Ухвала суду № 78264280, 28.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 4-с/522/154/18

Справа № 522/7181/14-ц

УХВАЛА

28 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за скаргою ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця, зацікавлені особи - ОСОБА_3, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

До суду 26.07.2018 року надійшла скарга ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця, зацікавлені особи - ОСОБА_3, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка вмотивована наступним:

Рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 05.08.2014р. у справі №522/7181/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Олексійовіча про стягнення заборгованості задоволені в повному обсязі. У резолютивній частині рішення зазначено наступне: “Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу за договором позики у розмірі 6876984 гривень, а також обумовлену суму відсотків за отримання позики в розмірі 7427143 гривень, а всього слід стягнути 14304127 (чотирнадцять мільйонів триста чотири тисячі сто двадцять сім) гривень.”

Після отримання виконавчого листа, виконавче провадження щодо виконання вищезазначеного рішення суду здійснювалось двічі – спочатку відділом примусового виконання Державної виконавчої служби України (відкрито 03.11.2014р. - повернуто стягувачу 15.01.2016р.) та згодом відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області (відкрито 05.01.2017р. - повернуто стягувачу 27.06.2018р.).

У 2016 році Позивач, не погоджуючись із постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 від 15.01.2016р. щодо повернення виконавчого документу Стягувачу, звернувся з відповідною скаргою на дії державного виконавця. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2016р. у справі №522/25604/15-ц було визнано наявність порушень у діях державного виконавця та зобов’язано вжити дій щодо розшуку боржника, щодо опису та примусової реалізації нерухомого майна боржника, а також щодо відновлення дій з примусового виконання за виконавчим листом №522/7181/14-ц від 30.09.2014 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси. На вказану ухвалу державним виконавцем було подано апеляційну скаргу, розгляд якої було призначено пізніше, аніж термін, який було встановлено у постанові державного виконавця для повторного пред’явлення виконавчого листа (до 15.01.2017р.). Враховуючи сплив терміну для повторного пред’явлення виконавчого документу, а також той факт, що у редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, була змінена підвідомчість розгляду виконавчих документів (так, виконавчі листи, в яких сума стягнення встановлювалась у розмірі від 4 до 20 мільйонів гривень мали бути подані до органів примусового виконання рішень обласного рівня), Стягувачем було прийнято рішення щодо повторного пред’явлення виконавчого документа до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

05.01.2017р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження №53225471 за заявою ОСОБА_2 по виконавчому листу №522/7181/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 14304127 гривень. Проте, незважаючи на встановлення ухвалою суду наявності порушень під час вжиття заходів примусового стягнення попереднім державним виконавцем, заявник посилався, що у виконавчому провадженні №53225471 були допущені аналогічні порушення. Так, 31.08.2018р. старшому державному виконавцю ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Цинєву В.О. було надано клопотання про вжиття певних дій в межах виконавчого провадження №53225471. У даному клопотанні зокрема містились наступні прохання:

1)Надіслати на адресу реєстрації Боржника – ОСОБА_3 (65082, АДРЕСА_1) постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання його з’явитись на виклик державного виконавця;

2)У разі ухилення Боржником від отримання поштової кореспонденції та/або ігнорування викликів державного виконавця, звернутись до суду з поданням в порядку статті 36 Закону України “Про виконавче провадження” про винесення ухвали про розшук боржника — ОСОБА_3;

3)Надіслати на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) лист з проханням здійснити погодження реалізації майна, що знаходиться у заставі банку, зокрема, приміщення загальною площею 47,2 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, будинок 10, приміщення 515.

Незважаючи на обов’язок державних виконавців щодо обов’язкового розгляду клопотань сторін виконавчого провадження, замість надіслання відповіді державним виконавцем 26.07.2018р. було винесено постанову про повернення виконавчого документу Стягувачу у виконавчому провадженні №53225471, яку Позивач (Стягувач) отримав поштою 19.07.2018р.. Отже, вважає, що 19.07.2018р. є днем, коли Стягувач дізнався про порушення своїх прав в межах виконавчого провадження. Заявник вважає, що державним виконавцем не були здійснені виконавчі дії у повному обсязі, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та не було забезпечено належним чином примусове виконанні рішення суду.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року (с. Бондар В.Я.) скаргу було залишено без руху. 23.08.2018 року представник заявника недоліки скарги усунув.

23.08.2018 року представника заявника усунув недоліки скарги, надавши до суду скаргу в новій редакції.

У зв’язку з перебування головуючого судді Бондаря В.Я. у відпустці з 03.09.2018 року по 21.09.2018 року, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 було здійснено повторний авторозподіл справи та справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. 03.09.2018 року.

З 10.09.2018 року по 14.09.2018 року, з 24.09.2018 року по 07.10.2018 року суддя перебувала у відпустках.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2018 року.

У зв’язку з перебуванням 29.10.2018 року судді у відпустці розгляд справи був відкладений на 28.11.2018 року.

У судовому засіданні 28.11.2018 року представник заявника – ОСОБА_6 подану скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Вважає, що у межах виконавчого провадження державним виконавцем не були здійсненні усі належні виконавчі дії для забезпечення примусового виконання рішення суду, тому вважає, що підстав для повернення виконавчого листа стягувачу не було. Крім того, стягувачем 31.08.2018р. старшому державному виконавцю ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Цинєву В.О. було надано клопотання про вжиття певних дій в межах виконавчого провадження №53225471. Проте, відповіді на даний запит заявник не отримав.

У судовому засіданні представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7, діюча по довіреності, подану скаргу не визнала та просила відмовити в її задоволенні. Надала до суду письмові пояснення, згідно яких зазначила, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 53225471 з примусового виконання виконавчого листа № 522/7181/14-ц виданого 30.09.2014 Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 6876984 грн., а також обумовлену суму відсотків за отримання позики в розмірі 7427143 грн., а всього слід стягнути 14304127 та судовий збір 3654 грн., яке 27.06.2018 було завершено, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Так, в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем направлені запити до реєструючих установ, щодо встановлення майнового стану боржника. Згідно з одержаних відповідей встановлено що за ОСОБА_3 і О. зареєстрований транспортний засіб, який оголошено у розшук 07.02.2017. Також, державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці та на яке накладено арешт судовими рішеннями. Згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржнику не обліковується серед власників цінних паперів . Згідно з довідкою ДПС про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах інформація відсутня. Згідно довідки ГІФУ боржник пенсію не отримує. Відповідно до довідки з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області майно за боржником не зареєстровано. Згідно з довідкою Держгеокадастру, за боржником зареєстрована земельна ділянка станом на 31.12.2012 за адресою: вул. Фонтанська дорога, 147, м. Одеса, але згідно з відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначене майно боржнику не належить. Крім того, державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_3 закрив свій податковий номер 19.05.2014 через релігійні переконання. Перебуває у окремому реєстрі за номером МТ071134. Згідно з даними Державної прикордонної служби, ОСОБА_3 державний кордон України не перетинав. Згідно з даними ГУ Держпраці в Одеській області за боржником майна не зареєстровано. Транспортний засіб перебував у розшуку більше одного року. У зв’язку з викладеним, у подальшому, виконавче провадження було завершено. Вважає, що дії державного виконавця були законними та відповідали діючому законодавству. Також зазначила, що відповідь на заяву представника ОСОБА_2 від 31.01.2018 року було надано 09.02.2018 за вих. № 09.1-565.

Зацікавлена особа – ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд з урахуванням вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України, за згодою осіб, які були присутні в судовому засіданні, увалив слухати справу за відсутності ОСОБА_3, сповіщеного належним чином.

Суд . вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріли справи, матеріали виконавчого провадження АСВП №53225471, прийшов до висновку про часткове задоволення скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статей 1, 5 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому випадку порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів виконавчого провадження АСВП №53225471 судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження № 53225471 з примусового виконання виконавчого листа № 522/7181/14-ц, виданого 30.09.2014 Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 6 876 984 грн., а також обумовлену суму відсотків за отримання позики в розмірі 7 427 143 грн., а всього слід стягнути 14 304 127 та судовий збір 3654 грн..

Виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відкрито постановою старшого державного виконавця Цинєва В.О. 05.01.2017 року. Проте вказана постанова не була належним чином вручена боржнику, про що свідчить конверт з відміткою про його повернення за адресою АДРЕСА_2.

У ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем були направлені запити до реєструючих установ, щодо встановлення майнового стану боржника.

Згідно з одержаних відповідей встановлено наступне.

Згідно з довідкою ДПС від 13.01.2017 року №1022537047 про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах інформація відсутня.

Крім того, державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_3 закрив свій податковий номер 19.05.2014р. через релігійні переконання. Перебуває у окремому реєстрі за номером МТ071134.

Згідно довідки ПФУ №1022326468 від 12.01.2017 року та 20.02.2017р., 31.05.2017р. боржник пенсію не отримує. Згідно з відповідей на запит з ДФСУ від 21.02.2017р., 01.06.2017р., боржник за таким паспортом не перебуває як платник податків.

Згідно з довідкою Держгеокадастру, за боржником зареєстрована земельна ділянка станом на 31.12.2012 за адресою: вул. Фонтанська дорога, 147, м. Одеса на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.01.2002 року, але згідно з відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначене майно боржнику не належить.

З відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області від 24.01.2017 року державним виконавцем було встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб, ВАЗ 21213 д.н. НОМЕР_3,2001р.в.,який згідно постанови старшого державного виконавця Цинєва В.О. було оголошено у розшук 07.02.2017р.

Згідно інформаційної довідки з КП «БТІ та РОН» за боржником зареєстрована квартира №7 та нежиле приміщення №515 за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 10.(нині Єлісаветинська).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2017 року за боржником зареєстровано нерухоме майно (дачний будинок, заг. пл. 293,5 кв.м, за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 147/25-а; квартира №7, заг. пл.. 154,8 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Щепкіна, 10; нежитлове підвальне приміщення №515, заг. пл.. 42,7кв.м.. за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 10; квартира №38, заг. пл.. 36,50 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська), яке перебуває в іпотеці та на яке накладено арешт судовими рішеннями.

Державним виконавцем Цинєвим В.О. 07.02.2017 року у рамках виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення..

На транспортний засіб боржника накладено арешт постановою від 07.02.2017р., та на який накладено обмеження сервісним центром МВС України (відповідь від 16.02.2017р.).

Згідно з даними ГУ Держпраці в Одеській області за боржником майна не зареєстровано.

Згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржнику не обліковується серед власників цінних паперів.

Відповідно до довідки з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області майно за боржником не зареєстровано.

Крім того з ВП також вбачається, що на запит державного виконавця відділ адресно-довідкової роботи ГУДМСУ в Удоеській області 13.06.2017р. найшла відповідь про зміну адреси реєстрації боржника, а саме встановлена адреса: м.Одеса вуд. Єлісаветинська,10 кв.7.

Згідно з даними Державної прикордонної служби від 25.07.2017 року, ОСОБА_3 державний кордон України не перетинав.

Будь-яких дій щодо виходу державним виконавцем за місцем реєстрації боржника або за місцем виявлених адрес нерухомості боржника в матеріалах виконавчого провадження відсутні, з чого суд приходить до висновку що державним виконавцем вихід за місцем реєстрації боржника або можливим іншим місцем його перебування не здійснювався з метою виявлення боржника та майна, на яке можливо б було звернути стягнення.

Крім того державний виконавець не направляв постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику за виявленою адресою його реєстрації.

У зв’язку з викладеним, у подальшому, 27.06.2018 року, старшим державним виконавцем Цинєвим В.О. було винесено постанову, згідно якої виконавчий лист від 30.09.2014 року повернуто стягувачеві.

У мотивувальній частині постанови від 27.06.2018 року вказано, що транспортні засоби перебувають у розшуку більше року та у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Не погоджуючись із вказаною постановою, заявник звернувся до суду з дійсною скаргою.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.ст.1 -2, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення оскаржуваної постанови), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У Законі України «Про виконавче провадження» існує також ряд інших положень, які є обов’язковими до виконання державним виконавцем.

Так, у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом встановлено, що державним виконавцем було отримано відповідь із відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 13.06.2017 року, згідно якої вказано, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за адресою, яка відрізняється від адреси боржника, вказаної у постанові від 05.01.2017 року про відкриття виконавчого провадження.

Між тим, у порушення цього положення, після отримання відомостей з адресного бюро щодо зміни місця реєстрації Боржника на адресу: АДРЕСА_3, постанова про відкриття виконавчого провадження, незважаючи на клопотання Стягувача не була надіслана Боржнику.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1404, У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Даний пункт було також порушено, оскільки Боржник у виконавчому провадженні не отримав жодного документу, жодного разу не відвідував державного виконавця, не надавав ніяких пояснень. Незважаючи на отримання відомостей про реєстрацію Боржника – ОСОБА_3, його реальне місце перебування невідомо, а тому вбачаються всі підстави для звернення до суду з поданням про оголошення розшуку, що не було виконано державним виконавцем.

Частина 2 статті 36 Закону №1404 встановлює, що розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в порушення частини 2 статті 36 Закону №1404, державним виконавцем не здйснено вихід за місцем реєстрації Боржника з метою перевірки його майнового стану.

