Вирок № 78265423, 03.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1433/18

Номер справи місцевого суду: 520/9753/18

Головуючий у першій інстанції Галій С. П.

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Копіци О.В., Джулая О.Б.,

за участю: секретаря с/з Пойзнер В.Є.,

прокурора Романець Ю.В.,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника Чекаленко В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Саулка О.І. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480002778 від 24 липня 2018 року,відносно

ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Харкові, громадянка України, має середню освіту, не працевлаштована, не заміжня, має на утриманні малолітню дітину - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою в АДРЕСА_1, раніше судима:

1) 02.10.2015 року Московським районним судом м.Харківа за ч.1 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком тривалістю в 2 роки;

2) 19.12.2016 року Київським районним судом м.Харківа за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнена 23.10.2017 року на підставі ЗУ «Про амністію» від 22.12.2016 року згідно ухвали Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13.10.2017 року,

обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2018 року ОСОБА_3 було визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та їй призначено покарання у виді арешту строком на 6 місяців.

До набрання вироком законної сили залишений без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислюється з моменту її фактичного затримання - 24.07.2018 року.

Вирішено питання із речовими доказами.

Оскаржуваним вироком встановлено, що 23.07.2018 року близько 17 годин ОСОБА_3, перебуваючи на пляжі «Золотий беріг», розташованого на 16-й ст.Великого Фонтана в м.Одесі, повторно з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігав, викрала сумку синього та білого кольору, вартістю 170 грн., що знаходилась на підстілці, з майном на загальну суму 2568 грн., чим спричинила ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекла та розпорядилась викраденим майном на свій розсуд.

Згодом матеріальна шкода потерпілій була відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Крім того, 24.07.2018 року близько 12 години ОСОБА_3, перебуваючи на пляжі «Золотий беріг», що розташований на 16-й ст.Великого Фонтана в м.Одесі, повторно із корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігав, викрала майно ОСОБА_7 на загальну суму 9899 грн.

Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекла та розпорядилась викраденим майном на свій розсуд.

Згодом матеріальна шкода потерпілій була відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Не погодившись із зазначеним вироком суду, заступник прокурора Одеської області Саулко О.І.подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та правильність кваліфікації її дій, просив апеляційний суд скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до вимог ч.3 ст.60 КК України суд першої інстанції не мав права призначати покарання ОСОБА_3 у виді арешту, оскільки обвинувачена має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідно до приписів даної норми права не може бути застосований арешт до жінки, яка має дітей віком до семи років.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Романець Ю.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченої ОСОБА_3 та захисника Чекаленко В.Л., які просили скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі не оспорює фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_3, а тому вказані обставини апеляційним судом не переглядаються.

Дослідивши вирок Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2018 року в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 не в повній мірі дотримався вимог кримінального Закону України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, судом першої інстанції віднесено те, що вона визнала свою вину та щиро покаялася, має на утриманні малолітню дитину, а також відсутність матеріальних збитків.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах провадження на підтвердження відсутності матеріальних претензій з боку потерпілих дійсно наявні відповідні докази - заяви потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 30, 31).

Відповідно до ст.51 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані покарання, зокрема, у виді арешту.

Згідно з ч.3 ст.60 КК України арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

В ході судового розгляду було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 має на утриманні доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто молодше семи років.

Таким чином, всупереч положенню ч.3 ст.60 КК України суд першої інстанції застосував до обвинуваченої ОСОБА_3 арешт, який не відповідає в даному кримінальному провадженню по суб'єктному складу тому колу осіб, до яких можливо застосовувати даний вид покарання.

За таких обставин вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання.

Санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає відповідальність у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той строк.

При призначені обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, апеляційний суд враховує положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 раніше двічі притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, за що була засуджена до реального покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Крім того, на теперішній час у Київському районному суді м.Одеси розглядається кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018161480002026 від 23.07.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, остаточне рішення по якому судом ще не прийнято.

Апеляційний суд вважає, що зазначені обставини дають підстави дійти висновку про те, що обвинувачена ОСОБА_3 має схильність до вчинення корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробила та не бажає стати на шлях виправлення. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а законним та справедливим може бути лише покарання у виді позбавлення волі.

Проте, враховуючи встановлені судом першої інстанції пом'якшуючи покарання ОСОБА_3 обставини вважає, що покарання у виді 2 років та 6 місяців позбавлення волі, про яке ставить питання прокурор в апеляційній скарзі буде занадто суворим.

Пунктом 3 частини 1 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до ч.4 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

Пунктом другим частини першої статті 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Керуючись статями 374, 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Саулка О.І.- частково задовольнити.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2018 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок вступає в силу з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили, а засудженою в той же строк з моменту отримання копії вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді апеляційного суду Одеської області:

О.О. Толкаченко О.В. Копіца О.Б. Джулай