Рішення № 78264352, 15.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24929/15-ц

Провадження № 2/522/1662/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

15 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Приватного підприємства фірми «Асоль», Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору та додаткових угод, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство - фірма «Асоль», Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності, визнання додаткових угод та свідоцтв недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про інвестування в будівництво та додаткових угод до договору, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він є вітчимом ОСОБА_2 та маючи дохід від підприємницької діяльності звернувся до будівельної фірми ППФ «Асоль» з метою придбання квартири. 03 квітня 2005 року ОСОБА_2 уклав з ППФ «Асоль» договори про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та додаткову угоду до цього Договору, відповідно до яких відповідач після введення будинку в експлуатацію отримує у власність двокімнатну квартиру №27, загальною площею 83,8 кв.м. вартістю 258375 грн., та два паркінги №37 та 38 загальною площею 18 кв.м. кожний вартістю 31800 грн. Грошові кошти для здійснення інвестиційних внесків надавались ОСОБА_1 починаючи з 12 квітня 2005 року і по 14 листопада 2006 року. Втім, у зв'язку з затримкою у введенні будинку в експлуатацію у встановлені договором строки отримати правовстановлюючі документи у 2006 році вони не змогли. 21 жовтня 2006 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 шлюб. Незадовго до подання позовної заяви позивачу стало відомо, що 21 рудня 2009 року після внесення всіх інвестиційних внесків між ППФ «Асоль», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені додаткові угоди до інвестиційних договорів, відповідно до яких ОСОБА_3 введено як другого інвестора в рівних частинах та 20 січня 2010 року за актами приймання-передачі передане нерухоме майно, а 15 грудня 2010 року отримані свідоцтва про право власності на квартиру №27 та парковочні місця №37 та 38 в будинку АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному. Посилаючись на те, що грошові кошти на придбання спірної квартири та двох паркінгів надавав позивач, про оформлення права власності на відповідачів у рівних частках йому нічого відомо не було, просив визнати недійсними інвестиційні договори, додаткові угоди та скасувати свідоцтва про право власності видані на ім'я відповідачів, визнати право власності на спірні об'єкти нерухомості за позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду нотаріально посвідчену заяву від 15 січня 2016 року про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб ППФ «Асоль», виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності по справі №522/24929/15-ц.

У судовому засіданні ОСОБА_2 подану заяву про визнання позову підтримав, пояснив, що квартира та два паркинги дійсно були придбані за грошові кошти його вітчима, у зв'язку з чим проти задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод та свідоцтв про право власності не заперечував.

Представник ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі. 25 січня 2016 року подав заяву про застосування строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності. В поданих запереченнях посилався на те, що договори укладені між ППФ «Асоль» та ОСОБА_2 Копія довідки про сплату внесків за інвестиційним договором підтверджує, що інвестиційні внески сплачувалися ОСОБА_2 відповідно до графіку виплат, грошові кошти вносились також ОСОБА_2, позивач не є стороною договору та не навів обґрунтовані підстави для визнання за ним права власності на спірне майно.

12 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи ППФ «Асоль», виконавчий комітет Одеської міської ради, який в процесі слухання справи уточнив та просив суд визнати додаткову угоду №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 р., додаткову угоду №1 до Договору №46/п від 03.04.2005 р. та додаткову угоду №1 до Договору №47/п від 03.04.2005 р. недійсними, скасувати свідоцтва про право власності від 15.12.2010 р. на квартиру №27 за адресою: АДРЕСА_1, на парковочні місця №37 та №38 за адресою: АДРЕСА_2 та визнати право особистої власності на зазначене майно за ОСОБА_2

09 жовтня 2018 року представник ОСОБА_3 звернувся з заявою про застосування строків позовної давності до зустрічного позову ОСОБА_2, в якій вважає необхідним застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не просив суд поновити строк позовної давності та не навів причин його пропуску. Додатково зазначає, що джерелом придбання квартири були весільні подарунки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому посилання ОСОБА_2 на те, що грошові кошті для здійснення інвестиційних внесків за договорами були надані ОСОБА_2 його батьками (вітчимом та матір'ю) не відповідають дійсності, а договору дарування, як належного та допустимого доказу, надано не було.

Представники третіх осіб Приватного підприємства фірми «Асоль», Виконавчого комітету Одеської міської ради у судові засідання не з'явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору є право власності на двокімнатну квартиру №27 загальною площею 83,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та два паркінги №37 та 38, загальною площею 18 кв.м. кожний, що розташовані на автостоянці за цією ж адресою.

Право власності на предмет спору зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному, на праві спільної часткової власності, на підставі інвестиційного договору та додаткових угод до цих договорів, які наразі оспорюються.

ОСОБА_1 є вітчимом відповідача ОСОБА_2, що визнано сторонами у справі та, в порядку частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 2006 року (а.с.32).

3 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ППФ «Асоль» був укладений договір №47/стр про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до якого ППФ «Асоль» зобов'язалась виконати будівельно-монтажні роботи на житловому будинку по АДРЕСА_1 та ввести житловий будинок в експлуатацію в 4-му кварталі 2006 року та після введення в експлуатацію будинку надати всі необхідні документи для передання інвестору двокімнатної квартири №27 загальною площею 83,8 кв.м. загальною вартістю 258 375 грн., а ОСОБА_2 зобов'язався вносити грошові кошти на будівництво поетапно починаючи з третього квартала 2005 року закінчуючи четвертим кварталом 2006 року (а.с. 12- 14).

3 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ППФ «Асоль» були укладені інвестиційні договори №46/п та №47/п, відповідно до яких ППФ «Асоль» зобов'язувалось передати у власність інвестора - ОСОБА_2 парковочні місця №37 та №38 загальною площею 18 кв.м. кожне в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язувався прийняти їх та сплатити інвестицію у розмірі 15900 грн. за одне парковочне місце (а.с.15-18).

В цей же день між ОСОБА_2 та ППФ «Асоль» укладено Додаткову угоду №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 року якою розділ 2 Договору доповнено п.2.8. щодо передачі двох гаражних місць №37 та 38 на підземній автостоянці цього ж дому загальною площею по 18 кв.м кожний, загальною вартістю 31 800 гривень (а.с.19).

За інформацією наведеною у довідці виданої ППФ «Асоль» від 26 червня 2015 року внесення інвестиційних внесків ОСОБА_2 за договором №47/стр від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось сьома внесками у період з 12 квітня 2005 року по 14 листопада 2006 року (а.с.24).

Відповідно до даних, що міститься у відповіді ППФ «Асоль» на запит від 30.10.2015 р. інвестиційний внесок за договором №46/п від 03.04.2005 р. та договором №47/п від 03.04.2005 р. був внесений ОСОБА_2 одним внеском в сумі по 15900 грн. по кожному договору (а.с. 25).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Частиною 1 статті 5 цього ж закону передбачено, що суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

З огляду на те, що в усіх наданих суду документах, інвестором спірного майна виступав ОСОБА_2, а будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що інвестором спірної квартири та двох паркінгів виступала інша особа - ОСОБА_1 матеріали справи не містять, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 суд не вбачає.

Посилання представника позивача ОСОБА_1 на те, що на час укладення договору інвестування, додаткової угоди до цього договору, внесення інвестиційних внесків, ОСОБА_2 не мав самостійного заробітку, був студентом денної форми навчання Одеського державного економічного університету, трудову діяльність не здійснював, а отже не міг придбати спірне майно за власні кошти суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до пункту 6 статті 81 ЦК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Наявна в матеріалах справи довідка, видана ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, про доходи ОСОБА_5 за 2004 рік у розмірі 210 000 грн., за 2005 рік - 340 000 грн. (а.с.33-34), а також довідка, що видана приватним нотаріусом ОСОБА_6 про здійснення продажу земельної ділянки за 227 475 грн. 06.09.2005 року (а.с.56) свідчить лише про отримання доходу позивачем ОСОБА_1, який є достатнім для інвестування квартири та двох паркінгів, однак не піддержує факт здійснення та укладення договору інвестування ОСОБА_1

Окрім того, представник ОСОБА_1 не заперечувала той факт, що грошові кошті на інвестування спірної квартири та двох паркінгів передавались ОСОБА_1 - ОСОБА_2 для здійснення інвестування квартири та двох паркінгів.

Таким чином, суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 є інвестором спірного майна та стороною договорів інвестування. Інвестиційні внески сплачувались ОСОБА_2 відповідно до графіку виплат, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано сторонами.

Задовольняючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Договори інвестування квартири №27 загальною площею 83,8 кв.м. та два паркінги №37 та №38, загальною площею 18 кв.м. кожний, що розташовані на автостоянці за цією ж адресою укладенні між ОСОБА_2 та ППФ «Асоль» 3 квітня 2005 року (а.с.12-19).

За умовами договору інвестування №47/стр від 03.04.2005 р. оплата проводиться поетапно. Перший внесок інвестиції 30% від суми договору складає 76163 грн., інші 70% вартості квартири 177712 грн. перераховуються поквартальноо в рівних частинах в 6 етапах по 29618,67 грн. починаючи з третього кварталу 2005 року закінчуючи 4 кварталом 2006 року.

Згідно відомостей що містяться у довідці ППФ «Асоль» інвестиційні внесок за договором №46/п від 03.04.2005 р. був внесений 12.04.2005 р. у розмірі 15900 грн. ОСОБА_2 одним платежем. Інвестиційний внесок за договором №47/п від 03.04.2005 р. також був внесений ОСОБА_2 також одним платежем у розмірі 15900 грн. (а.с.25)

Щодо інвестиційних внесків за придбання квартири, то згідно графіку інвестування перший внесок був здійснений ОСОБА_2 12.04.2005 р. у розмірі 76163 грн., інші шість - у розмірі 29618,67 грн. здійснені ОСОБА_2 06.07.2005 р., 19.10.2005 р., 06.02.2006 р., 11.04.2006 р., 17.07.2006 р. та 14.11.2006 р. відповідно (а.с.24).

21 жовтня 2006 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції 21 жовтня 2006 року, актовий запис №1972 (а.с.32).

Таким чином, договори інвестування укладались ОСОБА_2 до укладення шлюбу, внесення внесків здійснювалось ОСОБА_2 також до укладення шлюбу, а тому підстав вважати, що придбання квартири та двох паркінгів відбулось за рахунок коштів подружжя немає.

Посилання ОСОБА_3 на те, що джерелом придбання квартири були весільні подарунки суд оцінює критично, оскільки це спростовується матеріалами справи, а також не узгоджується з позицією відповідачки викладеної в запереченнях на позов ОСОБА_1 в яких ОСОБА_3 визнає факт сплати інвестиційних внесків ОСОБА_2 відповідно до графіку виплат (а.с.58).

Посилання відповідача ОСОБА_3 на відеозапис зі свята шлюбу, коли вітчим ОСОБА_2 ОСОБА_4 заявив, що дарує молодятам ключі від нової квартири у будинку, що будується,- не створює для ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ніяких наслідків, тому як цей факт не оформлювався в подальшому належним чином.

За правилами частини 1 статті 57 СК України особистою власністю дружини, чоловіка є, зокрема: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Вищезазначені письмові докази, з урахуванням пояснень сторін свідчать про те, що саме ОСОБА_2 купував спірну квартиру та два паркінга.

Внесення останнього інвестиційного внеску відбулось 14 листопада 2006 року. Втім, у порушення умов інвестиційного договору житловий будинок введений в експлуатацію в 4-му кварталі 2006 року не був. Документи на право власності не оформлювались.

21 грудня 2009 між ППФ «Асоль», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до договору №47/стр від 03 квітня 2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідно до якої сторони дійшли згоди ввести в договір №47/стр від 03 квітня 2005 року другого інвестора (в рівних долях) ОСОБА_3

Також, 21 грудня 2009 між ППФ «Асоль», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до договору №47/п від 03 квітня 2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідно до якої сторони дійшли згоди ввести в договір №47/п від 03 квітня 2005 року другого інвестора (в рівних долях) ОСОБА_3

20 січня 2010 року були оформленні Акти прийому-передачі квартири та двох паркінгів.

15 грудня 2010 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору №47/стр про інвестування у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 квітня 2005 року, додаткової угоди №1 від 21 грудня 2009 року, акту прийому-передачі від 20 січня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності НОМЕР_1, в рівних частках, на праві спільної часткової власності на квартиру №27 за адресою: АДРЕСА_2, що складається з приміщень загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м

В цей же день Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору №47/п про інвестування у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 квітня 2005 року, додаткової угоди №1 від 21 грудня 2009 року, акту прийому-передачі від 20 січня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності НОМЕР_2, в рівних частках, на праві спільної часткової власності на парковочне місце №37 за адресою: АДРЕСА_2, що складається з приміщення загальною площею 18,0 кв.м, та свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, на парковочне місце №38 за адресою: АДРЕСА_2, що складається з приміщення загальною площею 18,0 кв.м.

Таким чином, оформлення право власності на спірну квартиру та два паркінги відбулось 15 грудня 2010 року, тобто більш ніж через чотири роки після внесення останнього інвестиційного внеску.

Дослідивши ретельно та повно матеріали цивільної справи, судом було встановлено та ніким із сторін не спростовано, що зобов'язання інвестора за інвестиційним договором щодо сплати інвестиційних внесків були виконані до підписання Додаткових угод №1 від 21.12.2009 до договору №47/стр від 03 квітня 2005 року про введення нового інвестора - ОСОБА_3, яка фактично скористалась правами інвестора щодо подальшого оформлення права власності на спірну квартиру та два паркінги без внесення жодного інвестиційного внеску.

Досліджуючи питання правомірності введення нового інвестора - ОСОБА_3 у договір інвестування з подальшим підписанням Актів прийму-передачі спірних квартири та двох паркінгів та у зв'язку з запереченням ОСОБА_2 щодо приналежності йому підписів, що містяться у Додаткових угодах та Актах прийому-передачі, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2016 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставленні питання:

- ким був виконаний підпис в оригіналі Додаткової угоди №1 до договору №47/стр від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; Додаткової угоди №1 до договору №46/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; Додаткової угоди №1 до договору №47/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 чи іншою особою?

- ким був виконаний підпис в оригіналі акту приймання-передачі, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на: квартиру №27 (НОМЕР_1 від 15.12.2010 р.); на парковочне місце №37 (НОМЕР_2 від 15.12.2010 р.); на парковочне місце №38 (НОМЕР_3 від 15.12.2010 р.) - ОСОБА_2 чи іншою особою?

Відповідно до висновку №17-2884/01 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №522/24929/15-ц складеного 28 грудня 2017 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України підписи від імені ОСОБА_2 у примірниках Додаткової угоди №1 до договору №46/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; Додаткової угоди №1 до договору №47/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; акту приймання-передачі, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на: квартиру №27 (НОМЕР_1 від 15.12.2010 р.); на парковочне місце №37 (НОМЕР_2 від 15.12.2010 р.); на парковочне місце №38 (НОМЕР_3 від 15.12.2010 р.) виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підписам.

Щодо вирішення питання чи виконаний досліджуваний підпис від імені ОСОБА_2 у примірнику «Дополнительного соглашения №1 у договору №47/стр от 3 апреля 2005 г. об инвестировании в строительство жилого дома по адресу АДРЕСА_1» від 21 грудня 2009 року розміщений в середній частині документу, на лінії графлення, над друкованим записом «(подпись)», самим ОСОБА_2 або іншою особою, згідно висновку №17-2884/01 судово-почеркознавчої експертизи, виявилось не можливим з причин викладених у дослідницький частині висновку.

Відповідно до пункту 1а розділу «Дослідження» висновку №17-2884/01 судово-почеркознавчої експертизи (а.с.179 оборот) у досліджуваному підписі наявні такі діагностичні ознаки, як порушення координації рухів першої групи, що проявилося у дрібній звивистості на деяких участках штрихів, кутастості овалів, уповільнення темпу підпису (тупі початки та закінчення штрихів). При порівнянні досліджуваного підпису від імені ОСОБА_2 із зразками почерку та підписів ОСОБА_2 не вдалося виявити сукупності збіжних чи розбіжних ознак, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про тотожність виконавця.

Зважаючи на укладення додаткових угод в один день та наявність сумнівів у експерта щодо підпису у примірнику «Дополнительного соглашения №1 у договору №47/стр от 3 апреля 2005 г.» та встановлення розбіжностей у підписах виконаних на Додатковій угоді №1 до договору №46/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; та Додатковій угоді №1 до договору №47/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, з урахуванням пояснень експерта допитаного у судовому засіданні, особистих пояснень відповідача ОСОБА_2 та не визнання ним факту вчинення підпису на додаткових угодах, суд приходить до висновку про виконання підпису на всіх досліджуваних експертом документах не самим ОСОБА_2 а іншою особою.

Окрім того, факт підписання додаткових угод не самим ОСОБА_2, а іншою особою підтверджується відсутністю підпису ОСОБА_2 на примірниках документів, які подавались для оформлення свідоцтв про право власності, витребуваних з Виконавчого комітету Одеської міської ради. А саме, заяви подані 10.11.2010 р., від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП «Право» та юридичного департаменту Одеської міської ради містять підпис лише ОСОБА_3.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, встановлені судом обставини що ОСОБА_2 виступив інвестором та виконав умови договорів інвестування щодо внесення інвестиційних внесків, відповідач ОСОБА_3 була введена як інвестор до договору після сплати інвестиційних внесків та за додатковими угодами підписаними не самим ОСОБА_2, а іншою особою, наявні підстави для визнання цих угод недійсними.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_3 щодо пропуску позовної давності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, передача квартири та двох паркінгів у власність відповідачів відбулась з порушенням строків зазначених в інвестиційних договорах та через тривалий час (більш ніж чотири роки) після внесення останнього інвестиційного внеску. Окрім того, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи Акти прийму-передачі спірної квартири та двох паркінгів підписані не ОСОБА_2, а іншою особою, що спростовує посилання ОСОБА_3 на факт обізнаності позивача про оформлення права власності на спірне майно.

Відсутність підпису інвестора - ОСОБА_2 на усіх примірниках додаткових угод та документів, які подавались для оформлення свідоцтв про право власності на спірні об'єкти нерухомості, поряд із наявністю підпису на зазначених документах ОСОБА_3 підтверджує посилання ОСОБА_2 про те, що про оформлення права власності на спірне майно йому відомо не було.

Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що сварка між нею та батьками ОСОБА_2 сталася у 2014 році і тоді їм стало відомо, що квартира оформлена на двоїх співвласників. Вказані обставини не доведені жодним доказом. Водночас, представники ОСОБА_4 та ОСОБА_2, послалися, що сварка сталася в літку 2015 року, після чого ОСОБА_4 звернувся з запитами до будівельної компанії та отримав підтвердження, після чого одразу звернувся до суду (а.с.24-25).

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом в межах трирічного строку, а саме 12 червня 2018 року, після того, як його вітчим ОСОБА_4 отримав відповідь від будівельної компанії від 30 жовтня 2015 року з додатком документів, з яких вбачалося введення співвласника ОСОБА_3

Будь-яких доказів у підтвердження пропуску позивачем строку позовної давності ОСОБА_3 не надано, а відповідно до положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Приватного підприємства фірми «Асоль», Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору та додаткових угод, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство - фірма «Асоль», Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності, визнання додаткових угод та свідоцтв недійсними - задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 р про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою «Асоль» (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Договору №46/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою «Асоль» (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Договору №47/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою «Асоль» (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одської міської ради на квартиру №27 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 83,8 кв.м., житловою 41,3 кв.м.

Скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на парковочне місце №37 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 18,0 кв.м.

Скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на парковочне місце №38 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 18,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру №27 за адресою: АДРЕСА_2, що складається з приміщень загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на парковочне місце №37 загальною площею 18,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на парковочне місце №38 загальною площею 18,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 26 листопада 2018 року.

Суддя А.В. Науменко

15.11.18