Ухвала суду № 78262036, 03.12.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/650/18

Провадження по справі № 1-кп/367/275/2018

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

за участю секретаря Герасімчук Ю.О.,

прокурора Клименко К.Л.,

представника потерпілої

юридичної особи ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному 02.08.2017 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110040002103, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, офіційно не працюючого, раніше судимого, останній раз вироком Ірпінського міського суду Київської області від 27.11.2014 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, який спливає 16.12.2018р.. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні умисних злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальними злочинами середньої тяжкості, які обвинувачений, вчинив під час іспитового строку, а також наявність ризиків, у зв'язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора та заявила письмове клопотання про заміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, просив його задоволити, проти клопотання захисника заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника, просив замінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м’який, а саме домашній арешт, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, та про відмову у задоволенні клопотання захисника, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє увязнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд заслухавши доводи прокурора, представника потерпілої юридичної особи, захисника і обвинуваченого та вивчивши матеріали кримінального провадження вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з врахуванням наявності ризиків передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наявні на час розгляду справи судом, що підтверджують матеріали кримінального провадження. Оскільки, обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні ряда злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п’яти років, які згідно обвинувального акту він вчинив у період іспитового строку, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, з метою уникнути покарання та вчинити інше кримінальне правопорушення, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, у звязку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_3 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд не приймає доводи сторони захисту, про можливість заміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м,який, а саме домашній арешт, оскільки доводи сторони захисту про виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов,язків належним чином нічим не підтерджені, та усні обіцянки обвиуваченого з,являтись до суду та невчиняти інших злочинів на думку суду не можуть забезпечити його належну процесуальну поведінку та не спростовують доводів прокурора про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд не може прийняти доводи сторони захисту про тяжку хворобу батька обвинуваченого, як на підставу, що невелює ризики наведені прокурором, оскільки як вбачається з копій медичних документів на ім,я особи - ОСОБА_4, який за твердженням захисника є батьком обвинуваченого, вказана особа перебуває на лікуванні ще з 2012 року, однак ця обставина не перешкодила ОСОБА_3 вчинити злочини за які він був засуджений вироком суду від 27.11.2014р., крім того, наявність місця реєстрації та проживання у обвинуваченого не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов’язків та запобіганню спробам переховуватись від суду, з метою уникнення покарання за скоєне, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Таким чином суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою становить 60 (шістдесят) днів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про заміну виду запобіжного заходу, - відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, продовжити на 60 (шістдесят) днів.

Початок строку дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 03.12.2018р. по 31.01.2019р., включно.

Судове засідання відкласти на 17.12.2018р. о 14.00 годині, повідомити учасників кримінального провадження про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_5