Частиною 5 статті 48 Закону №1404 передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стаття 50 Закону №1404, передбачає порядок дій державного виконавця щодо об’єктів нерухомого майна. Зокрема, звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з частиною 1 статті 51 вищезгаданого Закону, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Незважаючи на письмове клопотання Стягувача, державний виконавець не здійснив жодних дій щодо перевірки, чи не перевищує вартість предмета застави розміру заборгованості боржника заставодержателю, та чи має намір застоводержатель надати письмову згоду на реалізацію предмету застави.

Такими предметами застави є 4-х кімнатна квартира за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 10, будинок 7 та нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 10, н/п №515.

Отже, на праві власності у Боржника наявні два об’єкти нерухомості, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, яка роздрукована державним виконавцем станом на 15.03.2017р. та міститься у матеріалах виконавчого провадження №53225471.

У постанові про повернення виконавчого документу Стягувачу вказується, що дану постанову винесено керуючись пунктами 2,7 частини 1 статті 37 Закону №1404.

Згідно з положеннями пунктів 2,7 частини 1 статті 37 Закону №1404, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

З матеріалів ВП №53225471 вбачається, що у Боржника, по-перше, наявне майно, на яке може бути звернено стягнення: автомобіль ВАЗ 21213 2001 р.в. та два об’єкти нерухомого майна, які згадувались раніше; по-друге, боржник взагалі не оголошувався в розшук.

За таких умов, відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Крім того, про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт (ч.2 ст.37).

Згідно ч.5 ст.37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Проте яв вбачається з копії виконавчого провадження такий Акт відсутній та в оскаржуваній постанові від 27.06.2018 року не роз’яснено стягувачу його право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Крім того, ст. 36 вказаного Закону передбачено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов’язковою для виконання поліцією. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Отже, чинним законодавством передбачено, що розшук автомобіля припиняється лише у разі його виявлення. Між тим, з наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що транспортний засіб боржника, який був оголошений у розшук згідно постанови державного виконавця від 07.02.2018 року, був виявлений державним виконавцем.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідного до ЦПК України, порушено їх права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином суд погоджується з посиланням заявника на те, що державним виконавцем не було проведено усіх належних дій для вживання передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (ст..18).

Крім того, суд звертає увагу, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов’язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступі до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, ОСОБА_2 на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов’язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Проте, суд вбачає, що протягом тривалого часу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2014 року залишається не виконаним, також не встановлено жодних дій боржника спрямованих на добровільне (самостійне) виконання вимог рішення суду та державним виконавцем не були виконані належним чином всі передбачені обов’язки (згідно Закону України «Про виконавче провадження») щодо його виконання ( як накладання штрафу, подання до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, вихід на місце, розшук боржника,) (на спростування даних обставин суду не надано належних та допустимих доказів). Таким чином не було підстав для повернення виконавчого документу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає що скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки заявник також просить визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, що полягає у не здійснення розгляду письмової заяви Стягувача від 31.01.2018р. та неповідомлення сторони виконавчого провадження про результат її розгляду; зобов’язати державного виконавця розглянути вказану заяву стягувача. Між тим, як встановлено судом, відповідь на заяву представника ОСОБА_2 від 31.01.2018 року було надано державним виконавцем 09.02.2018 за вих. № 09.1-565. та така відповідь відповідно до Закону надсилається простою кореспонденцією, про що свідчить копія відповіді в матеріалах виконавчого провадження.

Отже, в цій частині скаргу ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1, 2, 10, 13, 18, 25, 28, 36, 48, 50, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 48, 76, 81, 223, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 353, 354, 447, 450-451 ЦПК України; суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на дії (бездіяльність) державного виконавця, зацікавлені особи - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3), Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ( код ЄДРПОУ 34929741, м. Одеса, пл.. ОСОБА_8, 1) – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 щодо невжиття дій про належне сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження та інших виконавчих дій у повному обсязі, передбачених ст. 10, 18, 28, 36, 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов’язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження АСВП №53225471 вжити дії щодо направлення за адресою реєстрації боржника ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_2 від 27.06.2018 року за виконавчим провадження АСВП №53225471.

Зобов’язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 відновити виконавче провадження АСВП №53225471 за виконавчим листом №522/7181/14-ц виданим 30.09.2014 року Приморським районним судом м. Одеси, та вчинити виконавчі дії з примусового виконання у повному обсязі, передбачені ст. 10, 18, 28, 36, 56 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині скарги відмовити

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.