Постанова № 78265899, 29.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №576/2079/18

Номер провадження 22-ц/788/2159/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 жовтня 2018 року в складі судді Усенко Л. М., ухваленого у м. Глухові, повний текст якого складений 09 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Шалигінської селищної ради Глухівського району Сумської області, третя особа Білопільська районна державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неналежну оцінку доказів у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Позивач вказала на те, що не знала про наявність спадкового майна у вигляді земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого 27 листопада 1996 року Глухівською районною державною адміністрацією на ім'я її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, спадщину після смерті якої прийняв її батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Про те, що батьки мали право на земельну ділянку їй стало відомо від орендаря ТОВ «Глухів-Агроінвест», після чого вона віднайшла відповідний сертифікат. Проте, при зверненні до нотаріуса з питанням про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 їй було відмовлено у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. До того ж, ОСОБА_1 послалась на помилковий висновок суду першої інстанції про наявність іншого спадкового майна після смерті її батьків, зокрема, житлового будинку в м. Білопілля, оскільки саме вона є власником вказаного майна відповідно до договору купівлі - продажу від 20 квітня 2001 року, тобто з того часу, коли ще батьки були живі. Ураховуючи викладені обставини, позивач вважає, що пропустила строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька з поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що необізнаність позивача про наявність спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вказана обставина не становила для спадкоємця об'єктивних, непереборних, істотних труднощів в поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема, остання не була позбавлена можливості вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання засобами поштового зв'язку заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. До того ж, як вказав суд, батьки позивача мали в своєму володінні житловий будинок, розташований в м. Білопілля Сумської області, про існування якого позивачу було відомо на час смерті батька, однак, вона не звернулась за прийняттям спадщини.

Колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказані обставини підтверджується свідоцтвами про одруження, народження та смерть (а.с. 5 - 8).

Відповідно до довідок Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 24 липня 2018 року на день смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, з нею у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9). На день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, який був зареєстрований в будинку за вищевказаною адресою, була зареєстрована померла особа - ОСОБА_4, яка не була знята з реєстрації. Згідно даних будинкової книги інших зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_5 не було (а.с. 10).

Зазначене також підтверджується відомостями будинкової книги (а.с. 14 - 16).

06 листопада 2007 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, відповідно до якого спадкове майно складається з грошового внеску з відсотками до нього, з компенсацією і приватизацією, що знаходиться на зберіганні у Білопільському відділенні ощадбанку № 3231 рахунок НОМЕР_2 і належав померлій на підставі ощадкнижки, виданої у 2002 році (зворот а.с. 28).

Із сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 вбачається, що за життя ОСОБА_4 на підставі рішення Глухівської райдержадміністрації від 30 жовтня 1996 року за № 397 належало право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності САПТ ЗТ «Побєда» розміром 7,61 умовних кадастрових гектари (а.с. 11).

З довідки Виконавчого комітету Шалигінської селищної ради від 22 серпня 2018 року за № 274 вбачається, що ропорядженням голови Глухівської РДА від 29 червня 2002 року № 195 ОСОБА_4 було надано земельну частку (пай) у розмірі 7,39 га, у тому числі сіножаті 0,38 га, пасовища 0,27 га. На даний час земельна частка (пай) рілля у розмірі 6,74 га знаходться в обробітку у ТОВ «Глухів-Агроінвест» (а.с. 13).

ТОВ «Глухів-Агроінвест» листом від 12 серпня 2018 року повідомило ОСОБА_1 про те, що на території Хотинської сільської ради (Шалигінська громада) знаходиться земельна ділянка (пай) площею 7,61 га, яка під час розпаювання була виділена ОСОБА_4 відповідно до сертифіката серії НОМЕР_1. При цьому, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що вона має право на оформлення спадщини. Після оформлення спадщини відповідачу було запропоновано укласти договір оренди землі (а.с. 35).

Згідно з довідкою Білопільської районної державної нотаріальної контори від 24 липня 2018 року № 555/01-16 ОСОБА_1 на її усне звернення щодо спадкування від 24 липня 2018 року було роз'яснено, що спадщина приймається шляхом постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, або шляхом подачі заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу смерті, що встановлено ст. 1270 ЦК України. Ураховуючи викладене, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України заявнику було запропоновано звернутись до суду з питанням щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 12).

Відповідно до матеріалів даної справи позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст.ст. 1220, 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч. 3 ст. 1268 ЦК України йдеться про те, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» дано роз'яснення, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, статті 6 Конвенції про справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції і його необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем після смерті матері позивача ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, був її батько - ОСОБА_5, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і з цього часу розпочався відлік шестимісячного строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, який позивач пропустила.

В той же час, колегія суддів примає до уваги позицію відповідача Шалигінської селищної ради Глухівського району Сумської області, висловлену у листі на ім'я суду першої інстанції від 25 вересня 2018 року, в якому відповідач визнав заявлені позивачкою вимоги у повному обсязі (а.с. 29).

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Враховуючи обставини даної справи, зокрема, те, що позивач є єдиною спадкоємицею після смерті батька, спадкове майно складається з права на земельну частку (пай) та визнання позову відповідачем Шалигінською селищною радою Глухівського району Сумської області, а також беручи до уваги принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково вказав в оскарженому рішенні про наявність іншого спадкового майна після смерті батьків позивача, а саме: житлового будинку в м. Білопілля, оскільки відповідно до договору купівлі - продажу від 20 квітня 2001 року власником житлового будинку з прибудовами за АДРЕСА_2 є ОСОБА_1

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права і його висновки не відповідають обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п.п.1, 3, 4; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук