Постанова № 78265031, 03.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7828/18

Номер справи місцевого суду: 497/1600/18

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ковязіної А.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Кара Дон» адвоката Квітіна Руслана Валерійовича на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 21.09.2018 року, постановлену суддею Кравцовою А.В., про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Кара Дон» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес - Владичень», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відновлення становища, яке існувало до порушення,

встановив:

10.09.2018 представник ПП «Кара Дон» адвокат Квітін Р.В. звернувся до суду з зазначеним позовом та просив відновити становище ПП «Кара Дон», яке існувало до винесення наказу міністерства юстиції України №1261/5 від 14.04.2017 року, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та відновлення чинності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 21.09.2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ПП «Кара Дон» адвокат Квітін Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу представник ПП «Кара Дон» адвокат Квітін Р.В. мотивує тим, що позивачем заявлено позов, предметом якого є скасування рішень державних реєстраторів для відновлення свого порушеного права у сфері цивільно - правових відносин, а тому, посиланням на Постанову ВП ВС від 25.04.2018 року, вважає, що даний спір є цивільно - правовим. Крім того представник ПП « Кара Дон» адвокат Квітін Р.В. зазначає, що відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходження майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явленні одночасно щодо декількох об'єктів пов'язані, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою. Таким чином, оскільки спір стосується відновлення порушених цивільних прав шляхом скасування реєстраційних дій відносно нерухомого майна, позов подається до загального цивільного суду за місцезнаходженням майна, яке розташоване в Болградському районі Одеської області. Крім того представник ПП « Кара Дон» зазначає, що під час обрання загального цивільного суду позивач виходив з того, що предметом даного позову є спір про відновлення речового права на нерухоме майно та стосуються державної реєстрації прав на землю. Власниками земельних ділянок є фізичні особи - які заявлені в якості третіх осіб у даній справі та не виступають у спірних правовідносинах в якості суб'єктів господарювання. Отже, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, які мають статус третіх осіб у даній справі, такий спір не має господарського характеру і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, директор СВК «Прогрес Владичень» Дулгер Ю.Ю. звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якій зазначив, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть прийматись до уваги.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі представнику ПП «Кара Дон» адвокату Квітіну Р.В. суд виходив з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено диспозитивність цивільного судочинства - принцип, згідно з яким сторони в процесі вільно розпоряджаються своїми матеріальними і процесуальними правами. Отже йдеться в першу чергу про принцип диспозитивності саме для сторін. Саме Цивільно-процесуальним кодексом позивач наділений правом визначати особу, яка є відповідачем. У вищевказаному позові позивач - юридична особа - визначив відповідачем юридичну особу. З тексту позову не вбачається спору про порушені права фізичних осіб, і будь-яка фізична особа не зазначена ані в якості позивача, ані в якості відповідача. Статтею 20 ГКУ визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.

З вказаного вище позову вбачається, що спір у цій справі стосується не виключно проведення державної реєстрації права власності, а підстав набуття такого права, та є спором про право. Даний спір стосується лише права на господарювання і користування майном між юридичними особами та відновлення цього права внаслідок правильної його реєстрації державним реєстраційним органом. Таким чином, у позові вбачається спір про право між суб'єктами господарювання, а за змістом вимог - що за предметною підсудністю спір підлягає розгляду за правилами ГК України, а тому спір підсудний господарському суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що оскільки предметом позову є скасування рішень державних реєстраторів для відновлення свого порушеного права у сфері цивільно - правових відносин, даний спір є цивільно - правовим, а також, що відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходження майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явленні одночасно щодо декількох об'єктів пов'язані, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою, а також те, що предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, з огляду на таке.

З тексту позову не вбачається спору про порушені права фізичних осіб, і будь-яка фізична особа не зазначена ані в якості позивача, ані в якості відповідача.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Статтею 20 ГК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

З вказаного вище позову вбачається, що спір у цій справі стосується не виключно проведення державної реєстрації права власності, а підстав набуття такого права, та є спором про право, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, якщо б він виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій, та не має публічно - правового характеру, а стосується лише права на господарювання і користування майном між юридичними особами та відновлення цього права внаслідок правильної його реєстрації державним реєстраційним органом.

Таким чином, суд першої інстанції привільно визначив, що у позові вбачається спір про право між суб'єктами господарювання, а за змістом вимог - що за предметною підсудністю спір підлягає розгляду за правилами ГК України, а тому спір підсудний господарському суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи ухвалу про відмову у відкритті справдженні, судом першої інстанції були перевірені усі обставини справи, а також факти які мають значення для справи, з'ясував обсяг позовних вимог, тому оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала районного суду залишенню без змін.

У зв'язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Кара Дон» адвоката Квітіна Руслана Валерійовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 21.09.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03.12.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева