Вирок № 78261296, 08.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

08.11.2018

Справа №359/8372/15-к

Провадження №1-кп/359/452/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 листопада 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Пугач Д.О. та Петрової О.О.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, та його захисника - адвоката Білика Г.І., представника потерпілого ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду об'єднане судове провадження за кримінальним провадженням №12015110110000150, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2015 року, та кримінальним провадженням №4216111100000301, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2016 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого техніком-оператором в ТОВ «Фармекс Груп», раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1,

у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 185 та ч.1 ст. 384 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч.1 ст. 185 та ч.1 ст. 384 КК України, за наступних обставин.

Так, 08.04.2015 року, в період часу з 12 год. 44 хв. по 14 год. 28 хв. (точний час не встановлено) ОСОБА_1, перебуваючи на стоянці повітряних суден МС № 55, яка розташована навпроти вантажного терміналу ДП «МА «Бориспіль», за адресою: Київська область, м. Бориспіль-7, вчинив таємне викрадення чужого майна, а саме 2 мобільних телефонів марки «BRAVIS» моделі «MEGA», загальною вартістю 11999,70 гривень, належних ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» (код ЄДРПОУ 35625082), при наступних обставинах.

Так, 08.04.2015 року, приблизно о 13 год. 00 хв., (точний час не встановлено) ОСОБА_1, обслуговував повітряне судно типу «Boeing 747-400 Freighter», рейсу № 973, сполученням «Баку-Київ». вивантажував із повітряного судна вантаж за допомого самохідного навантажувача контейнерів та переміщував його на зчіпки з возиками. Розвантаживши частину вантажу, в багажному відділенні повітряного судна ОСОБА_1 перекладаючи картонну коробку, яка була пошкодженою, побачив в ній мобільні телефони та у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його дії носять протиправний та незаконний характер, попередньо впевнившись у тому, що за ним ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії носять таємний характер, діючи умисно, таємно та з корисливих мотивів, витягнув з вказаної коробки 2 мобільні телефони, а саме мобільний телефон марки «BRAVIS» моделі «MEGA» та з місця вчинення злочину зник, отримавши можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» (код ЄДРПОУ 35625082) завдано матеріальної шкоди на загальну суму 11999,70 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), чим скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 01.07.2015 року, у період з часу з 15 год.

45 хв. по 16 год. 30 хв., в приміщенні службового кабінету № 4 Лінійного відділу в а/п «Бориспіль» ГУМВС України в Київській області, розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль-7, при проведенні його допиту в якості свідка, в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 09.04.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110110000067 за фактом вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, будучи у встановленому законом порядку (письмово під розпис) попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України про завідомо неправдиве показання, маючи на меті введення працівників Лінійного відділу в а/п «Бориспіль» ГУМВС України в Київській області в оману, достовірно знаючи, що крадіжку мобільних телефонів марки «BRAVIS» моделі «MEGA» вчинено ним особисто, з метою перекручування дійсних обставин і фактичних даних, що мають доказове значення, усвідомлюючи неправдивість показань, надав завідомо неправдиві показання про те, що 08.04.2015 на стоянці повітряних суден № 55, під час здійснення вивантаження вантажу з повітряного судна рейсу № 973 сполученням «Баку-Київ», крадіжку вказаних мобільних телефонів вчинено ОСОБА_5, в наслідок чого останнього незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та обвинувальний акт щодо якого направлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, засвідчивши власним підписом правильність своїх показань, викладених у протоколі допиту свідка по кримінальному провадженню № 12015110110000067, таким чином умисно надав завідомо неправдиві показання під час здійснення досудового розслідування.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у наданні завідомо неправдивих показів, тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 384 КК України.

Доказами вчинення указаних кримінальних правопорушень, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора та захисника, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, крім допиту обвинуваченого, а саме: допиту представника потерпілого, інших свідків, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, часу скоєння злочинів).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначених злочинів визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись.

Заявив клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» зважаючи на наявність у нього двох неповнолітніх дітей, відносно яких не позбавлення батьківських прав, та вчинення ним злочинів середньої тяжкості.

Захисник зазначене клопотання підтримав та просив його задовольнити. Прокурор зазначив про наявність для цього законних підстав, а тому при вирішенні даного клопотання поклався на думку суду.

Щодо обставин, що мали місце, то повідомив, що він дійсно викрав два мобільні телефони марки «BRAVIS» в 2015 році, під час виконання ним функцій вантажника при вивантаженні багажу з повітряного судна, яке обслуговувало його підприємство. Після цього зазначені телефони були вилучені працівниками міліції з шафи, в яку він їх поклав. В той же час, невдовзі при його допиті в якості свідка по факту викрадення зазначених телефонів, він, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, надав слідчому у справі неправдиву інформацію щодо вчинення даного злочину іншою особою, а саме - ОСОБА_5

Крім показів обвинуваченого, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, та про речові докази у провадженні.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Стороною обвинувачення було змінено обвинувачення ОСОБА_1 та його дії перекваліфіковані з ст. 198 КК України на ч.1 ст. 185 КК України, після чого судовий розгляд завершено у відповідності до вимог КПК України, з дотриманням ст. 338 КПК України. Щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 384 КК України - то прокурором обвинувачення в цій частині не змінювалось.

В той же час, визнання частини указаного обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При цьому, сторонами провадження не заявлено клопотань про необхідність повного судового розгляду з дослідженням доказів обвинувачення та захисту, оскільки обвинувачений в присутності захисника повідомив про визнання своєї винуватості, та не оспорювання ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 185, ч.1 ст. 384 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочини вчинено ОСОБА_1 за обставин, наведених в обвинувальних актів, з урахуванням внесених до нього прокурором змін.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкціями ч. 1 ст. 185 та ч.1 ст. 384 КК України.

Так, санкцією ч.1 ст. 185 КК України передбачено покарання до трьох років позбавлення волі, а тому вчинений обвинуваченим злочин є середньої тяжкості. Санкція частини першої ст. 384 КК України, передбачає покарання до двох років обмеження волі, що, у відповідності до ст. 12 КК України, вказує на вчинення ОСОБА_1 злочину невеликої тяжкості.

Зазначені злочини є умисними, та вчинені ним з прямим умислом, оскільки ОСОБА_1 розумів значення своїх дій та їх суспільну небезпечність, а також їх протиправність, однак свідомо їх вчинив.

В той же час, в ході судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

З цього приводу суд також враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують його покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Щодо наявності пом'якшуючих їх відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить його щире каяття, сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину.

За місцем свого проживання та роботи в ТОВ «Фармекс Груп» ОСОБА_1 характеризується позитивно, є офіційно працевлаштованою особою; одружений; має двох неповнолітніх дітей на утриманні, відносно яких не позбавлений батьківських прав; є особою, яка має сталі міцні соціальні зв'язки. Крім того, обвинувачений на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває. Також, ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Крім того, суд враховує, що відповідної шкоди діями ОСОБА_1 потерпілому - юридичній особі - завдано не було, оскільки викрадені мобільні телефони були вилучені і повернуті товариству працівниками поліції.

З цього приводу у суду достатньо підстав для призначення покарання обвинуваченому без ізоляції останнього від суспільства в межах санкцій статей кримінального закону. Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено, однак на думку суду є підстави для застосування положень ст. 70 КК України (призначення покарання за сукупністю злочинів) при призначенні остаточного покарання та вимог ст.ст. 75,76 КК України, та призначення покарання з іспитовим строком та визначенням відповідних обов'язків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме таке покарання є пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи обставини вчинених злочинів, їх тяжкість та дані про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин. Таке покарання відповідатиме меті призначення покарання, визначеного ст. 50 КК України.

При вирішенні питання про застосування до ОСОБА_1 вимог Закону України «Про амністію у 2016 році», суд враховує думку сторін провадження, положення законодавства з цього приводу та позицію самого обвинуваченого, який виразив свою згоду на застосування до нього акту амністії.

Так, 7 вересня 2017 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 10 даного Закону питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

У пункті в) ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році" встановлено право на звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Вчинені ОСОБА_1 злочини є умисними, та у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 29.11.2014 р. (а.с.89), та дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 від 08.05.2014 р. (а.с.90), відносно яких він не позбавлений батьківських прав.

Таким чином, ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про амністію у 2016 році", дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

ОСОБА_1 злочини вчинено в квітні та липні 2015 року, тобто до набрання зазначеним законом про амністію законної сили.

Обвинувачений не підпадає під перелік осіб, визначених ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році", відносно яких амністія не застосовується.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив до набрання чинності актом амністії, тобто до 07.09.2017 року, умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та на день набрання чинності Закону України "Про амністію у 2016 році" він є батьком двох дітей віком до 18 років, стосовно яких не позбавлений батьківських прав, - суд вважає необхідним, клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", задовольнити.

При цьому судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування акту амністії, після чого обвинувачений підтримав таке клопотання та наполягав на застосуванні відносно нього зазначених положень закону.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Доказів наявності процесуальних витрат прокурором в судовому засіданні не надано, а тому підстав для вирішення питання щодо них не виявлено.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався, підстави для його обрання судом не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. 50, 75,76, 86 КК України, та ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 363-368 КПК України, Законом України «Про амністію в 2016 році», суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст. 384 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 185 КК України у виді одного року обмеження волі;

за ч.1 ст. 384 КК України у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Застосувати положення п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі строком на два роки з іспитовим строком.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили: виділені матеріали кримінального провадження №1201511010110000067, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2015 року, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №42016111100000301, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2016 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк