Рішення № 78261160, 03.12.2018, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1673/18 Провадження № 2/358/870/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кіхтенка С.О.,

за участю секретаря с/з Давиденко М.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксації судового засідання технічними засобами згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Богуславського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом стверджуючи, що він на даний час є власником автомобіля марки Rover, модель - 620, випуск 1994 року, шасі № VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Миронівському РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 03.06.2010 року, що підтверджується рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

15.09.2017 року він звернувся до державного виконавця відділу ДВС Богуславського РУЮ із відповідною заявою про зняття арешту, але на сьогоднішній день арешт з автомобіля не знято, чим порушено його право на безперешкодне розпорядження, користування майном, атому просить заявлені вимоги задовольнить в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, але надіслав заяву з проханням слухати справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачу належить автомобіля марки Rover, модель - 620, випуск 1994 року, шасі № VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Миронівському РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 03.06.2010 року, що підтверджується рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2017 року, яке не змінено, не скасовано та набрало законної сили 10.02.2017 року.

15.09.2017 року позивач звернувся до Богуславського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про зняття арешту з вищезазначеного автомобіля на що йому було відмовлено, оскільки в минулому було накладено арешт на даний автомобіль, власником якого була інша особа, а саме ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2017 року, яке вступило в законну силу 10.02.2017 року встановлено, що за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем АДРЕСА_1 визнано право власності на автомобіль марки Rover, модель - 620, випуск 1994 року, шасі № VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Миронівському РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 03.06.2010 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арештів позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відділом ДВС Богуславського РУЮ відмовлено заявнику у знятті арешту.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Визнання відповідачами пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352 грн. 40 коп..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81,142, 237, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Богуславського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з автомобіля марки Rover, модель - 620, випуск 1994 року, шасі № VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Миронівському РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 03.06.2010 року, що на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 належить ОСОБА_4.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Богуславському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37556042, що розташоване за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Франка, 4 повернути позивачу ОСОБА_2, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову 11.09.2018 року, згідно квитанції № 0.0.1130235934.1, АТ КБ «Приватбанк», що становить 352 грн. 40 коп..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко