Постанова № 78265012, 27.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/114/18

Номер справи місцевого суду: 523/18118/14-ц

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря: Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Ліквідаційної комісії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський», в якому просила стягнути з відповідача на її користь завдану затопленням квартири АДРЕСА_1 матеріальну шкоду в розмірі 18719грн.90 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., судові витрати по справі та витрати за виготовлення звіту.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маловський" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маловський" на користь ОСОБА_2 суму завданої в результаті залиття квартири матеріальної шкоди у розмірі 18719,90 гривень, моральної шкоди в розмірі 4000 гривень, а також понесені нею та документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі 3976 гривні 60 копійок.

В іншій частині заявленого розміру моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маловський" судовий збір у розмірі 1600 гривень 00 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України: стягувач - Державна судова адміністрація України, вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, фдентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» подали до суду апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

ОСОБА_2 своїм правом надання в порядку ст. 360 ЦПК України відзиву не скористалася.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2014 року сталося залиття каналізаційними відходами квартири АДРЕСА_2, що перебуває у власності позивача згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.02.2007 року та знаходиться на першому поверсі будинку (а.с.7-10).

Будинок перебуває на балансі відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маловський", що на даний час знаходиться у стані ліквідації.

30.08.2014 року трьома членами ліквідаційної комісії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маловський" був складений акт про залиття квартири АДРЕСА_2, яким констатовано факт залиття квартири нечистотами через унітаз санітарно-технічного вузла (ванної кімнати) із забрудненням усієї квартири (а.с.12).

У відповідності до наданого позивачкою звіту про оцінку матеріального збитку, який заподіяно конструктивним елементам квартири АДРЕСА_2 внаслідок вказаного залиття, розмір матеріального збитку станом на 28.09.2014 року становить 18719,90 гривень (а.с.18-46).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що винні дії відповідача у справі знаходяться в прямому причинному зв'язку із заподіяною позивачеві матеріальною та моральною шкодою, тому вимоги підлягають задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З матеріалів справи, а саме з копії акту від 30.08.2014 року, затвердженого Ліквідатором - головою ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський», вбачається, що комісією у складі голови ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» - Ананьєвим С.П., члена Ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» - Панчишиної С.Ю. та представника за довіреністю члена ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» - Серженюка В.І. було складено Акт про те, що 30.08.2014 року в квартирі АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_7, трапилось залиття квартири з каналізаційної труби через унітаз, санітарно - технічного вузла (ванної кімнати), а далі по всій квартирі.

Комісією також підтверджено факт забруднення всієї квартири каналізаційними відходами.

Згідно висновку звіту про оцінку розміру матеріального збитку, який заподіяно конструктивним елементам квартири внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_4, розмір матеріального збитку, станом на 28.09.2014 року складає 18719,90 грн. (а.с.18-27).

Також з матеріалів справи вбачається, що з метою всебічного, повного і об'єктивного вирішення справи, за клопотанням представника позивача, ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 27.05.2015 року призначено по справі будівельно-технічну експертизу (а.с.72).

Так, з висновку експерта Рапача К.В. № 59/15 від 12.12.2016 року вбачається, що єдиною можливою причиною залиття 30.08.2014 року квартири АДРЕСА_2 каналізаційними відходами є забиття (засмічення) або перекриття каналізаційного стояка будинку нижче рівня підлоги квартири позивачки, тобто у підвальному приміщенні (а.с. 82-90).

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що позивачкою ОСОБА_2 надані належні та допустимі докази завдання шкоди її майну внаслідок залиття квартири в результаті винних дій відповідача, який зобов'язаний був утримувати комунікації в належному стані.

Встановивши, що позивач довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача з підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, що в судовому провадженні не було доведено обставин наявності противоправної поведінки (бездіяльності) та вини відповідача в результаті залиття квартири ОСОБА_2, так як висновок судового експерта від 12.12.2016 року №59/15 не є категоричним, повним, об'єктивним та зроблений при неповному досліджені обставин залиття квартири позивача, а саме без обстеження підвального приміщення будинку на предмет наявності запірних пристроїв каналізації, є неспроможними, оскільки відповідно висновку експерта чітко зазначено, що єдиною можливою причиною залиття квартири позивачки є забиття (засмічення) або перекриття каналізаційного стояка будинку нижче рівня підлоги квартири позивачки, тобто у підвальному приміщенні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з клопотання судового експерта Рапача К.В. від 23.07.2015 року за вх. №59/15 про забезпечення доступу до об'єкта дослідження (а.с.76), експерт просив забезпечити в присутності сторін по справі доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_4, а також до інженерного обладнання каналізаційної системи, що знаходиться під квартирою №7 вказаного будинку. Доступ до квартири позивач забезпечила, однак доступу до інженерного обладнання каналізаційної системи, що знаходиться під квартирою забезпечено не було. Повторне клопотання експерта про забезпечення доступу до підвального приміщення від 25.08.2015 року, також відповідачем було проігноровано.

Жодних доказів на спростування доводів позивача щодо причин залиття та розміру завданої шкоди відповідачем не надано.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода в тому числі полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір компенсації моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, тощо. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування доводів про відшкодування моральної шкоди позивачка ОСОБА_2 зазначила, що у зв'язку із пошкодженням її майна, з вини відповідача, вона не має можливості користуватися своїм майном на протязі тривалого часу, необхідно постійно вживати додаткових зусиль для пошуку тимчасового місця проживання, оскільки знаходитись в даній квартирі неможливо.

Суд, беручи до уваги зазначене, дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення вимоги ОСОБА_2 та стягнув на її користь з відповідача 4 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача і моральної шкоди, оскільки визначаючи її розмір, суд першої інстанції виходив з характеру правопорушення, поведінки відповідача, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що у позивачки ОСОБА_2 наявна значна заборгованість перед ОСББ «Маловський» за послуги по обслуговуванню будинку, є неспроможними з огляду на те, що вказані обставини не звільняють відповідача від відповідальності за завдану шкоду.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не мала правових підстав брати участь у судових засіданнях в якості представника позивача 14.03.2017 року, 31.05.2017 року та 09.08.2017 року, оскільки згідно довіреності від 26.11.2014 року, строк повноважень представника сплив ще 26.11.2016 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 05.04.2017 року уповноважила ОСОБА_9 представляти її інтереси в суді строком до 05.04.2020 року (а.с.123).

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.11.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда