Рішення № 78264466, 20.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7721/18

Провадження № 2/522/6303/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: м. Одеса, пр. Свободи, буд. 103-А) до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83), Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 (адреса: м. Одеса, пр. Гагаріна, буд. 12А, каб. 303), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6), за участю третьої особи ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1) про скасування реєстрації декларації, скасування рішенняпро державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_3, по якому просила:

-скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, здійснену управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 02.06.217 року за № ОД 082171532552.

-скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації, здійснену управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 04.09.2017 року за № ОД141172470836.

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37005411 від 11.09.2017 року, прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2, згідно із яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Свободи, будинок 103-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1347984851101.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 фактично здійснено реконструкцію належного ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку шляхом будівництва надбудови - мансардного поверху - на його даху без жодних правових підстав та без її згоди. Водночас, проведення робіт з самовільного будівництва та реконструкції без належним чином затвердженого проекту будівництва, відповідних погоджень та дозволів є на думку позивача потенційно небезпечним, так як проведення таких робіт здійснюється без контролю з боку відповідних органів та служб, що в свою чергу порушенням діючих архітектурно-будівельних, протипожежних, санітарних та інших норм.

Позивач вважає, що спірне самочинне будівництво є причиною пошкоджень та руйнувань належного ОСОБА_1 на праві власності об’єкта нерухомого майна — житлового будинку загальною площею 40,1 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. Свободи, буд. 103-А, а це загрожує її життю і здоров’ю, вказує на істотне порушенням будівельних норм і правил.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, згідно якої, просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 надійшли письмові відзиви до позову, у яких останні вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 40,1 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. Свобод 103-А, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру р прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження о нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 14.03.2017 року, в державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію власності від 26.02.2015 року № 34213647, свідоцтва про право власності нерухоме майно від 26.02.2015 року, індексний номер: 34213427.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 1997 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, посвідчено, що 82/1000 частин домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 належить на правах приватної спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках.

У 2014 році помер ОСОБА_4.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37005411 від 11.09.2017 року, прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2, згідно із яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Свободи, будинок 103-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1347984851101.

Щодо вимоги про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, здійснену управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 02.06.217 року за № ОД 082171532552 та скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, здійснену управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 04.09.2017 року за № ОД141172470836, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року № 579-VII, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який створено відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність та інших нормативно-правових актів, з метою здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Одеси.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038 - VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до положень п.7 ч. 1 ст.7 «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів:

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених тостів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об’єктів, що за класом слідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» редакції станом на момент реєстрації декларації), право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням .бо зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах, що належать до І-ІІІ категорій складності, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня надходження декларації.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. У 466 (в редакції станом на момент реєстрації декларації), замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку.

Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в органі державного архітектурно- будівельного контролю.

Декларація про початок виконання підготовчих робіт не надає права на виконання будівельних робіт.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п’яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної декларації, до реєстру.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає з письмовим обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації, декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові (його уповноваженій особі) для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об’єкта, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку), містобудівних умов та обмежень (крім об’єктів, для проектування яких містобудівні умови та [обмеження не надаються), проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду.

Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, передбаченому для її реєстрації.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі - Порядок № 461), прийняття в експлуатацію об’єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Згідно з п. 17-20 Порядку №461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації, щодо об’єктів, які належать до І-ІІІ категорії складності, за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Таким чином, при поданні суб’єктом містобудування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об’єкта до експлуатації діє декларативний принцип.

Управління здійснює лише функції з перевірки повноти заповнення та правильності оформлення декларації, а відповідальність за достовірність даних у такій декларації відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» несе замовник.

Разом з тим, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження. Діяльність органів місцевого самоврядування регулюють закони та підзаконні акти, що дають суб’єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань та встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють дискреційними повноваженнями.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37005411 від 11.09.2017 року, прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2, згідно із яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Свободи, будинок 103-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1347984851101, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення -речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації врегульовано у статті 18 Закону:

1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2)виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3)встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4)перевірка документів та наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5)прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності гав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6)відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, об’єкти та суб’єктів цих прав;

7)формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8)видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Повноваження державного реєстратора визначено у статті 10 Закону. При цьому, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 10 Закону, серед повноважень державного реєстратора передбачено, що останній під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

У зв’язку із наведеним державний реєстратор має право лише використовувати відповідні відомості, а не визначати їх законність або водити фактичний огляд об’єкту нерухомості на предмет відповідності то будівельним нормам чи перевіряти відповідні відомості, зазначені у дозвільних документах.

У своєму позові представник позивача зазначає, що усупереч приписам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 в редакції від 27.07.2017, яка діяла на момент проведення оскаржуваної реєстрації для проведення державної реєстрації заявником ОСОБА_3 не надано документ, що підтверджує присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна. При цьому, акцентує увагу на тому, що вказана адреса спірного об’єкту нерухомого майна (м. Одеса, пр. Свободи, 103-Б) відрізняється від адреси об’єкту нерухомості (АДРЕСА_3), внаслідок зміни якого створено спірний об’єкт.

На підставі вказаного позивач приходить до хибного висновку, що за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси в даному випадку у державного реєстратора не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Суд критично відноситься наведених тверджень позивача з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 27 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1)укладеного в установленому законом порядку договору, предметом кого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2)свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3)свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4)виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів Аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5)свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6)свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7)рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8)державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9)рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та і тих речових прав на нерухоме майно;

10)ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11)заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12)рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

13)рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу акта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14)інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 58 Порядку 1127 передбачено, що для державної реєстрації власності на об’єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об’єкта, також подається технічний паспорт на об’єкт.

За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об’єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об’єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна відбулися у зв’язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об’єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об’єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

Отже, посилання представника позивача на те, що в даному випадку Державна реєстрація нібито була проведена згідно із п.5 ч.1 ст. 27 Закону на підставі свідоцтва про право власності є хибним та не відповідає обставинам справи.

В даному випадку документом, що підтверджує право власності ОСОБА_3 є дублікат свідоцтва про право власності на житло № 94428 від 02.06.1997, виданий Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, проте у зв’язку зі зміною технічних характеристик об’єкту записи до Державного реєстру прав стосовно такого об’єкту було внесено у відповідності до відомостей документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

Враховуючи викладене, нормами законодавства не передбачено у такому випадку надання документу, що підтверджує присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону державний регістратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, і тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

Так, заявником було подано дублікат свідоцтва про право власності на житло, видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів (органом приватизації) та технічний паспорт на об’єкт нерухомості, право на який було заявлено на реєстрацію, а також повідомлено реєстраційний номер документу, що підтверджує прийняття вказаного об’єкту до експлуатації з метою перевірки наявності реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів.

При цьому, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлено, що вперше у Державному реєстрі прав було відкрито розділ на об’єкт нерухомості розташований за адресою АДРЕСА_4, загальною площею 595,99 кв.м., (приватизована частина 48,6 5 м.) 26.09.2014 та зареєстровано право власності позивача на 82/2000 частки цього об’єкту на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 від 26.09.2014.

26.02.2015 року, на підставі декларації про готовність об’єкта до експлуатації реконструкція домоволодіння без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103, технічного паспорту на об’єкт нерухомості - вказаною адресою та свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 від 26.09.2014, проведено державну реєстрацію права власності позивача на об’єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103-А, а кож закрито розділ на об’єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 595,99 м., (приватизована частина 48,6 кв.м.) у зв’язку зі зміною об’єкту, а саме виділом з нього частки.

Враховуючи встановлені відомості, на момент прийняття оскаржуваного рішення з первинного об’єкту нерухомості вже було виділено частку, отже в подальшому реєстрація проводилась на нього з урахуванням змін у відомостях про такий об’єкт, у зв’язку з чим подання документу, що підтверджує присвоєння адреси не вимагалось. За цих обставин посилання представника позивача на обов’язковість застосування пунктів 41, 54 Порядку 1127 не відповідає дійсним обставинам справи та не можуть слугувати доказом протиправності оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Пунктом 12 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), яку було отримано з Єдиного реєстру документів в процесі державної реєстрації (№ ОД 141172470836), місцезнаходження зміненого об’єкту нерухомого майна визначено: Одеська обл., м. Одеса, Свободи, 103-Б враховуючи відомості документу, що посвідчує право власності на об’єкт реконструкції (свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів (органом приватизації), до Державного реєстру прав назву було внесено саме «проспект Свободи».

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в ментах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо з не встановлено судом (частина друга статті 22 Закону).

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав тішено у статті 24 Закону, яка також передбачає, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою статті, заборонена.

З огляду на вищевикладене, державним реєстратором не було порушено порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, передбачений статтею 18 Закону та проведено таку реєстрацію у відповідності та в межах діючого законодавства.

Отже, твердження представника позивача щодо протиправності прийнятого рішення не відповідає дійсності, у зв’язку з чим вимоги про визнання його протиправним та скасування, є такими, що суперечать чинному законодавству, у зв’язку з чим, не підлягають задоволенню.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, якою передбачені вимоги щодо допустимості доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: м. Одеса, пр. Свободи, буд. 103-А) до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83), Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 (адреса: м. Одеса, пр. Гагаріна, буд. 12А, каб. 303), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6), за участю третьої особи ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1) про скасування реєстрації декларації, скасування рішенняпро державну реєстрацію прав та їх обтяжень – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя: А.Ю. Бойчук