Рішення № 78259916, 27.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/3210/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мірошниченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А1815 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до військової частини А1815, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3 пункту 2 наказу командира військової частини А1815 (з основної діяльності) № 800 від 19.07.2018 «Про результати службового розслідування по факту безпідставного списання охолоджуючої рідини».

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що начальником штабу-першим заступником командира військової частини А1815 протиправно винесено наказ «Про результати службового розслідування по факту безпідставного списання охолоджувальної рідини» від 19.07.2018 № 800 та притягнуто позивача до матеріальної відповідальності, оскільки в оскаржуваному наказі не відображено умисно чи з необережності заподіяно шкоду, ступінь вини позивача в заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню. Також зазначає, що з 24.10.2017 здав посаду командира медичної роти військової частини А1815 та недоліків при здачі посади, а саме нестачі охолоджувальної рідини не було встановлено.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході службового розслідування встановлені аудитом фінансові порушення з боку командирів підрозділів військової частини А1815, в тому числі з боку майора медичної служби ОСОБА_3 (колишнього командира медичної роти військової частини А1815), що виразилось в понаднормовому (безпідставному) списанні охолоджуючої рідини: тосол 40 - 153,69 кг вартістю 4764,39 грн., М - 40 - 145,56 кг вартістю 4512,36 грн. (загальна вартість 9276,75 грн.), та у зв'язку з переведенням до нового місця служби відповідно до пункту 29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 копії матеріалів службового розслідування були направленні до військової частини А3221 для притягнення позивача до матеріальної відповідальності. Наголошує на необґрунтованості та невмотивованості посилання позивача на настанні юридичних наслідків, а саме притягнення його до матеріальної відповідальності, оскільки командиром військової частини А1815 таке рішення не приймалося, а лише на основі даних аудиторської перевірки та службового розслідування наказано начальнику стройової частини А1815 направити копії матеріалів службового розслідування для прийняття рішення новим командувачем позивача для можливого притягнення останнього до матеріальної відповідальності.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що повна матеріальна відповідальність настає, якщо військовослужбовець здійснив дії щодо умисного знищення, розкрадання, псування майна, проте відповідачем не надано доказів, що саме позивач отримував матеріальні засоби і з його вини вони були втрачені.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 до 24.10.2017 проходив службу у військовій частині А1815 на посаді командира медичної роти окремої танкової бригади ОК «Північ» (т. 1 а.с. 38, 213).

В період з 19.02.2018 по 26.04.2018 у військовій частині А1815 проведений аудит Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту, яким були встановлені порушення вимог пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, які виявилися в тому, що за період 2015-2016 років командирами підрозділів військової частини А1815 долив в систему охолодження не здійснювався, а охолоджуюча рідина списувалася за актами списання без підтверджуючих документів на долив. Заявки від командирів підрозділів на отримування охолоджуючої рідини на долив та накладні на отримання відсутні.

07.06.2018 т.в.о. командира військової частини А1815 ОСОБА_4 винесено наказ «Про призначення службового розслідування» № 1061 на підставі рапорту заступника командира військової частини А1815 з тилу від 06.06.2018, яким наказано заступнику начальника штабу мобілізаційної роботи військової частини А1815 провести додаткове службове розслідування з метою уточнення причин та обставин виникнення незаконного (безпідставного) списання охолоджувальної рідини за актами списання на суму 74732,07 грн. висвітленого Аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту і представити на затвердження акт проведення службового розслідування та проект наказу про результати службового розслідування до 04.07.2018 (т. 1 а.с. 113, 114).

За результатами службового розслідування 19.07.2018, за підписом заступника начальника штабу військової частини А1815 з мобілізаційної роботи майора ОСОБА_5, складено акт службового розслідування, відповідно до змісту якого, зокрема, загалом понаднормове (безпідставне) списання охолоджуючої рідини складає: тосол 40 - 153,69 кг вартістю 4764,39 грн., М - 40 - 145,56 кг вартістю 4512,36 грн. Виконавець акту списання охолоджуючої рідини є майор ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 115-141).

19.07.2018 командиром військової частини А1815 ОСОБА_6 прийнято наказ «Про результати службового розслідування по факту безпідставного списання охолоджуючої рідини» № 800, у підпункті 2.3 пункту 2 якого зазначено, що відповідно до пункту 29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243, наказано начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини А1815 у п'ятиденний термін підготувати та направити копію матеріалів службового розслідування та наказу про результати службового розслідування до військової частини А3321 для притягнення колишнього начальника медичної служби військової частини А1815 майора ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної ним шкоди, а саме 9276,75 грн. за шкоду заподіяну недбалим виконанням службових обов'язків, передбачених пунктом 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, які виявилися в тому, що долив в систему охолодження не здійснювався, а охолоджуюча рідина списувалася за актами списання без підтверджуючих документів на долив (заявки від командирів підрозділів на отримування охолоджуючої рідини на долив та накладні на отримання відсутні) згідно довідки-розрахунку (т. 1 а.с. 9-36).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, як берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно абзацу першого пункту 2 Розділу І Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення) відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Приписами пункту 3 Розділу І Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Пунктом 18 Розділу IV Положення визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (пункт 19 Розділу IV Положення).

Згідно пункту 29 Розділу IV Положення, якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування заподіяної ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акта ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються у п'ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) військової частини за новим місцем служби винної особи зобов'язаний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.

З аналізу викладених норм слідує, що у разі переведення військовослужбовця на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування шкоди, притягнення до матеріальної відповідальності належить до повноважень командира військової частини за новим місцем служби винної особи.

Як слідує зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позивач вважає, що його протиправно притягнули до матеріальної відповідальності за відсутності вини у заподіянні шкоди.

Суд зазначає, що оскаржуваним підпунктом 2.3 пункту 2 наказу командира військової частини А1815 від 19.07.2018 № 800 позивача не було притягнуто до матеріальної відповідальності, а лише направлено копії матеріалів службового розслідування та наказу про результати службового розслідування до військової частини А3321 для прийняття рішення щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Отже, підпункт 2.3 пункту 2 наказу командира військової частини А1815 від 19.07.2018 № 800 прийнятий в межах повноважень та відповідає вимогам пункту 29 Розділу IV Положення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Суд звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, вирішуючи спір, суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи або законні інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тобто, право на судовий захист має особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, така особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних чинним законодавством інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Чернігівська область, 15558, РНОКПП НОМЕР_1) до військової частини А1815 (вул. Танкістів, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя В.О. Непочатих