Рішення № 78261919, 07.11.2018, Вишгородський районний суд Київської області

07.11.2018 Справа № 363/1397/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Ковшун А.М.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування арешту всього нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, який був накладений на підставі постанови від 13 квітня 2006 року Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, реєстраційний номер обтяження - 3113750; виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 17 квітня 2006 року, реєстраційний номер обтяження - 3113750, про арешт всього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2005 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість ремонтно-будівельних робіт у розмірі - 4 416,00 грн., 31,10 грн. - вартості кошторису відновлюваних робіт, 50,00 грн. - виплат на правову допомогу та 1 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди, всього - 5 497,10 грн. На підставі виконавчого листа №6/2-321 від 28 жовтня 2005 року, 13 квітня 2006 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі, винесено постанову АК №790007 про арешт майна боржника та оголошено заборону його відчуження. Постановою державного виконавця від 21 липня 2006 року виконавче провадження завершене у зв'язку зі сплатою боргу. В 2018 році позивач вирішив продати своє майно, але з інформації яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, він дізнався, що арешт з його майне не знятий. Таким чином, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27 серпня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся в установлений законом порядку причини неявки суду невідомі.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта, ОСОБА_1 являється власником житлового будинку загальною площею 79,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та житлового будинку загальною площею 30,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Постановою АК №790007 державного виконавця Сенько Р.М. від 13 квітня 2006 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, при примусовому виконанні виконавчого листа №6/2-321, для забезпечення збереження майна, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1

Як вбачається, з постанови державного виконавця Сенько Р.М. від 21 липня 2006 року, виконавче провадженні по примусовому виконанні виконавчого листа №6/2-321 закінчено.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта вбачається , що на майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови від 13 квітня 2006 року, винесеною виконавчою службою Вишгородського управління.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частино 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

При винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 липня 2006 року, державним виконавцем Сенько Р.М. не зазначено про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця від 13 квітня 2006 року.

Згідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, визначено, що приватна власність громадян, як одна із рівноправних форм власності охороняється законом, її захист здійснюється судом. Судовий захист прав приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, у тому числі шляхом розгляду справ за позовами про зняття арешту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про скасування арешту всього нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, який був накладений на підставі постанови від 13 квітня 2006 року Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, реєстраційний номер обтяження №3113750 підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 17 квітня 2006 року, реєстраційний номер обтяження - 3113750, про арешт всього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1, слід відмовити, оскільки скасування арешту всього майна тягнуть за собою виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі рішення суду за зверненням власника майна.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

Враховуючи Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, керуючись статтями 319, 321 ЦК України, статтями 3, 10, 11, 208, 215, 293 ЦПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати арешт з всього нерухомого майна, що належить на право власності ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), який був накладений на підставі постанови Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області від 13 квітня 2006 року, реєстраційний номер обтяження-3113750.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ЄДРПОУ 34961544, 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1, 07300, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80грн.

Позивач: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1, 07300, АДРЕСА_1).

Відповідач: Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ЄДРПОУ 34961544, 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д.Рудюк