують, що відповідач зверталась до Служби у справах дітей Сумської міської ради з приводу не бажання батька вирішити питання її спілкування з дитиною мирним шляхом.

Обставин, передбачених ч.1 ст. 164 СК України відносно позивача суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Згідно із статтею 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Крім того, відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами,першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення позову і позбавлення ОСОБА_3. батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на корись відповідача підлягає стягненню 365 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 365,40 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І.Криворотенко